Скрипковий цикл Богдана Шиптура з епіграфами із поезії Марійки Підгірянки для дітей

This article analyzes B. Szyptur’s cycle for violin and piano, which consists of four pieces with programme titles and

Скрипковий цикл Богдана Шиптура з епіграфами із поезії Марійки Підгірянки для дітей

Статья

Разное

Другие статьи по предмету

Разное

Сдать работу со 100% гаранией
оказниками мажоро-мінору).

Скрипкова тема — легка й грайлива, насичена стрибками на октаву, септиму й сексту. Як і в попередньому матеріалі, тут присутні короткі ліги, проте серед них переважають низхідні. Фортепіано веде контрапунктичну лінію на піано до дещо голоснішої скрипкової мелодії. У десятому такті скрипкової партії з’являється злегка модифікований «лейтмотив дзвіночків»: він рухається донизу, від різних щаблів і має в першому проведенні низхідний напрямок шістнадцяток (на відміну від першопочаткового). Однак, органічно вплітається до звукової тканини й служить переходом до другої скрипкової теми з яскраво вираженим танцювальним нахилом першої фрази (на що вказує, передусім, синкопа на «порожній» квінті фортепіанного супроводу). Друга фраза, побудована на «лейтмотиві дзвіночків», завершується несподіваним тональним зіставленням (F-dur — A-dur із пониженим VI щаблем) на тлі значного посилення гучності. Цим вноситься відчуття зміни колориту картинно-образної замальовки природи; змінюються також інтонаційно-фактурні мотиви, що передають короткий діалог скрипки й фортепіано. Це кульмінація п’єси. Наступне зіставлення з тональністю d-moll знаменує динамізовану репризу, що варіантно розвиває першу скрипкову тему з її стрибками-лігами та плавно перетікає від піано до форте, за допомогою «лейтмотиву дзвіночків», до основної тональності. У контрапункті скрипкової і фортепіанної ліній автор застосовує винахідливі співвідношення дзеркально-оберненого та рівнобіжного руху. Завершується твір весело й упевнено.

Третя п’єса «Колишися калинонько» (Moderato, %, a-moll) є ліричним острівцем у циклі. Її епіграф закладає основу для цього: «Колишися, калинонько, Колишися. Зеленим листочком Розпишися».

З коливальних мотивів розпочинається двотактовий фортепіанний вступ. На їхньому тлі звучить тема скрипки, що інтонаційно-ритмічною організацією і задушевною наспівністю нагадує народні колискові. Цю подібність підтверджує вживання перемінної метрики та перемінної ла- довості (мінор — паралельний мажор — мінор). З арсеналу народно-пісенної творчості автор запозичив також композиційну структуру твору, що складається, за аналогією до куплетної пісенної форми, з двох частин-строф, розділених вступним двотактом.

Друга частина розгортається варіантно-варіаційним способом. Тема скрипки переноситься у нижчий регістр, дещо видозмінюється: четвертні тривалості заступають по дві вісімки, тобто подрібнюються. Та композитор більше трансформує фортепіанну партію: якщо в першому «куплеті» вона дублювала терцево-кантовим викладом скрипкову мелодію-тему, то в другому доповнюється «квазі-імітаційними» зворотами, з короткочасними переміщеннями у вищий регістр. Як і в першій п’єсі циклу, тут у скрипковій партії переважає діатоніка (підвищений сьомий щабель фігурує тільки один раз), тоді як у партії фортепіано нерідко зустрічаються альтеровані щаблі й хроматизми. Так і в останньому акорді твору використано шостий підвищений ступінь у його секстакорді (а не на тоніці).

Остання п’єса «Ой селом, селом» (Allegro, 4/4, D-dur) — найбільш розгорнена картина циклу, в якій змальоване українське село. Вона натхненна таким епіграфом:

«Ой селом, селом Гомінко кругом.

Кожна пташечка співає,

Над квітками бджілка грає».

Скрипка вступає на форте, з енергійним розмахом октавних стрибків акцентованими квінтовими тонами-чвертками, після чого фортепіано вторує їй паралельними квартами й квінтами вісімок, теж з акцентами. Цією кварто-квінтовістю відразу «задається» пасторально-народна аура твору.

З четвертого підвищеного й акцентованого щабля починається головна тема, що звучить у скрипковій партії. Чергуються «за право» сильної частки такту суміжні щаблі (четвертий підвищений і п’ятий). Назагал тема розвивається у безупинному русі з акцентуванням різних тактових одиниць, створюючи враження постійного гамору, відгомону різноманітних сільських робіт і буйного різноголосся природи в літні дні. З іншого боку, в наявних інтонаційних мотивах — зі швидкими повторами тонів і змінністю акцентів — можна спостерегти деякі ознаки коломийок. Фортепіанний супровід має танцювальні риси й постійно зберігає в басу квінтові опори. Зі зміною мажору на мінор до басових квінтово-квартових паралелей вноситься синкопа, внаслідок чого скрипкова тема отримує акцент на слабкій долі.

Вирізняються два ідентичні такти скрипкової партії, де містяться низхідні тетрахорди — поперемінно з натурального четвертого щабля мі- мінору та з підвищеного. Фортепіано гармонізує ці звукові послідовності по-різному, із вживанням натуральних і альтерованих квінт, а водночас із пониженням шостого щабля в басах (тобто в дорійському мінорі). Гармонічна мова все більше хроматизується та ускладнюється з наближенням кульмінаційного моменту (зокрема, у фортепіанному супроводі запроваджено висхідні терцеві хроматизми). Кульмінаційним моментом є зупинка руху на шостому щаблі основної тональності, за чим слідує сповільнення темпу та імпровізаційний фрагмент ad libitum. Він являє собою речитативно-декламаційну фразу з ферматами, «щемкими» зворотами із збільшеними секундами, вільну від оков метроритму.

Ця фраза готує появу нового епізоду Moderato в однойменному мінорі з підвищеними четвертим і шостим щаблем. Інша тема — задумлива й споглядальна — виростає зі синкопованого мотиву, що повторюється тричі з незначними відмінностями. Її продовжує низхідний тетрахорд із змінними щаблями (що вже звучав перед імпровізаційним фрагментом), транспонований у ля мінор. Зростанню напруження сприяють хроматизовані співзвуччя партії фортепіано. Це, фактично, друге передкульмінаційне наростання, що призводить до репризи в основній тональності.

Темп повертається до початкового, дещо динамізується фортепіанна партія, завдяки чому провідний програмний образ («гомінко кругом») утверджується вповні. Наприкінці тема ще більше розцвічується альтераціями, етнохарактерними збільшеними секундами, в останніх тактах її звучання досягає фортісімо.

Висновки і пропозиції. Отже, за композиційними канонами, чотиричастинний цикл Б. Шиптура для скрипки та фортепіано нагадує класичний сонатний (проте п’єси, без сумніву, можуть виконуватися й окремо). Твір увібрав у себе різні елементи національно-характерної образності, властивої віршам поетеси, та музичної лексики, інспірованої їхнім образним світом. Композитор майстерно диспонує інтонаціями, ритмами, ладо-гармонічними чинниками та способами тематичного розвитку, які походять від народної музики, сполучаючи їх із власними професійними прийомами та творчими інтенціями. Партії скрипки й фортепіано органічно доповнюють одна одну для відображення емоційного та семантико-понятійного рядів програмних поетичних уривків. Завдання Б. Шиптура в цьому циклі — розкрити багатство українського мистецтва слова, «унаочнити» звучанням обох інструментів оспівану у віршах красу рідного краю, його чудової природи, пробудити увагу до найменших звичних деталей, що творять неповторність батьківщини. В цьому полягає «етновиховна функція програмності» (визначення О. Фрайт і С. Добровольської) твору Богдана Шиптура, що репрезентує сучасний національний навчально-концертний репертуар для скрипки.

п’єса шиптура скрипка програмність


Список літератури

    Глібовицький І. Творча зрілість Богдана Шиптура / І. Глібовицький // Українська музика: науковий часопис. - Львів, 2013. - Ч. 3 (9). - С. 150-153.

    Глібовицький І. Ювілей прикарпатського маестро / І. Глібовицький // Західний кур’єр. - 25-31 серпня 2011 р. - No 34 (1295). - С. 14.

    Нахлік О. Талант, відданий дітям [Передмова] / О. Нахлік // М. Підгірянка. Учись, маленький!: Вірші, казки, п’єса, загадки. - К.: Веселка, 1994. - С. 5-10.

    Мончук О. Богдан Шиптур: ora et labora - молись і працюй / О. Мончук // Простір культури. Галичина. - No 127-128 (4683-4684). - 29 серпня 2013 р. - С. 15.

    Муха А. Композитори України та української діаспори: Довідник / А. Муха. - К.: Музична Україна, 2004. - 352 с.

    Фрайт О., Добровольська С. Етновиховна функція програмності на прикладах фортепіанних альбомів Марти Кравців-Барабаш та Ігоря Соневицького / О. Фрайт, С. Добровольська // Історія, теорія та практика музично-естетичного виховання: Збірник статей. - Вип. 7 [Ред.-упор. С. Дацюк, М. Каралюс, І. Фрайт]. - Дрогобич: Ред.-вид. відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2013. - С. 87-97.

Размещено на .ru

Похожие работы

< 1 2