Інноваційні підходи до проектування цілей навчання у вищій школі

Означена проблема є актуальною у зв’язку з тим, що сформульовані цілі навчання в пояснювальній записці до типових навчальних програм

Інноваційні підходи до проектування цілей навчання у вищій школі

Статья

Педагогика

Другие статьи по предмету

Педагогика

Сдать работу со 100% гаранией

Миколаївський національний аграрний університет

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Літвінчук С.Б., Тайхриб К.А.

Статтю присвячено проблемі цілеутворення у процесі професійної підготовки студентів у вищій школі. Проведено аналіз структурного компоненту освітнього процесу «цілі навчання», який можна використати для відбору змісту навчання. Цілеутворення доцільно застосувати для проектування технології процесу професійної підготовки майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах. Методологічними основами цілеутворення виступають соціальні і державні замовлення, освітні стандарти, а також результати наукових досліджень потреб у спеціалістах з вищою освітою. У статті висвітлені лише окремі інноваційні підходи до проблеми цілеутворення у процесі професійної підготовки студентів у вищій школі.

Ключові слова: професійна підготовка, цілі навчання, цілеутворення, вища школа, технологія, навчання.

цілеутворення навчання професійний спеціаліст

Постановка проблеми. Якість професійної підготовки майбутнього спеціаліста залежить від чітко спроектованої дидактичної системи, яка включає три основні блоки: цілі навчання, зміст навчання та методику організації навчального процесу. Організація процесу підготовки студентів за умови впровадження системно-діяльнісного підходу може підвищити ефективність професійної підготовки майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах. Такий підхід пов’язаний із розробкою та вдосконаленням існуючих моделей професійної підготовки майбутніх спеціалістів та кваліфікаційних характеристик, із виявленням причин основних протиріч та розробкою нових технологій навчання.

Методологічними основами цілеутворення виступають соціальні державні замовлення, освітні стандарти, а також результати наукових досліджень потреб в спеціалістах з вищою освітою. Ціль висвітлює необхідність оволодіння навчальним матеріалом, формує свідоме ставлення до навчання, усвідомлення сприйняття змісту, тобто створює мотиваційну основу навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Вважаємо за потрібне звернути увагу на те, що свідома діяльність людини реалізується через визначення і досягнення запланованих цілей, а закінчується оцінкою ступеню її досягнення. Здійснення діяльності — це процес послідовної реалізації відповідної системи цілей. Важливе значення відіграє формування цілі в навчальній діяльності. Відсутність чітко визначеної цілі та змісту професійної підготовки майбутніх фахівців у значній мірі позначається і на мотиваційному компоненті навчально-виховного процесу. Студенти часто не усвідомлюють значимості тієї чи іншої навчальної дисципліни в їх професійному становленні.

Як зазначає В.В. Сєріков: «Перший крок, який належить зробити в пошуку особистої парадигми освіти, — це усвідомлення даної проблеми в рамках предмета педагогіки, розуміння його у всій цілісності у вигляді відомої тріади — цільових, змістових і процесуальних характеристик навчання в їх єдності» [4, с. 93].

Означена проблема є актуальною у зв’язку з тим, що сформульовані цілі навчання в пояснювальній записці до типових навчальних програм з окремих дисциплін виражені в загальному вигляді і потребують оновлення, уточнення для забезпечення можливості здійснення ефективної професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Методологічними основами цілеутворення виступають соціальні і державні замовлення, освітні стандарти, а також результати наукових досліджень потреб у спеціалістах з вищою освітою.

В історії педагогіки існує достатньо спроб визначення цілей навчання дисциплінам. Зокрема, Я.А. Коменський вважав, що основою цілеутворення повинен бути процес засвоєння, який у його трактуванні починається зі словесного тлумачення про речі, оскільки самі речі учнями ще не розрізняються [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема цілі та цілеутворення є об’єктом філософських (М.М. Трубников, М.Г. Макаров, А.Л. Чунаєва, Т.М. Козакевич, Б.С. Братусі), а також педагогічних (А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, О.В. Лебедєв, Б.Т. Лихачов, Г.М. Про- зументова) досліджень, в яких визначаються відношення цілі і цілеутворення, здійснена спроба класифікації цілей, розглянута їх доцільність в історичному, філософському і гносеологічному аспектах та в педагогічній науці.

Цілі навчання повинні бути життєво необхідними, точними, систематизованими і повними без надлишку, тобто діагностичними по всіх основних властивостях особистості [5].

Виділення нерозв’язаних раніше частин загальної проблеми. Відомо, що цілі навчання в пояснювальній записці до типових навчальних програм виражені в загальному вигляді і потребують конкретизації, уточнення і систематизації для забезпечення можливості ефективного управління процесом професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих закладах освіти. Вирішення окреслених вище завдань ефективне за умови створення фундаментальних основ єдиних наукових принципів, із яких можна сформулювати дедуктивний висновок і на його основі побудувати ієрархізовану класифікацію цілей навчання.

Мета статті. Тому доцільним вбачаємо дослідження інноваційних підходів до проблеми цілеутворення у процесі професійної підготовки студентів у вищій школі.

Виклад основного матеріалу. Сучасна педагогічна практика передбачає такі форми визначення цілей навчання дисциплінам у вищих навчальних закладах:

Через зміст теми чи її питань (наприклад: «вивчити теорему Варіньона», «вивчити методику розрахунку циліндричних прямозубих передач» тощо).

При вказаному способі цілеутворення виникають питання:

а) чи міститься в приведених цілях конструктивна основа для проектування навчального процесу?

б) чи можна із приведених трактувань спрогнозувати реалізацію цілей навчання?

Очевидно, що ні.

Через діяльність викладача (наприклад: «забезпечити студентів системою наукових знань про основні закони, теорії, методи науки», «формувати у студентів систему знань, умінь і навиків для розв’язання практичних завдань» тощо).

Означена постановка цілей зосереджена на власній діяльності викладача. Плануючи свої дії, викладач не має можливості аналізувати їх наслідки, оскільки результати навчання не визначаються у такий спосіб постановки цілей.

Через внутрішні процеси і зрушення в навчальній діяльності (наприклад: «формувати вміння самостійного аналізу умови задачі та способів її розв’язування», «розвивати навчально- пізнавальну самостійність студентів у процесі розв’язування задач»).

У зазначених формулюваннях знаходять відображення узагальнені освітні цілі на предметному рівні, а не на рівні окремого заняття чи окремого студента.

Через навчальну діяльність студентів (наприклад: «проведення розрахунків на міцність при деформації згину», «розв’язування задач на рівновагу матеріальних об’єктів»).

При такій постановці цілей не враховуються як оцінка результату навчання, так і його наслідки.

Крім того, доцільно звернути увагу на те, що традиційна «триєдина ціль» (дидактична, розвиваюча, виховна), яку має формулювати викладач до кожного заняття, часто перетворюється у відписку. В більшості випадків цих формулювань ніхто не читає, а цілі не виступають основою заняття, його ідеєю і переписуються із заняття в заняття.

Сучасні педагогічні інноваційні технології передбачають постановку цілей через результати навчання, які відображаються в діях студентів, надійно усвідомлюються, визначаються і перевіряються викладачем чи експертом.

В аспекті досліджуваної проблеми важливо підкреслити, що для проектування цілей навчання окремим дисциплінам доцільно використовувати такі основні положення:

Науково сформована ціль — вихідне положення педагогічної праці, найважливіший елемент цілісної структури навчальної діяльності, інтегруючий та системоутворюючий фактор, що закономірно визначає не тільки результати, але й етапи, форми, методи і засоби означеної діяльності.

Всі цілі складної педагогічної діяльності реалізуються шляхом розв’язування відповідної системи задач.

Процес цілеутворення умовно може бути представлений трьома взаємопов’язаними ланками, а кожна із них — двома етапами: утворення цілі (вибір або формулювання цілі); здійснення цілі (перевірка правильності вибору і коректування цілі); оцінка ступеню досягнення цілі (оцінка ступеню досягнення як часткових цілей, так і загальної).

Науково сформульовані цілі сприяють ефективній організації індивідуальної та колективної діяльності студентів.

Формулювання цілей і завдань самими студентами сприяє прискоренню розвитку таких якостей особистості, як цілеспрямованість, наполегливість, кмітливість, організованість.

На основі отриманих знань і сформованих умінь та навичок студент навчається самостійно, розвиває творчу активність [2].

У процесі цілеутворення можна виділити глобальні та локальні цілі, а їх постановка у загальноприйнятій термінології може бути такою:

діагностичною — це означає, що існують засоби і можливості перевірки досягнення цілі;

операційною — у формулюванні цілі вказано на засоби її досягнення. Глобальні цілі описують вибір, а локальні — відповідну навчальну діяльність. Глобальна ціль є границею послідовності локальних цілей. Локальна ціль діагностично й операційно виражає норму, і в її визначенні вказано на засоби діагностики її досягнення.

У контексті вищезазначеного доцільно привести тлумачення В.П. Беспалько, який вважає, що ціль задана діагностично, якщо відповідні поняття задовільняють таким вимогам:

визначення і їх ознаки настільки точно описані, що поняття завжди адекватно співвідноситься з його об’єктивним проявом (тобто з тим, що воно означає);

прояви і фактори, позначені поняттям, мають категорію міри, тобто їх величина піддається прямому або непрямому вимірюванню;

результати вимірювань можуть бути співвіднесені із від

Похожие работы

1 2 >