Вивчення творчої біографії митця в координатах біографічного методу дослідження

Психолог Н. Логінова, узагальнюючи наукові розробки Б. Ананьєва, апелює до онтогенетики та генетичної персоналістики, в контексті якої біографічний метод

Вивчення творчої біографії митця в координатах біографічного методу дослідження

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией

Вивчення творчої біографії митця в координатах біографічного методу дослідження

Бондарчук В.О.

Обрана для дослідження тема, дає можливість аналізу творчої біографії як поняття, сутність якого сформована множинністю наукових концепцій, висновків та узагальнень. Закріплюючи проблему творчості майстра в координати міждисциплінарного дискурсу, ми маємо можливість пізнати сутність особистості в розрізі складного комунікативного простору. Використання біографічного методу в дослідженні дає можливість якнайширше розкрити всю сутність творчої біографії, яка стимулює до перманентного переосмислення сформованого і сталого підходу до пізнання творчої особистості. особистість біографічний творчий майстер

Ключові слова: творча особистість, біографічний метод, майстер, митець.

Постановка проблеми. Реалії сьогодення стимулюють до перманентного переосмислення поняття творчої особистості, її адаптації та реалізації в стихійному і не завжди однозначному вирі мистецьких пошуків, апробацій та звершень сучасності. Проблема пізнання творчої особистості, митця, художника, майстра гостро підіймається у культурології, філософії, мистецтвознавстві, що дає можливість всесто- ронньо охопити проблему з глибоким аналізом сутності її структури.

Аналіз останніх досліджень, пов’язаних з вивченням творчої біографії, стимулює до перманентного переосмислення наукового інструментарію, розкриваючи нові можливість вивчення даної проблематики. Концепції А. Андре- єва, Л. Левчук, В. Менжуліна і багатьох інших науковців сформували чіткі орієнтири сучасної гуманітаристика, розкриваючи нові імена в історії української культури.

Мета дослідження полягає у розкритті сутності біографічного методу як одного з пріоритетних методів вивчення творчої біографії. Методологія дослідження полягає в застосуванні історичного, мистецтвознавчого та культурологічного методів, що дає можливість аналізу творчої біографії в контексті міждисциплінарного зв’язку. Наукова новизна полягає у розкритті сутності творчої біографії за умови включення поняття у контекст міждисциплінарного зв’язку.

Виклад основного матеріалу. У потребі розробки теорії індивідуальності, аналізу особистості у зрізі всього її життєвого циклу ми використовуємо біографічний метод, як один з потенційних і науково значимих аспектів дослідження людини. Відомий психолог Б. Ананьєв, з ім’ям якого асоціюються динамічні зрушення щодо розробки теорії індивідуальності та індивідуального психічного розвитку, чітко визначив сутність біографічного методу і сформулював його визначення: «Біографічний метод — збирання і аналіз даних про життєвий шлях людини як особистості і суб’єкта діяльності (аналіз документації людини, свідчень сучасників, її продуктів життєдіяльності самої людини)» [9, с. 104].

Психолог Н. Логінова, узагальнюючи наукові розробки Б. Ананьєва, апелює до онтогенетики та генетичної персоналістики, в контексті якої біографічний метод представлений як: онтогенез, еволюція індивіда як психофізіологічного організму; життєвий шлях людини як історія особистості в суспільстві [9].

Генетична персоналістика формує власні концептуальні погляди щодо розуміння особистості, як категорії, яка повністю відображає епоху, час, суб’єкта і об’єкта комунікативних стосунків в історичному вимірі, поняття, основа якого є проекцією моральної свідомості соціокультурного простору [9]. Н. Логінова надає особистості статусу історичного феномену, вивчення якого стає історичним дослідженням не тільки на етапі становлення, айв контексті потужного соціокультурного діалогу з часом, середовищем і т. д. [9]. Це наштовхує до наукового ототожнення і висновку, в якому біографічне дослідження особистості, її життєвого і творчого шляху визначено як рід історичного дослідження будь-якого його напряму — мистецтвознавства, історії науки і техніки, психології, філософії, культурології [9]. Саме у просторі гуманітарних розгалужень і відбулася кристалізація біографічного методу як одного з інструментів дослідження й вивчення особистості як соціально-історичного та культурного феномену.

Зокрема: у соціології культури, аналіз біографії — це один із методів дослідження життєвого шляху особистості в контексті конкретно визначеного часового виміру, історичної епохи [17, с. 144]; біографічний метод активно застосовується у практиці історичних досліджень, де центральною проблемою постає висвітлення біографії не звичайних пересічних індивідуальностей, а життєвого і творчого шляху видатних дослідників держави, нації, народу [17, с. 144]; використання біографічного методу дослідження у літературному жанрі окреслює орієнтири формування та розвитку драматургічної концепції твору [17, с. 144]; велике значення має біографічний метод дослідження у психологи як складової філософії культури; у 30-х роках

XX століття у Австрії ПІ. Бюллер активно впроваджує біографічний метод у простір психології та педагогіки [17, с. 144]; у 50-х роках XX століття застосування біографічного методу закріпилася у практиці медичної біографіки та етнографії, а з 70-х років він вже кристалізувався як методично обґрунтований та науково виважений метод дослідження [17, с. 144].

У концептуальних вимірах сучасної наукової думки сформувався синонімічний конгломерат поняття, який представлений такими комбінаціями як «біографічний метод» та «біографічний підхід» [15, с. 281]. За твердженням Т. Попової, біографічний метод — це скоріше метафора, оскільки дослідження широкого спектру споріднених жанрів, об’єднаних принципом біогра- фізму, завжди зорієнтовані відповідним методологічним напрямом [15, с. 282]. У дослідженнях, сутність яких не обумовлена біографічною кон- цептуальністю, використання окремих елементів біографізму дає можливість розглядати їх лише як елементи біографічного методу. Замінюючи поняття біографічного методу такою структурою як «біографічний підхід», Т. Попова стимулює динаміку оновлення дисциплінарного доробку, що дає можливість його консолідації з подальшим розширенням наукової лексики [15, с. 283].

Сутність біографічного методу сформована історичною та генетичної природою, в його основі закладено: дані життєвого шляху людини; стадії її соціалізації (сім’я, школа і інші соціальні інституції); середовище розвитку (місце проживання, навчальні установи, поза навчальні заклади); інтереси, уподобання та улюблені заняття в різні періоди життя; стан здоров’я (наявність захворювань та їх вплив на процес соціалізації людини) [6]. В. Климчук, апелюючи до біографічного методу як основи вивчення особистості вдається до умовного розподілу його на: біографічні дослідження, спрямовані на вивчення життєвого шляху особистості на основі безпосередньої взаємодії з нею [5, с. 32]; біографічні дослідження, в межах яких вивчається життєвий шлях особистості без безпосереднього контакту з нею [5].

Узагальнюючи і структуруючи проблему біографічного методу в контексті дослідження творчої особистості зазначимо: сутність біографічного методу сформована потребою аналізу людини в контексті її історичного становлення та розвитку; біографічний метод чітко окреслив предмет дослідження — життєвий шлях людини [9]; основою біографічного методу є його генетична сутність, що дає можливість проаналізувати еволюцію індивіда в статусі психофізіологічного організму та як окремої особистості в соціаль- но-визначених координатах; біографічний метод дає можливість аналізу особистості як у безпосередньому контакті з нею, так і уникаючи його; біографічний метод обумовлений синтетичним моделюванням численних механізмів різних методів дослідження, що дає можливість розгалуженого дискурсивного простору для дослідження; біографічний метод детермінує узагальнення в дослідженні творчої особистості, оскільки висвітлює не тільки її контекстуальний простір, об’єктивну дійсність, але й відкриває внутрішній простір особистості, динаміку її емоційних переживань та мистецьких поступів [9].

Врахування синтетичної обумовленості, використання біографічного методу дає можливість уникнути кристалізації суб’єктивного висвітлення подій у житті особистості і витримати критерії наукового підходу до проблеми.

Узагальненням біографічного методу зі значним розширенням векторів його застосування стає патографія, яка акцентує увагу на проблемі дослідження художньої творчості особистості, виявлення її мотивів і стимулів. Літературні портрети ПІ. О. Сент-Бева, описи видатних особистостей П. Мебіуса відкривають інші шляхи пізнання людини, її сутності крізь призму нового підходу до проблеми.

Переломним у дослідженні особистості стає зміна структури біографічного методу за рахунок впровадження методу психоаналізу 3. Фрей- да, який акцентує увагу на психології художньої творчості, як можливості пізнання людини, вивчення сутності митця, його внутрішнього світу. Концепція психолога формується з урахуванням важливих складових, серед яких: універсальна філософська система, що психологізує всі соціальні явища, біологізує психічне і сповнена ірраціоналізмом та антиісторизмом; психоаналітичний метод, використання якого дає можливість пізнати всю таємницю психічного життя особистості; шляхи проникнення в сферу підсвідомого: аналіз сновидінь, помилок, психічних затьмарень, хаотичної творчості; застосування методу психоаналізу до багатьох явищ індивідуального та суспільного життя, в тому числі і до художньої творчості та аналізу особистості художника; послідовний біологізм як методологія вивчення художньої творчості особистості; трансформація деяких положень психоаналізу в практику мистецтва та його зв’язок зі становленням культури [8, с. 17].

Розглядаючи особистість крізь оптику поза- часовості, спадковості, інфантильності, активності та ірраціональності, вчений відкриває науці людину у новому зрізі, непохитним стержнем якої стає структура підсвідом

Похожие работы

1 2 >