Особливості підготовки асистента вчителя інклюзивного класу в Канаді

Зазначимо, що в різних країнах робиться різний акцент на складники інклюзивної освіти, так в Італії більше звертають увагу на

Особливості підготовки асистента вчителя інклюзивного класу в Канаді

Статья

Педагогика

Другие статьи по предмету

Педагогика

Сдать работу со 100% гаранией

Львівський національний університет імені Івана Франка

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ В КАНАДІ

Панчук Б.Б.

Постановка проблеми. Важливою складовою державної політики в Україні є прогресивні зміни в стратегії розвитку освіти для дітей з особливими потребами з домінуючим напрямком — упровадження інклюзивної освіти у загальноосвітніх навчальних закладах. Філософія інклюзивної освіти тісно переплітається з концепцією прав людини та рівної доступності й участі в усіх сферах життя. Інклюзивне навчання визначається як процес включення дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітні навчальні заклади, і забезпечення права на одержання освіти, якість якої не відрізняється від освіти здорових дітей.

На сучасному етапі розвитку освітнього простору особливого значення набуває проблема і потреба у якісній підготовці асистента вчителя у закладах педагогічної освіти, оскільки їх особистість є визначальною для навчання та виховання дітей. Особливої уваги потребує проблема підготовки майбутніх асистентів в аспекті реформування освіти дітей з особливими потребами, тобто втілення засад інклюзивної освіти в життя.

Нові концептуальні засади суспільного облаштування, як зазначено в Декларації ООН про соціальний розвиток, полягають у здатності сучасного суспільства розвиватися на основі толерантності, терпимості, засудження дискримінації, поваги до людського розмаїття, рівності можливостей, солідарності та безпеки. Ці підходи зумовлені визначенням головної мети соціального розвитку — «створення суспільства для всіх», що забезпечує захист та повну інтеграцію в соціум усіх верств населення, в тому числі й осіб з особливими потребами. Такий підхід відкриває шлях до реалізації прав і можливостей для кожної дитини і, насамперед, передбачає рівний доступ до здобуття якісної освіти [3, с. 19].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній і зарубіжній педагогіці накопичено значний досвід у дослідженні проблем підготовки асистента вчителя у інклюзивному класі, зокрема: А. Колупаєва, І. Луценко, Н. Софій, С. Литов- ченко, Н. Компанець.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, незважаючи на актуальність питань упровадження інклюзивної освіти, проблема підготовки педагогічних працівників до роботи з дітьми з особливими потребами, а саме на посаду асистента вчителя, потребує детального вивчення.

Постає проблема визначення напрямів опанування інклюзивної освіти в процесі підготовки майбутніх асистентів учителя. Мета статті — розкрити суть поняття «інклюзивне середовище» в якому працює асистент вчителя, охарактеризувати особливості його підготовки, роль та завдання асистента вчителя у інклюзивному класі.

Виклад основного матеріалу. Поняття «інклюзія» уперше зустрічається в Загальній декларації прав людини, які були закріплені в 1948 році та знайшли відображення у документах всіх сфер життя суспільства. Інклюзивна освіта є не лише логічною складовою освіти, а і визначає рівень гуманістичних відносин в країні [4, с. 6].

Серед країн із найбільш досконалим і розвиненим законодавством у галузі інклюзивної освіти найчастіше називають Канаду, Данію, ПАР, Швецію, Велику Британію.

Зазначимо, що в різних країнах робиться різний акцент на складники інклюзивної освіти, так в Італії більше звертають увагу на аспекти соціалізації, а не навчання, передбачаючи як результат інклюзивної освіти набуття статусу повноцінних членів суспільства людьми з обмеженими можливостями [1, с. 14].

У зарубіжних країнах інклюзивна освіта впроваджується понад 40 років, рівномірно приділяючи увагу як освітньому, так і соціалізуючому компоненту освіти. Україна приєдналась до освітнього простору інклюзивної освіти в 2012 році, прийнявши постанову «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. No 346 та від 14 червня 2000 р. No 963», розроблену на виконання Плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Як зазначає А. Колупаєва, один із провідних дослідників у галузі освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку, «інклюзивне навчання (інклюзія) — це процес створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку». Як автор першого в Україні монографічного дослідження з інклюзивної освіти, дослідниця стверджує, що «інклюзивне навчання — гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої школи за місцем проживання дитини, де навчання відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медики-соціальним та психолого-педагогічним супроводом» [3].

Варто звернути увагу, що діти з особливими освітніми потребами, які залучені до інклюзивного середовища, повніше реалізують свій потенціал у навчанні, аніж їхні однолітки, котрі перебувають в не інклюзивному середовищі.

Цілком слушним, на наш погляд, є дослідження Н. М. Компанець, про те, що присутність у класі дітей з особливими потребами не впливає на рівень академічних знань здорових дітей. Дана ситуація навпаки покращує стан викладання того чи іншого предмета. Це відбувається через те, що вчитель використовує різні методи та технології навчання, які роблять навчально- виховний процес цікавим, насиченим, доступним дитячому сприйманню.

Інклюзивне середовище вимагає присутності на уроці асистента вчителя, який беручи активну участь у навчальному процесі, може надавати допомогу у навчанні учням, які її потребують [5, с. 21].

Зазначимо, що посаду асистента вчителя може обіймати особа, яка має педагогічну освіту та пройшла педагогічну перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії.

Основні завдання асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним навчанням полягають в адаптації змісту та методів навчання до можливостей і потреб дитини з особливими освітніми потребами; застосування під час уроку системи корекційних заходів, спрямованих на опанування навчального матеріалу [2, с. 42].

Інклюзивні засади передбачають від асистента вчителя тісну співпрацю разом з учителями, збагачує навчально-виховний процес різноманітним методами навчання та допомагаючи учням з особливими потребами набувати знання, вміння та навички, які будуть їм необхідні для повноцінного життя в школі та суспільстві. Тобто асистент вчителя здійснює педагогічний супровід дитини з особливими потребами. У класі з інклюзивним навчанням передбачено посаду асистента.

Визначимо основні завдання асистента вчителя:

    допомагати окремим учням у виконанні навчальних завдань, розроблених вчителем початкових класів;

    здійснювати нагляд за дітьми з особливими потребами під час їх перебування в їдальні, на ігровому майданчику, на спортивному майданчику, тощо;

    надавати допомогу у здійсненні моніторингу навчально-виховних досягнень дітей;

    допомагати вчителю у підготовці навчально-методичних матеріалів;

    допомагати вчителю у розв’язанні проблемних та конфліктних ситуацій серед учнів класу [1, с. 16].

Звернемось до аналізу досвіду проведення та організації роботи асистента вчителя у канадських школах. У нормативних Спілках вчителів провінції Нової Шотландії є розділ, у якому визначаються обов’язки асистента вчителя, що діляться на чотири категорії: допомога в навчанні; допомога у спостереженні; допомога в управлінні поведінкою і організація класу; канцелярська допомога. Також у нормативах спілки зазначено список обов’язків, які не повинні передаватися асистентам учителів.

Асоціація вчителів Альберти (Канада) виробила низку положень щодо ролей асистента вчителя, серед яких визначають такі: асистент закріплюється за вчителем лише на його вимогу; асистенти підзвітні вчителям, за якими вони закріплені; вчитель, за яким закріплений асистент, визначає асистенту конкретні обов’язки; завдання, які вчитель ставить перед асистентом, не повинні включати роботу, за яку професійну відповідальність несе вчитель, наприклад, визначення навчальних потреб учня, вибір його навчальної програми чи оцінювання успішності учнів [8, с. 27].

Розподіл видів робіт між учителем та асистентом залежить від внутрішніх стосунків та домовленостей, але відповідальність за результат навчально-виховних досягнень лежить саме на вчителях. Багато асистентів учителів працюють з учнями, яким протягом усього дня потрібні спеціальна медична допомога та догляд за станом здоров’я. Учителі повинні розробити детальний план і вказати, які дії треба виконувати постійно і що робити в надзвичайних ситуаціях, а також те, хто відповідальний за затвердження цих дій та їх виконання. Згоду про надання будь-якої медичної допомоги учню можна отримати не тільки в батьків, а й у медичних працівників [2, с. 46].

Виходячи з вищезазначеного, виникають нові вимоги до підготовки спеціаліста, який працює в умовах спеціальної освіти та інклюзивного простору. Зміцнюється та послідовно удосконалюється потенціал кадрового забезпечення освітньо- реабілітаційної роботи з особами з особливими освітніми потребами, зокрема асистента вчителя.

Цілком слушним, на наш погляд, є вивчення канадського досвіду, який сприяє поширенню серед педагогічної та академічної спільноти знань і переконань щодо зміни суспільного ставлення до дітей із особливими потребами та поліпшення ефективності інклюзивного навчання цієї категорії дітей у рамках трансформації освітньої галузі України.

У Канаді ведеться підготовка асистентів учителів до роботи з учнями безпосередньо на базі закладів освіти, щоб допомогти вчителям та іншим фахівцям, які працюють у шкільній системі. Університет МакЮєна у провінції Альберта (Канада) пропонує курси, які містять 2 рівні. У курсі першого рівня розглядаються філософія, основні освітні концепції, п

Лучшие

Похожие работы

1 2 >