Навчально-науковий інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Скрипковий цикл Богдана Шиптура з епіграфами із поезії Марійки Підгірянки для дітей
Климбус І.М.
Анотація
Стаття присвячена аналізу циклу Богдана Шиптура для скрипки й фортепіано, який складається з чотирьох п’єс із програмними назвами та епіграфами з віршів Марійки Підгірянки для дітей. Перша п’єса «В літню пору» позначена рисами пісні-маршу. Друга п’єса «Дзвіночки» містить звуконаслідувальний «лейтмотив», що володіє смисловою функцією. Третя п’єса «Колишися калинонько» вирізняється ліричним настроєм, нагадує народні колискові. Фінал «Ой селом, селом» є розгорненою картиною з різноманітним тематизмом - від коломийкової скоромовки до імпровізаційного речитативу та задумливої споглядальності. В цілому цикл Б. Шиптура поєднав національно-характерну образність, властиву віршам поетки, та музичну лексику, інспіровану ними.
Ключові слова: композитор, поетка, скрипка, вірш, фортепіано, цикл, програмність.
Аннотация
Статья посвящена анализу цикла Богдана Шиптура для скрипки и фортепиано, который состоит из четырех пьес с программными названиями и эпиграфами из стихотворений Марии Пидгирянки для детей. Первая пьеса «В летнее время» обозначена чертами песни-марша. Вторая пьеса «Колокольчики» содержит звукоподражательный «лейтмотив», обладающий смысловой функцией. Третья пьеса «Колышися калинонька» отличается лирическим настроением, напоминает народные колыбельные. Финал «Ой селом, селом» является развернутой картиной с широким тематизмом - от коломыеч- ной скороговорки к импровизационному речитативу и задумчивой созерцательности. В целом цикл Б. Шиптура соединил национально-характерную образность, свойственную стихам поэтессы, и музыкальную лексику, инспирированную ими.
Ключевые слова: композитор, поэтесса, скрипка, стихотворение, фортепиано, цикл, программность.
Summary
This article analyzes B. Szyptur’s cycle for violin and piano, which consists of four pieces with programme titles and epigraphs from Mariyka Pidhiryanka poems for children. Pieces that combine instrumental music with spiritual values of ethnic Ukrainian poetry have significant educational potential. The purpose of the article is to identify the characteristics of the implementation of the principle of programme violin cycle of B. Szyptur representing modern educational repertoire. The first play «In the summer season» with the epigraph which affirms the need to travel and experience the native land marked features songs march. The second play «The Bells» contains onomatopoeic «leitmotif» that has a semantic function. The third play «Kolyshysya Kalina» features a lyrical mood, reminds of folk lullabies. Final «Oh village, the village» is open in the picture with a variety of themes - from kolomyika to improvisational recitative and thoughtful contemplation. Overall cycle of B. Szyptur combines national characteristic imagery inherent poetry of the poet and musical vocabulary inspired by them. Violin and piano seamlessly complement each other to display emotional and semantic series programme texts.
Keywords: composer, poetess, violin, piano, programme music.
Постановка проблеми. Сучасний етап викладання гри на скрипці (як і на будь-якому іншому інструменті), разом із засвоєнням надбань світового репертуару, потребує ширшого залучення кращих здобутків українських композиторів. Національні пріоритети вибору навчального матеріалу в музично-освітньому процесі мають вагоме підґрунтя, оскільки відомо, що такі твори володіють потужним етногенетичним зарядом для сприйняття та відтворення (інтерпретації), знаходять безпосередній емоційний відгук, який спирається на підсвідомі чинники психіки учня, виконавця та слухача. Крім того, в наших соціокультурних обставинах загострюється необхідність виховання культурної ідентичності та національної гідності в молодого покоління змалку. З огляду на потенційні ресурси програмних композицій, які поєднують інструментальну музику з духовно-етнічними цінностями української поезії, значний інтерес представляє цикл Богдана Шиптура для скрипки та фортепіано, імпульсом для створення якого послужили вірші Марійки Підгірянки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Творчість Б. Шиптура досі докладно не досліджувалася сучасними музикознавцями. Відомо лише про науково-популярні статті узагальненого плану ([1], [2], [4]), де відсутній аналіз стилю митця чи окремих галузей його творчості.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Інструментальна галузь творчості Б. Щиптура та відношення митця до програмності в скрипкових композиціях ще не була предметом окремого дослідження в музикознавчій літературі.
Мета статті полягає у виявленні особливостей втілення принципу програмності у скрипковому циклі Б. Шиптура для дітей.
Виклад основного матеріалу дослідження. Богдан Шиптур — наш сучасник — композитор, педагог, музично-громадський діяч — народився 1951 року на Івано-Франківщині, навчався у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка в класі композиції А. Кос-Анатольського. Серед мистецьких надбань Б. Шиптура — твори для струнного й духового оркестрів, камерно-інструментальна та камерно-вокальна музика, хори на слова Т. Шевченка, І. Франка, опрацювання народних пісень та ін.
Тим часом фортепіанні та скрипкові композиції виявляють виразне тяжіння автора до програмності — конкретизації художнього задуму через метафоричну назву. Так, Б. Шиптуру належать «Прикарпатська сюїта» для скрипки та фортепіано, дитяча сюїта для фортепіано «Карпатська», музичні картинки для фортепіано «На Верховині», «Вівчарські світанки», «Пісня жайворонка» для скрипки з оркестром. «У багатьох творах автор яскраво передає гуцульський колорит, міцно спирається на побутові жанри» [2, с. 14]. Переважна більшість творів Б. Шиптура, пов’язаних із карпатським краєм, представляють картинно-настроєвий тип програмності.
Як зразок сюжетної програмності, може розглядатися цикл п’єс для скрипки та фортепіано, скомпонований за уривками з віршів Марійки Підгірянки й адресований дітям (опублікований 1998 року). Поетична лексика задає сукупний орієнтир образів і характеру музики, водночас спрямовуючи уяву до деталізації семантичного сприйняття інтонаційно-звукового потоку, пошуку музичних «еквівалентів» фабули вірша.
Марійка Підгірянка (літературний псевдонім Марії Домбровської, уродженої Ленерт) — відома поетка й педагог, також уродженка Гуцульщини [3, с. 5]. Роки її життя: 1881-1963. Володіла талантом писати для дітей, в її творчій манері природно поєдналися дидактично-виховні та естетично-образні компоненти. Одне з провідних місць у творчості Марійки Підгірянки займає пейзажна лірика, де вона з великою теплотою і щирістю «олюднює» природу, запозичуючи окремі мовно-характерні мотиви з українського фольклору. Деякі вибрані Б. Шиптуром поетичні уривки містяться в її збірці «Мої пісні», тому вірші закономірно перегукуються з музикою в жанровому плані (маршова пісня, колискова, коломийка тощо), а також у своїй мелодиці, ритміці, виражальних і зображальних можливостях.
Скрипковий цикл Б. Шиптура складається з чотирьох номерів. До першого номеру з назвою «В літню пору» додано поетичне мотто:
«Пусти мене, мати, в літню пору У гай, до сонця, до простору,
Пусти мандрувати,
Край свій пізнавати...».
Ця мініатюра (Allegretto, 2/4, a-moll) має риси пісні-маршу, зокрема, сталу метричну пульсацію, енергійний і цілеспрямований характер. На нього націлює короткий фортепіанний вступ на форте, з типовим фанфароподібним заклично-сигнальним зворотом, який складається із акцентованих низхідної та висхідної кварт. Та й сама мелодична партія скрипки (з двох тем) вирізняється чітким квадратним членуванням, повторами коротких мотивів, в тому числі з елементами фанфарної ритміки. Ладотональними особливостями скрипкової партії є діатонічний мінор і наповнення подвійними нотами (паралельними квінтами), в той час, коли у фортепіанному супроводі присутні альтеровані щаблі. Обидві теми доповнюють одна одну. Якщо першій (6+4) притаманні риси урочистої інтродукції, в якій подекуди підкреслено значимість кожної частки такту акцентами, то друга тема є власне маршовою. Дві ідентичні фрази останньої, що складають середину п’єси, отримують контрастне динамічне оформлення (фортісімо й піано) та різні функції ладогармонічної основи в партії фортепіанного супроводу (спочатку мелодичний мінор, потім відхилення в паралельний мажор і знову мелодичний мінор).
Скорочену репризу ознаменовує фанфароподібний зворот фортепіанного вступу. Подальший супровід скрипкової теми базується на остинатній фігурації шістнадцяток, побудованій на квартовій інтерваліці цього ж вступного звороту, але октавою вище. Басова лінія фортепіано впевнено модулює до однойменного мажору. П’єса закінчується піднесено-радісно висхідними квартовими ходами й фанфарним утвердженням тоніки у високому регістрі й гучному звучанні (ff).
Епіграф до другої п’єси «Дзвіночки» такий:
«Пробудилися дзвіночки
В широкім полі.
Задзвонили на добро,
На добру долю».
Текст уривку вірша про квіти-дзвіночки передбачає прийоми звуконаслідування. Цими прийомами, зосередженими в партії фортепіано, розпочинається твір (Allegretto, 2/4, F-dur). У стишеному звучанні верхнього регістру, на терцевому тоні, лунають стакатні вісімки, далі — короткі ліги шістнадцяток із терції на кварту й знову ті ж вісімки. Це «лейтмотив» дзвіночків, який після одноголосого експонування повторюється кілька разів із додатком басового голосу, що на початку є доволі самостійним і лише з появою скрипки дістає суто акомпануючу роль (остинатні ходи із двох розкладених квінт «фа-до» та «ре-ля», що є п
