Впровадження технології критичного мислення під час вивчення навчальної дисципліни "Організація екологічного виховання в початковій школі" у майбутніх вчителів початкових класів

У статті розкривається питання впровадження технології критичного мислення підчас вивчення навчальної дисципліни «Організація екологічного виховання в початковій школі» у

Впровадження технології критичного мислення під час вивчення навчальної дисципліни Організація екологічного виховання в початковій школі у майбутніх вчителів початкових класів

Статья

Педагогика

Другие статьи по предмету

Педагогика

Сдать работу со 100% гаранией
і допомагаючи їм сформувати навички продуктивного мислення. Критичне мислення формується, передусім, в дискусії, письмових роботах і активній роботі зі здобувачами вищої освіти чи викладачем. З цими формами роботи студенти добре знайомі, їх необхідно тільки трохи змінити. Існує нерозривний зв’язок між розвитком розумових навичок і формуванням демократичної громадянської свідомості. Дані положення обґрунтовують засоби й методи, за допомогою яких розвивається критичне мислення.

Поняття «критичне мислення» дуже різнобічне і спеціалісти різних галузей освіти сприймають його по-різному. Відомий український дослідник С.Терно в статті «Критичне мислення — середньовічна відсталість?» демонструє відмінність між «вузьким» та «широким» тлумаченнями критичного мислення та характеризує різні підходи до висвітлення концепції критичного мислення серед американських дослідників М. Ліпмана, Д. Клус- тера, Р. Пауля та Д. Халперн [5].

На думку С. Терно, поняття «критичне мислення» в освітній діяльності зазнало суттєвих змін. Сьогодні це такий тип мислення, що передбачає практичне застосування наукового підходу до розв’язування життєвих, професійних, особистих проблем тощо; він вбирає у себе синтетичне і аналітичне, теоретичне і практичне, репродуктивне і продуктивне мислення [5, с. 301].

Критичне мислення як мислення вищого порядку розглядає психолог О.Чуба. Таке мислення спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, яке сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність, і формує творче мислення, а отже, творчу особистість [8].

Критичне мислення, таким чином, — не окрема навичка, а комплекс багатьох навичок і умінь, які формуються поступово, в ході розвитку і навчання студентів. Воно формується швидше, якщо студенти на заняттях не є пасивними слухачами, а постійно активно шукають інформацію, співвідносять те, що вони засвоїли з власним практичним досвідом, порівнюють отримані знання з іншими роботами в певній галузі та інших сферах знання (кажучи зрозумілою мовою, самостійно встановлюють внутрішньо-предметні і міжпредметні зв’язки). Крім того, вони повинні навчитися (а викладач повинен допомогти їм у цьому) ставити під сумнів достовірність отриманої інформації, перевіряти логіку доказів, робити висновки, конструювати нові приклади для використання теоретичного знання, приймати рішення, вивчати причини та наслідки різних явищ і тощо.

Систематичне включення критичного мислення у навчальний процес має формувати особливий склад мислення і пізнавальної діяльності. Р. Пауел (США) запропонував розмежовувати критичне мислення у «вузькому» і «широкому» розумінні. Так, використання аналізу й аргументації, маючи на меті, перш за все, розвіяти чужу думку, служить прикладом критичного мислення у «вузькому» сенсі. І навпаки, людина, яка застосовує критичне мислення в «широкому» сенсі, не зосереджується на власній точці зору. Вона виходить з необхідності за власною ініціативою відчувати свої ідеї та уявлення найбільш сильними з можливих заперечень. Процес навчання — це процес пов’язування нового з уже відомим.

Критичне мислення — (давньогр. — «мистецтво аналізувати, судження») — це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Технологія критичного мислення передбачає розвиток здатності думати, аналізувати, аргументувати, переконувати, досліджувати проблеми та ситуації, розв’язувати проблемні запитання, усвідомлено мислити, аналітично дискутувати та правильно висловлювати свою думку, встановлювати при- чинно-наслідкові зв’язки, сумніватися (заперечувати та пропонувати інші варіанти), моделювати професійні ситуації, ухвалювати рішення.

Критичне мислення — це усвідомлений, самостійний, рефлексивний, цілеспрямований, обґрунтований, контрольований та самоорганізований процес.

Результат такої діяльності — вміння самостійно мислити, розв’язувати життєві та професійні задачі.

В умовах зростаючих вимог до якості освітнього процесу ми вважаємо, що вкрай важливою є проблема активізації аналітичної діяльності майбутніх вчителів початкових класів. На нашу думку, для розвитку критичного мислення у студентів необхідна така організація навчальної роботи, яка буде спрямована на стимулювання осмислення матеріалу та формування власних суджень і вироблення самостійних підходів до вирішення різних наукових проблем.

В ході впровадження технології критичного мислення в навчальний процес вважаємо доцільним використовувати стратегію «лекція-семінар». Така стратегія дозволить організувати більш активну роботу студентів з лекційним матеріалом: виділити та відрефлексувати найбільш значущі для них фрагменти лекції; піддати аналізу й оцінити наявні альтернативні погляди на обговорювану проблему.

Психолог і методолог Н. Г. Алексєєв виділяв наступний ланцюжок етапів здійснення рефлексії: «Зупинка - Фіксація - Об’єктивація - Відсторонення». Для запуску рефлексії необхідно припинення природного ходу будь-якого процесу (етап «повної зупинки»).

Тому лекцію доцільно розділити на блоки, що включають найбільш важливі проблемні ситуації. Викладачеві у ході лекції, після викладу проблемної ситуації, необхідно зупинитися і звернутися до аудиторії, щоб з’ясувати думки студентів щодо викладеної проблеми. Далі студенти коротко висловлюють свою думку або відому їм інформацію з обговорюваної проблеми. Лектор вислуховує думки студентів і пропонує обговорити їх в кінці лекції. Потім у зв’язку із зупинками підчас викладу матеріалу лекції необхідно передбачити час в кінці неї для того, щоб студенти повернулися до обговорення питань, що виникли, думок, і при цьому проаналізували текст лекції. Це дозволить їм в кінці лекції ще раз подумки повторити почутий матеріал і критично його осмислити. Цей етап пов’язаний з максимальним узагальненням її змісту і так званим «відстороненням» (останнім етапом рефлексії). Невипадково рефлексія (або стадія роздуму) — один з трьох компонентів базового технологічного алгоритму критичного мислення. Нам також здається, що при освоєнні студентами окремих проблем був би ефективним метод розробки індивідуальних проектів.

Зараз, наприклад, досить популярні та часто обговорюються фахівцями проблеми, пов’язані з підготовкою майбутніх вчителів початкових класів до екологічного виховання учнів. Ця проблема носить не тільки методолого-екологічний, а й загально-гуманітарний сенс. Під час її вирішення було б дуже ефективно застосувати технології критичного мислення.

Спочатку майбутньому вчителю початкових класів пропонується викласти все, що він чув або читав з цієї теми і які використовував джерела інформації. При цьому головне — почути від нього, що він сам думає з певної проблеми і що хотів би про неї додатково дізнатися. Далі студенту рекомендують підбір матеріалів за темою, ретельно зважувати всі існуючі думки «за» і «проти» для того, щоб в результаті сформувати і обґрунтувати власний погляд на існуючу проблему.

Вважаємо, що подібний спосіб засвоєння матеріалу матиме велику цінність, оскільки він привчає студентів до самостійного пошуку інформації, її критичного аналізу й осмислення, що у підсумку дасть можливість студенту представити викладачеві своє власне незалежне судження про існуючу проблему і можливі шляхи її вирішення.

Ми зупинилися на технології розвитку критичного мислення, яка є актуальною для проведення семінарських та практичних занять для майбутніх вчителів початкової школи, це дозволяє отримати позитивні результати у формуванні активної розумової діяльності студентів. Дана технологія полягає у розвитку розумових навичок студентів, необхідних не тільки в навчальній діяльності, але і в подальшому житті (вміння приймати рішення, працювати з інформацією, аналізувати, а також використовувати набуті навички для проведенні уроків, використовуючи критичне мислення у початковій школі); реалізації компетентнісного підходу в навчанні й вихованні майбутніх фахівців. Особливістю даної педагогічної технології є те, що студент в процесі навчання сам конструює цей процес, виходячи з реальних і конкретних цілей, сам відстежує напрямки свого розвитку, сам визначає кінцевий результат.

Детальніше зупинимося на самій технології. Для того щоб дати студентам можливість активно одержувати знання, автори технології пропонують будувати урок за звичною схемою: «введення — основна частина — висновок». Подібна ж схема діє і при вирішенні проблем: «введення в проблему — підходи до її вирішення — рефлексія результату». В рамках технології критичного мислення дані етапи отримали дещо інші назви і функції.

Отже: ВИКЛИК — завдання якого: актуалізувати і проаналізувати наявні знання і уявлення з теми, що вивчається; пробудити інтерес до неї; активізувати студентів, дати їм можливість цілеспрямовано думати, висловлюючи свої думки власними словами; структурувати подальший процес вивчення матеріалу. ОСМИСЛЕННЯ — пошук стратегії вирішення поставленої проблеми та складання плану конкретної діяльності; теоретична і практична робота. Функціями цього етапу є отримання нової інформації; її осмислення; співвіднесення нової інформації з власними знаннями. Студенти навчаються свідомо будувати зв’язок між старими і новими знаннями, для того, щоб створити нове розуміння; підтримку активності, інтересу та інерції руху, створеної під час фази виклику. І наступний етап —РЕФЛЕКСІЯ: висловлювання нових ідей та інформації власними словами; цілісне осмислення та узагальнення отриманої інформації на основі

обміну думками між студентами один з одним чи викладачем; аналіз всього процесу вивчення матеріалу; вироблення власного ставлення до досліджуваного матеріалу та його повторна проблематизація (новий «виклик»). При такому підході відбувається не тільки більш глибоке засвоєння знань студентами, а й реалізується ідея пов’язування матеріалу (в рамках одного предмета, міжпредметних, теоретичного з практичним), його структурування самим студентом.

Похожие работы

< 1 2 3 4 > >>