Зіновій Штокалко - реформатор сучасного кобзарства

Бандурне мистецтво діаспори багатоаспектно описала сучасна івано-франківська дослідниця В. Дутчак; аналіз бандурного мистецтва Зарубіжжя, знаходимо у дослідженнях В. Мішалова,

Зіновій Штокалко - реформатор сучасного кобзарства

Статья

Разное

Другие статьи по предмету

Разное

Сдать работу со 100% гаранией
дь-якого музичного інструменту. Друга група — традиційний кобзарський репертуар, який Штокалко вивчав у 1940-х рр. у Львові. Він опрацював цей репертуар передусім через його оригінальність, але також, щоб розвинути свою феноменальну техніку. Пізніше, про це буде мова згодом, Штокалко записав оригінальні композиції’ або імпровізації в нетрадиційних ладах: у більшості творів української народної музики використовується мажор (передусім іонійський, але також лідійський та міксолідійський лади) та мінор (передусім еолійський, також фрігійський лади). Але в деяких записах Штокалко грає у дорійському ладі з підвищеним ІУ-м ступенем, що додає творам певного «східного» характеру. Хоча Штокал- ко тій композиції назви не дав, але її названо «Орієнтальний етюд».

Релігійні канти належали до невід’ємного кобзарського репертуару в ХІХ-му ст. У них оспівуються біблійні події (Потоп, Страшний суд), або житія святих. Штокалко записав три версії «Потопу», і дві «Страшного суду» та одну «Про Святого Юрія Змієборця». Цей жанр зберігся частково в репертуарі деяких церковних хорів, але в репертуарі сучасних бандуристів твори такого жанру майже відсутні.

Як уже було згадано, будь-хто міг співати ви- щенаведені народні пісні, тоді як думи були виключно бардівським (кобзарським та лірницьким) репертуаром. Гуртом його не можна виконувати, оскільки і мелодія, і текст, до більшої чи меншої міри, компонувалися наново при кожному новому виконанні. Штокалко виконував їх у так званих лебійських ладах (слово «лебій» він узяв із бардівського арго, де воно означає «майстер — музика»). Цей лад побудований на вищезгаданому дорійському ладі з підвищеним ІУ-м ступнем та увідним тоном під нижчою тонікою.

Серед Штокалкових записів є думи про Марусю Богуславку, Олексія Поповича, Козака Голоту та Втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі. Виконуючи думи у ХІХ-му ст., кобзарі співали їх з досить простою перегрою. Штокалко давав бандурі значно більшу, хоч не першорядну роль. Це наглядно продемонстровано в думі про Олексія Поповича, де бандура на початку змальовує картину наростаючої бурі й так уводить слухача в саму думу. Під час речитативу голос виконавця завжди на першому місці, і щойно, коли бандурист відспівав фразу, він може максимально ускладнювати перегру на бандурі. У цьому Штокалко пішов куди далі, як будь- хто з його попередників. Цікаво простежити цей жанр у його послідовників (принаймні двоє записали думу про Козака Голоту майже нота в ноту так, як її виконував Штокалко). До речі, один із сучасних бандуристів української діаспори Юлі- ан Китастий, говорячи про так звану «імпровізаційну музику», надав таку характеристику стилю опрацювання творів для бандури Майстром Штокалком: «Власне, так працював і бандурист середини ХХ століття Зіновій Штокалко. Він у своїх неопублікованих записах, граючи нетрадиційні кобзарські думи, використовував імпровізаційні можливості інструмента, як це робили колись і самі кобзарі» [2]. Ще один шанувальник і знавець творчості Майстра додає: «Коли слухаєш виконання Зиновієм історичних дум і пісень, відчувається, що митець настільки глибоко пізнав матеріал, що може вже зсередини його перетворювати, творити нову музику на основі традиційної» [5].

Блискуче опанувавши жанр дум, Штокал- ко звернувся до билин. Якщо думи — виключно український жанр, то билини збереглися тільки на далекій півночі Европейської Росії. Їхня поетика зовсім інакша від дум. Думи не мають стрічкової структури, рядки можуть бути різної довжини, можуть римуватися або ні, а російські билини мають куди строгішу будову. Так що ж привабило Штокалка до цього жанру? Хоча билини збереглися тільки на Біломорщині, тематично вони тісно пов’язані з київським двором Володимира Святославича (пізнє Х-те ст.). Можна припускати, що цей жанр виник в Україні, але вимер там, можливо витіснений пізнішим епічним жанром — думами.

Таким чином, Штокалко постановив відновити цей жанр в українському фольклорі. Йому не вистачало просто перекласти билини з російської на українську мову та співати їх на первісні мелодії. Він переосмислив ці епічні пісні по лінії дум (поетика українського жанру) та імпровізував оригінальні мелодії, передусім у мажорному

(іонійському) ладі, а іноді в мінорному (еолійському). Штокалко записав три билини: про Іллю Муромця та Солов’я Розбійника, про Добриню та про Святогора.

Фольклористи можуть висловити застереження, чи є ці записи справжнім фольклором? Вважаємо, що Штокалкові звукозаписи не тільки скарбниця кобзарського фольклору, але одночасно й ланка між сивою давниною та сучасними бандуристами, зокрема в Україні, де вищезгадані жанри були суворо відредаговані радянською цензурою. Деякі ентузіасти вже розшифрували Штокалкові билини й виконують їх. 3 часом, талановиті бандуристи почнуть виконувати їх по Штокалкових напрямках, і вони можуть стати фольклором сучасних бардів, адже «... ці кобзарські сповіді мають ніби вікно, через яке ми можемо увійти в їхній світ. Ніби люди у минулому заклали в пляшечки музичні листи, щоб вони дійшли до сучасників. Слухаючи їх, можна знайти паралелі між часами активного кобзарства і нинішніми...» [5].

Висновки з даного дослідження і перспективи. Творча спадщина видатного бандуриста Зіно- вія Штокалка величезна і досі досконало не вивчена. Вплив її на сучасне кобзарське мистецтво продовжується у концертних виступах найвідо- міших бандуристів сучасності.


Список літератури

    Савчук В. Скальпель, перо і бандура // Бережанське віче. - 1993. - 28 серпня. - С. 3.

    Юліан Китастий, американський композитор, бандурист і співак (інтерв’ю) / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/2341831-ulian-kitastij-amerikanskij-kompozitor-

    bandurist-i-spivak.html.

    Гримич М. Виконавці українських дум // Бандура. - 2000. - No 71-72. - С. 8-12.

    Дутчак В. Кобзарський підручник Зиновія Штокалка: теоретичні та практичні узагальнення // Бандура. - 2000 - No 71-72. - С. 21-23.

    Кобзар-авеню. Київ наповнили пісні і думи з «Коробочки Штокалка» / [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/3065/164/104877/.

    Иваниш А.А., Есипок В.Н.

Киевский национальный университет культуры и искусств

ЗИНОВИЙ ШТОКАЛКО - РЕФОРМАТОР СОВРЕМЕННОГО КОБЗАРСТВА

Аннотация

Статья посвящена исследованию творческого наследия выдающегося носителя украинского народного музыкального искусства - бандуриста и кобзаря Зиновия Штокалка. Авторы анализируют особые черты музыкального стиля исполнителя, рассматривают его вклад в расширение репертуарной палитры кобзарско-бандурного искусства ХХ века.

Ключевые слова: бандура, бандурист-виртуоз, дума, кант, фольклор, Зиновий Штокалко.

Ivanish A.A., Yesipok V.M.

Kiev National University of Culture and Arts

ZINOVY STOCKALKO - REFORMOR OF THE MODERN ART OF KOBZARS

Summary

The article is devoted to the research of the creative heritage of the outstanding bearer of the Ukrainian folk musical art - the bandurist and kobzar Zinovii Shtokalka. The authors analyze the special features of the musical style of the artist, consider his contribution to the expansion of the repertoire palette of the 20th century kobzar-bandura art.

Keywords: bandura, bandura player-virtuoso, duma, kant, folklore, Zinovy Shtokalko.

Похожие работы

< 1 2