Акцентуації характеру та їх вплив на поведінку підлітків

У статті представлений теоретичний аналіз проблеми впливу акцентуацій характеру на поведінку підлітків, що дозволило визначити основний зміст і структурно-функціональні

Акцентуації характеру та їх вплив на поведінку підлітків

Статья

Психология

Другие статьи по предмету

Психология

Сдать работу со 100% гаранией

Акцентуації характеру та їх вплив на поведінку підлітків

Бочаріна Н.О.

Михайленко Н,К,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди

У статті представлений теоретичний аналіз проблеми впливу акцентуацій характеру на поведінку підлітків, що дозволило визначити основний зміст і структурно-функціональні компоненти зазначеного феномену, здійснити базову класифікацію типів акцентуацій характеру у підлітковому віці. Розкрито особливості підліткового віку, поняття характеру, передумови розвитку акцентуацій. Визначаються головні фактори виникнення порушень поведінки неповнолітніх. Проаналізовані класичні характеристики основних акцентуацій характеру з урахуванням їх впливу на особистість підлітків. підлітковий характер акцентуація особистість

Ключові слова: акцентуації характеру, підлітковий вік, девіантна поведінка, характер особистості,емоційна лабільність, експресивність, соціальна адаптація.

Постановка проблеми. Порушення поведінки серед підлітків стало надзвичайно актуальною проблемою в останні десятиліття, їх відносна частота і крайні форми прояву нерідко носять патологічний характер, що обумовлено в наш час прискоренням фізичного розвитку, статевого дозрівання, виразним проявом акцентуацій характеру. Сучасне соціальне життя пред’являє нервовій системі підлітка більш високі вимоги, ніж півстоліття назад, і як наслідок поширення частих нервових зривів та девіантної поведінки серед підлітків.

У процесі становлення особистості у характері молодих людей можуть проявлятися акцентуації. Зміни у характері, що порушують цілісність особистості, знижуючи адаптивність і продуктивність життєдіяльності, негативні і розглядаються як акцентуації рис характеру. Акцентуації характеру розвиваються під впливом різних факторів, серед яких важливу роль відіграють властивості нервової системи, особливості сімейного виховання, соціального оточення, професійного самовизначення, фізичного здоров’я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Акцентуації характеру і їх аналіз — проблема, що виникла на рубежі XIX—XX століть. К. Леонгард і А. Лічко визначили особливості акцентуації в характері людини і їх специфічні особливості. Дослідженням акцентуацій займалися П. Ганнушкін, Е. Фромм, Е. Шелдон, А. Шострем та інші. На сьогодні питання про акцентуації характеру є актуальним у зв’язку з поширенням процесів дезадаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов суспільства. Доведено, що загострені риси характеру виступають детермінуючим фактором багатьох поведінкових актів суб’єкта, в тому числі і формування шкідливих звичок (Г. Ложкін, Н. Пов’якель).

У психологічних джерелах вплив акцентуацій характеру на поведінку часто розглядається разом з психологічними особливостями підліткового віку. Сам по собі «перехідний вік» і його психологічні особливості (норма і відхилення) давно цікавлять вчених-психологів. Дану проблему вивчали і вивчають: М. Алеманскій, Л. Зюбин,

О. Леонтьєв, А. Личко, О. Лурія, І. Кон, Д. Фельдштейн, В. Кудрявцев, Г. Міньковський, А. Яковлєв, І. Бушай.

Останнім часом підвищився інтерес до чинників негативної, дезадаптивно'і поведінки неповнолітніх, що простежується в роботах Ц. Короленка, В. Менделевича, О. Безпалько, А. Папської, Н. Заверіко, О. Карпенко, І. Шишової, О. Мурашкевича.

Мета статті: розкрити особливості впливу акцентуації характеру на поведінку підлітків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Людські індивідуальні риси є основою структури особистості, її «становим» обґрунтуванням, яке є як і основоположним для цілісної спрямованості особистості, так і індивідуальним, таким, що виникає в результаті індивідуального життєвого досвіду. Характер людини — це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і виявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлений типовими для неї формами поведінки [5].

Аналізуючи дослідження вчених ми визначаємо характер як сукупність стійких інструментальних рис особистості в основі якої лежить по-перше, динамічний стереотип, по-друге тип нервової системи. Динамічною стороною характеру є темперамент.

Особливості характеру, виходячи за межі, так званої «норми», але не досягаючи ступеня психопатії, давно привертали увагу психіатрів. В. Бехтерєв писав про «перехідні стани між психопатією й нормальним станом», II. Ганушкін — про «Латентні психопатії» [1], Г. Ушаков — про «крайні варіанти нормального характеру», А. Лічко — про «акцентуації характеру» [9].

Психіатр П. Ганнушкін припускає, що акцентуація — це баланс на межі хвороби та здоров’я, а її загострені прояви можуть вказувати на хворобу [1]. Подібні випадки він позначав як «латентну психопатію», М. Фрамер і О. Кербиков — як «предпсихопатію» [7].

Психолог Л. Кольберг вважав, що акцентуації характеру у підліткому віці виявляються в емоційній сфері, а саме в інтенсивності почуттів та емоцій. Також дослідник зазначав, що певні риси характеру впливають на ефективність виконання різних видів діяльності. Таким чином вчений робить висновок, що акцентуації характеру, можуть бути корисними або шкідливими у процесі самореалізації особистості [8].

У роботах К. Леонгарда використовується як поєднання «акцентована особистість», так і «акцентуйовані риси характеру». К. Леонгард замінив термін «психопат» на термін «акцентована особистість». Акцентуація характеру, за К. Леонгардом, це щось проміжне між психопатією і нормою. На його думку, акцентуйовані особистості — це не хворі люди, це здорові індивіди зі своїми індивідуальними особливостями [8].

Вивчення означеної проблематики здебільшого займався А. Лічко, котрий наполягав на тому, що акцентуації характеру — це демонстрація в поведінці окремих рис характеру, що можуть призвести до певних відхилень особистості та негативно вплинути на процес її самореалізації [9].

Українські вчені Ю. Гільбух, С. Подмазін відзначають, що акцентуації характеру — це природне явище, яке спостерігається у підлітковому та ранньому юнацькому віці. Отже, на їх думку, акцентуації характеру не мають значного впливу на процес самореалізації особистості [5].

У нашій країні набула поширення класифікація акцентуацій, яка була запропонована відомим дитячим психіатром професором А. Лічко [9]. Він вважає, що акцентуації характеру мають схожість з психопатіями. Головна їхня відмінність від психопатій полягає у відсутності ознаки соціальної дезадаптації. Вони не є основними причинами патологічного формування особистості, але можуть стати одним з чинників у розвитку прикордонних станів.

Діагностичним критерієм акцентуації характеру є «місце найменшого супротиву», тобто така специфічна для визначеного типу акцентуацій психогенна дія, яка викликає порушення у поведінці та дезадаптацію.

Акцентуація характеру підлітка часто знижує його соціальну адаптацію. Так як акцентуації характеру це дисгармонійність розвитку характеру, гіпертрофована вираженність окремих його рис, що обумовлює підвищену вразливість особистості щодо певного роду впливів і утрудняє її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях [3].

Виокремлено два види акцентуації: явна акцентуація, тобто такий вид акцентуації, якій належить до крайніх варіантів норми. Він відрізняється наявністю постійних рис певного типу характеру. Детально зібраний анамнез, відомості від близьких, спостереження, особливо в середовищі ровесників, а також результати експериментально патохарактерологічної оцінки за допомогою діагностичного питальника дозволяє розпізнати цей тип.

Прихована акцентуація. У звичайних умовах, риси певного типу характеру виражені слабко чи зовсім не проявляються. Навіть при тривалому спостережені, різносторонніх контактах і детальному знайомстві з біографією важко іноді скласти чітке уявлення про певний тип характеру. Психогенні фактори не викликають психічних порушень. Якщо навіть такі риси і виявляються, це як правило, не призводить до помітної соціальної дезадаптації [8].

Диференціація акцентуації характеру в підлітковому віці часто утруднена, так як на фоні акцентуацій можуть виникати такі порушення поведінки, які справляють враження психопатичних. На думку А. Лічко акцентуації характеру відрізняються від психопатії тим, що: 1) проявляються не завжди й не всюди, а лише в тих випадках, коли важкі життєві ситуації пред’являють підвищені вимоги до «місця найменшого спротиву» в характері даної особи; 2) не перешкоджають задовільній соціальній адаптації особи чи порушення адаптації носять тимчасовий, скороминучій характер; 3) в визначених життєвих ситуаціях можуть навіть сприяти соціальній адаптації особистості (шизоїдні підлітки краще переносять самотність: гіпертивні — обставини, вимагаючи підвищеної активності й швидкості реакції, істероїдні — добре відчувають себе на сцені [8].

У підлітковому віці серйозно змінюються умови життя і діяльності підлітка, що, в свою чергу призводить до перебудови психіки, появи нових форм взаємодії між однолітками. У підлітка змінюється суспільний статус, позиція, становище в колективі, йому починають пред’являтися більш серйозні вимоги з боку дорослих.

Учений С. Дружилов емпірично виявив, що акцентуації у підлітковому віці впливають на виникнення негативних психічних станів та несприятливо відображаються на процесі самореалізації. Тип акцентуації характеру відображає специфіку потенційних можливостей формування стилю самореалізації особистості [2].

За даними досліжень, причинами виникнення акцентуацій можуть бути біологічні та соціальнопсихологічні фактории [2; 6]. Серед біологічних виділяють: вплив спадковості; органічне ушкодження головного мозку (мозкова інфекція, черепно-мозкові травми); «пубертатна криза», що обумовлена нерівномірністю розвитку серцевосудинної та кістково-м’язової систем. До соціально-психологічних слід віднести: недоліки сімейного виховання (вплив сімейного середовища на формування особис

Похожие работы

1 2 >