Особливості вияву емоційного інтелекту майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу

Д. Гоулман у праці «Емоційний інтелект» [4] визначає ЕІ як сукупність факторів, які дозволяють особистості відчувати, мотивувати себе, регулювати

Особливості вияву емоційного інтелекту майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу

Статья

Педагогика

Другие статьи по предмету

Педагогика

Сдать работу со 100% гаранией


Стаття з теми:

Особливості вияву емоційного інтелекту майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу

Грузинська І.М. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

У статті розглядається особливості вияву емоційного інтелекту майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу. Обґрунтовано поняття емоційного інтелекту та його структура. Виділено та проаналізовано рівень емоційного інтелекту відповідно у студентів 1, 4 та 5 курсів. Підібрано психодіагностичний інструментарій для з’ясування рівня розвитку емоційного інтелекту. Висвітлено результати проведеного дослідження рівня розвитку емоційного інтелекту та його компонентів.

Ключові слова: діагностика, емоційний інтелект, модель емоційного інтелекту, емоції.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства в умовах соціальних, економічних, політичних, культурних перетворень, перед молоддю стоять завдання пов’язані з розвитком особистісної рефлексії й самосвідомості, професійним становленням, з гострою потребою у спілкуванні й глибоких емоційно-насичених міжособистісних стосунках (дружні, любовні взаємини). Одним з чинників, що сприяє встановленню та підтримці глибоких та довірливих стосунків є емоційний інтелект, він у свою чергу поєднує у собі здібності особистості до ефективного спілкування за рахунок розуміння емоційних станів та провів як власних, так і оточуючих людей та уміння враховувати їх у взаємодії з іншими, що сприятиме високоефективному виконанню ним професійних функцій та обов’язків.

На разі у вітчизняній та закордонній психології спостерігається зростання інтересу до вивчення емоційного інтелекту. Сучасні психологічні дослідження розглядають різні боки емоційного інтелекту: проблеми вимірювання та застосування на практиці, взаємозв’язок з лідерством, значення у професійній діяльності, конструкт, що спроможний будувати взаємини на основі розуміння емоцій та почуттів (власних та оточуючих).

Проте, не зважаючи на це, багато поставлених питань залишаються відкритими. Зокрема, це стосується особливостей емоційного інтелекту у майбутніх вихователів. Отже, проблема, є актуальною у декількох аспектах: теоретичному, оскільки вона, як зазначалось вище, є недостатньо розробленою у цьому аспекті; соціальному, оскільки людська цивілізація може опинитись у стані саморуйнування, у разі, якщо й надалі емоції будуть розглядатись як протилежні розуму, як такі, що є недоступними свідомому контролю і регулюванню; педагогічному, якщо на підставі експериментального вивчення особливостей перебігу емоційних процесів і станів та стійких властивостей особистості не будуть розроблені науково обґрунтовані підходи до цілеспрямованого формування в процесі навчання та виховання емоційної розумності суб’єктів вивчення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що в сучасній психологічній науці спостерігається зростання досліджень, які зачіпають проблеми розвитку емоційної сфери особистості. Найчастіше, науковці звертають увагу на вивчення вікових особливостей емоційної сфери (Ю. Давидова, О. Запорожець, І. Павлова), прояв та роль окремих емоцій (О. Захаров, Ф. Зімбардо, Ю. Орлов), вплив емоцій на успішність діяльності (Л. Аболін, В. Зарицька, В. Семиченко, О. Чебикін,), дослідження емоційної сфери представників різних професій (Т. Зайчикова, Ю. Жогно, Л. Нікіфорова).

Перша та найбільш відома модель емоційного інтелекту була розроблена Пітером Селовейєм та Джоном Мейєром в 1990 році XX сторіччя. Ними ж був введений термін «емоційний інтелект» (ЕІ). Так розробники концепції визначили емоційний інтелект як здатність відстежувати власні та чужі почуття та емоції, розрізняти їх та використовувати цю інформацію для того, щоб спрямовувати своє мислення та дії [9]. А також вони пишуть що це є ланка, яка допомагає бачити взаємини на основі розуміння емоцій та почуттів, вибудовувати лінію поведінки в потрібному руслі, що в свою чергу призводить до максимально комфортного співіснування в соціумі та допомагає домагатися поставлених цілей. Тобто сприяє комунікації [10].

Д. Гоулман у праці «Емоційний інтелект» [4] визначає ЕІ як сукупність факторів, які дозволяють особистості відчувати, мотивувати себе, регулювати настрій, контролювати імпульсивні прояви, утримуватися від фрустрації й таким чином досягати успіху в повсякденному житті.

Р. Бар-Он каже, що емоційний інтелект — це сукупність емоційних, особистих та соціальних здібностей, які впливають на загальну здатність ефективно справлятися з вимогами та тиском навколишнього середовища (цит. за [2]).

Емоційний інтелект за О. І. Власовою — це емоційно-когнітивна здатність, яка полягає в емоційній сензитивності, обізнаності та здатності до управління емоціями, які дозволяють людині контролювати почуття психічного здоров’я, душевну гармонію та високу якість особистого життя (цит. за [3]).

Інші [1] стверджують, що емоційний інтелект — це форма виявлення позитивного ставлення людини до світу (оцінювання його як такого де людина може здійснювати успішну життєдіяльність); до інших людей (що заслуговують доброзичливе ставлення); до себе (який здатен самостійно визначати цілі власної життєдіяльності, активно їх здійснювати та гідний самоповаги). Також розглядають як здатність діяти з внутрішнім середовищем своїх почуттів та бажань [7, 5], або як здатність до розуміння своїх та чужих емоцій та до управління ними.

Сьогодні попри певні розбіжності у розумінні феномену емоційного інтелекту, вчені зійшлись на думці, що це — перш за все, здатність до пізнання, розуміння та управління емоціями, як власними, так і інших людей [12].

Таким чином можна стверджувати, що загальною рисою всіх існуючих підходів до розуміння емоційного інтелекту є визначення його як конструкта з подвійною природою, який пов’язаний як з когнітивними здібностями так і з особистісними характеристиками. У психологічній науці емоційний інтелект описують декілька теорій, які представляють наступні моделі:

В моделі здібностей (підхід П. Селовея і Дж. Карузо) емоційний інтелект трактується як перетин емоцій та пізнання, тобто як когнітивна здібність [11].

Змішана модель емоційний інтелект розглядає через сукупність когнітивних, особистісних та мотиваційно-вольових рис, характеристик самосвідомості та соціальних навичок, які сприяють тісному взаємозв’язку з адаптацією до реального життя та з процесами подолання стресу.

Історично найбільший вплив на цю групу концепцій здійснили когнітивні теорії емоцій, з одного боку, і позитивна психологія, — з іншого. Представниками теорій даної моделі є Д. Гоулман [4], Р. Бар-Он, Д. Люсін [2, 7].

Модель емоційного інтелекту або емоційної самоефективності К.В. Петридіса та Е. Фернхема представлена її авторами як модель характеристик/рис [13]. Петридіс і Ферхнем, описуючи емоційний інтелект, використовують не тільки набір здібностей, запропонованих відомими дослідниками проблеми Мейєром і Селовеєм, а також пропонують враховувати його диспозиційні компоненти. Як і традиційні риси особистості емоційний інтелект репрезентує стиль поведінки та досвіду, який носить контекстуалізований характер. Автори диспозиційної моделі емоційного інтелекту визнають суб’єктивність емоційного досвіду особистості.

Аналіз складових моделі дозволяє зауважити, що за своїм змістом вона близька до змішаних моделей інтелекту, адже включає окрім особистісних характеристик і когнітивні здібності.

Однією з найбільш відомих і визнаних моделей емоційного інтелекту є концепція Д. Люсіна, яку ми у своєму дослідженні будемо використовувати як структуру емоційного інтелекту.

Д.В. Люсіним пропонується двокомпонентна структура емоційного інтелекту як здатності до розуміння своїх і чужих емоцій, управління ними. Автор вводить поняття внутрішньо-особистісного та міжособистісного емоційного інтелекту. Міжособистісний емоційний інтелект — розуміння емоцій інших людей і управління ними. Внутрішньо-особистісний емоційний інтелект — розуміння власних емоцій та управління ними. Оскільки і здатність до розуміння емоцій, і здатність до управління емоціями можуть бути спрямовані на власні емоції і емоції інших людей, на думку Д.В. Люсіна, можна говорити про внутрішньо-особистісний та міжособистісний емоційний інтелект, які хоча й припускають актуалізацію різних когнітивних процесів, але повинні бути взаємопов’язаними. В якості факторів, що визначають розвиток емоційного інтелекту, називаються особливості емоційності, когнітивні здібності, уявлення про емоції [7].

Тому ми схиляємося до думки автора, що емоційний інтелект являє собою конструкт, що має двоїсту природу. З одного боку, цей конструкт пов’язаний з когнітивними здібностями, а з другого боку — з особистісними характеристиками, які більш-менш прямо впливають на його рівень й індивідуальні особливості.

Перше детальне обґрунтування важливості емоційного інтелекту у житті людини виклав у своїй праці «Емоційний інтелект: чому він значить більше ніж ВД» Д. Гоулман [4]. Згодом з’явилась велика кількість досліджень, що підтверджують значущість емоційного інтелекту, зокрема, і в юнацькому віці. Науковцями доведено, що високі показники емоційного інтелекту позитивно позначаються на фізичному та психічному благополуччі людини (С. Андерсон, О. А. Бакаленко, Г. Березюк, М. А. Брекет, Р. М. Ворнер, Ф. П. Дін, В. Петридіс, Дж. Сіаррочі, В. Ю. Стрельніков, Л. С. Тараєвська, Дж. Р. Трінідад, Е. Фернхем, О. Філатова, І. Філіппова та ін.); успішності життєдіяльності особистості (Д. Гоулман, X. Вейзингер, С. Б. Вольф, К. Коган, Р. К. Купер, А. Саваф, та ін.); освітньому процесі (О. А. Айгунова, Е. Аронсон, О. В. Єгорова, В. Зелюк, І. О. Калініченко, В. Ф. Калошин, Л. А. Києнко-Романюк, В. А. Кулганов, М. О. Манойлова, Л. Московець, О. О. Новак, А. В. Подорожня, Н. Н. Самуйлова, Т. І. Солодкова, Є. Штонда та ін.); процесі

Похожие работы

1 2 3 > >>