Музика зсередини
Закус І.М.
Музика (з грец. - мистецтво муз) - мистецтво організації музичних звуків, насамперед в часовій (ритмічній), звуковисотній та тембровій шкалі та її різні складові. Сюди беззаперечно відносяться: артикуляція, техніка, відчуття (емоції, настрій, грув), динаміка, тон (тембр), фразування, простір (паузи), слухання. музика тембр артикуляція слухання
Ключові слова: артикуляція, імпровізація, джаз, техніка, відчуття (емоції, настрій, грув), динаміка, тон (тембр), фразування, простір (паузи), слухання.
Музыка (с греч. - искусство муз) - искусство организации музыкальных звуков, прежде всего во временной (ритмической), звуковысотными и тембров шкале и ее различные составляющие. Сюда беспрекословно относятся: артикуляция, техника, ощущения (эмоции, настроение, грув), динамика, тон (тембр), фразировки, пространство (паузы), слушание.
Ключевые слова: артикуляция, импровизация, джаз, техника, ощущения (эмоции, настроение, грув), динамика, тон (тембр), фразировки, пространство (паузы), слушания.
Music is a language. What is the language? - this is a way of communication, the ability to express what we think, feel, the ability to talk, express an idea. Important is not the language itself, but what we can say with its help. Music and language are identical concepts.
Keywords: articulation, improvisation, jazz, technique, sensation (emotions, mood, groove), dynamics, tone (timbre), phrasing, space (pauses), listening.
Постановка проблеми. Дитина не знаючи літер, може розмовляти, висловлювати свої думки та бажання, спілкується з дорослими і вони розуміють її. Завдяки цьому спілкуванню дитина розвивається, вчиться новому. В музиці цей процес працює навпаки. Якщо в розмовній мові дитина придумує свій стиль, її хвалять, направляють, в музиці це не дозволено. Після багатьох років занять нам доводиться шукати свій стиль. У музиці ми рухаємося в зворотному напрямку, думаємо про неї так само. Якщо музика дійсно мова, ми повинні обходитись з нею як з мовою.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляд та аналіз основних складових музики допомагає оволодіти інтернаціональною мовою — музикою та імпровізацією.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Існує безліч шкіл, літератури що вивчають музику. Але основна частина матеріалу пов’язана з вивченням нот. У статті розглядаються інші аспекти музики.
Формулювання цілей статті (постановка завдання): аналіз 9-ти складових музики (артикуляція, техніка, відчуття, динаміка, тон, ритм, фразування, простір та слухання), їх роль та взаємодія. Лише та музика, яка містить в собі ці елементи, живе довго та надихає.
Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість не виростає на порожньому місці, творчість - властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галузі. Вона ґрунтується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті [2, с. 237].
Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у космічному масштабі. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня (абсолютна, об'єктивна новизна продукту творчості) властива досить вузькому колу творців-геніїв, є прерогативою еліти людства [2, с. 237].
Беззаперечно, до прояву найвищого рівня творчості варто віднести таке явище, як музика. Музика (з грец. — мистецтво муз) — мистецтво організації музичних звуків, насамперед в часовій (ритмічній), звуковисотній та тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти , електричні генератори тощо [4].
Психофізіологічною основою здатності сприйняття музики є слух, що дозволяє сприймати звуки частотою від 20 Гц до 20 кГц і гучністю до 100 дБ. Музику можуть сприймати і глухі люди, відчуваючи вібрацію власного тіла, це відчуття може бути підсилене, якщо особа тримає порожнистий, резонуючий об'єкт.
Музична психологія виділяє декілька стадій сприйняття музики від початкового ознайомлення до логічного засвоєння і емоційного переживання, а також виділяє області свідомого і несвідомого при сприйнятті музики [5, с. 23].
Музика — це мова. Що таке мова? — це спосіб спілкування, можливість висловити те, що ми думаємо, відчуваємо, можливість вести бесіду, висловлювати ідею. Важлива не сама мова, а те, що можемо сказати з її допомогою. Музика і мова — це тотожні поняття.
Як ми вчимо мову... Ми вивчаємо її з дитинства, ми не вчимо правила, вправи, будучи малими — ми просто знаходимось під її впливом. Діти в ранньому дитинстві імпровізують мовою, не знаючи що таке іменник, прикметник. Дитина не знаючи літер, може розмовляти, висловлювати свої думки та бажання, спілкується з дорослими і вони розуміють її. Завдяки цьому спілкуванню дитина розвивається, вчиться новому.
В музиці цей процес працює навпаки. На сцені не прийнято виступати новачкам з професіоналами. Якщо в розмовній мові дитина придумує свій стиль, її хвалять, направляють, в музиці це не дозволено. Після багатьох років занять нам доводиться шукати свій стиль. В музиці ми рухаємося в зворотному напрямку, думаємо про неї так само. Якщо музика дійсно мова, ми повинні обходитись з нею як з мовою. Дитина починає вивчати музику значно пізніше, аніж мову. Її вивчення розпочинається з нот. Адже як в розмовній мові, ноти — це букви, слова; короткі музичні звороти — фрази, словосполучення; музичні періоди — речення; музичні частини — історії. Але вивчення музики в школі, як правило, обмежується вивченням нот, таких предметів як сольфеджіо (розвиток слуху), елементарна теорія музики (вчить музичну будову), та поліфонія (вивчає прийоми контрапунктного багатоголосся). Все це безпосередньо пов’язане з нотами. Різні музичні підручники, відео та аудіо-школи в першу чергу також пов’язані з нотами. Музиканти жартують, що музика і ноти — це різні речі.
Спробуємо визначити інші складові музики. Сюди беззаперечно відносяться: артикуляція, техніка, відчуття (емоції, настрій, грув), динаміка, тон (тембр), фразування, простір (паузи), слухання.
Артикуляція — це акцентування окремих нот, як сильна доля, інших — слаба доля; створюючи таким чином певний ритм. Можна грати різні ноти, але якщо в них немає певного порядку, ритмічної ідеї, певного зв’язку (тобто артикуляції) — це буде абсолютно безглуздий набір нот, що немає з музикою нічого спільного. Людська мова має артикуляцію, наголос на певні звуки, інші протяжні, паузи між словами, коми, крапки, знаки запитання, оклику... Оскільки музика — це мова, тільки міжнародна, то артикуляція відіграє надзвичайно важливе значення. Вона надає музиці порядок, цілісність, оживляє її. Тому одна людина розповідає свою історію непереконливо, нецікаво; інша — емоційно, захоплююче, зрозуміло. Звичайно ж ми будемо слухати другу історію. Так само натхненною, індивідуальною гра на інструменті чи спів не можуть бути без артикуляції [7].
Щоб передати емоції, переживання мовою музики, крім артикуляції потрібна техніка гри на інструменті, чи техніка співу (тобто володіння інструментом). Для цього існує наука про постановку рук чи голосу, набір технічних гам, вправ, етюдів, п’єс, вивчення різних прийомів гри. Техніка розвивається, вдосконалюється, змінюється протягом творчого життя музиканта, доповнюється новими можливостями та засобами. Достойний технічний арсенал дозволяє виконавцю витонченіше передати наміри композитора, інтерпретувати твір по своєму, та висловлювати музиканту свої музичні думки індивідуально, витончено, красиво та цікаво. Хороша техніка дає можливість виконавцю користуватись усіма перекисленими складовими музики (артикуляція, тон, динаміка, фразування. ), вона допомагає висловлювати свої думки звуками. Але одної техніки занадто мало. Для того, аби правильно використовувати техніку, потрібні відчуття (емоції, настрій, переживання, грув) [7].
Відчуття — це наступна складова музики. Щоб розповісти свою історію мовою музики, потрібні відчуття, які ми переживаємо. Тоді музиканту є що сказати. Якщо людина глибока і має свої відчуття, переживання, — вона має свою історію, яку може розповісти слухачеві. Завдяки індивідуальності виконавець є цікавим для своєї аудиторії. Відчуття — це основна вимога творчого процесу. Це те, що виховує в музиканта почуття груву, того стану, без якого музика не народжується.
«Грув — це стан безперервного ритмічного відчуття або свінгу, який створюється від взаємодії ритм секції (бас та барабани)» В. Вутен.
Грув — це рушійна сила в будь-якій музиці (народній, джазовій, роковій, класичній. ), і в кожному жанрі свій грув, свої закони його створення та існування. Це відчуття дається людині від природи, але виховується і вдосконалюється з досвідом та оволодінням різними техні
ками ритму, пульсації. Грув це те, що змушує нас реагувати на музику, рухатись, танцювати, співати, не бути байдужими до музики. Залежно від того, чи музика звучить тихо чи голосно — вона діє на нас як гіпноз, якщо у ній є
