Особливості розвитку невизнаної Республіки Абхазія

В статье исследуются особенности Республики Абхазия как непризнанного государства мира. Освещена история ее возникновения и функционирования. Раскрыто развитие государства

Особливості розвитку невизнаної Республіки Абхазія

Статья

Экономика

Другие статьи по предмету

Экономика

Сдать работу со 100% гаранией
ла дипломатичного визнання, вона фактично є об’єктом, а не суб’єктом переговорів інших держав, головно Грузії, Росії, США та країн ЄС. З часу розпаду СРСР офіційні контакти Абхазії з міжнародною спільнотою стосувалися зусиль з конфліктного урегулювання, однак зміна природи цього конфлікту внаслідок російського втручання вплинула на еволюцію міжнародного залучення. Як зазначає Т. Фреар, відносини Абхазії з міжурядовими організаціями є зразком складної асиметрії. ООН дотримується одного з засадничих принципів свого статуту щодо територіальної єдності держав-членів. Тому її позиція неодмінно є упередженою щодо РА, прихильною до Грузії в усіх переговорах, які стосуються статусу чи політики Абхазії. Ставлення Європейського Союзу до політики Республіки проявляється на багатьох рівнях: по-перше, це системний вплив ЄС у прикордонних регіонах; по-друге, застосування таких інструментів ЄС, як Європейська політика сусідства і діяльність Європейської Комісії; по-третє, одностороннє і багатостороннє залучення держав-членів до формування позиції щодо Абхазії [10, с. 7-9].

Установи ООН (Дитячий фонд ООН, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Програма розвитку ООН, Фонд народонаселення ООН), Міжнародний Червоний Хрест, Данська рада у справах біженців, організація Ворлд Віжн, організація "Боротьба з голодом" спонсорують або безпосередньо запроваджують проекти в Абхазії на суму, що перевищує 10 млн дол на рік, і таким чином взаємодіють з де-факто владою [8, с. 9].

Каналом виходу невизнаних держав у світ є діаспора. РА опирається на свою діаспору в Туреччині, більшість якої переїхала сюди під час анексії Кавказу Російською імперією в ХІХ ст., коли ще існувала Османська імперія. Як наслідок більшість абхазців, які проживають у Туреччині, не є іммігрантами першого покоління і дуже тюркізовані [9, с. 126]. За деякими підрахунками кількість етнічних абхазців у цій державі коливається від 100 тис. до 500 тис. осіб. Вони добре організовані і досить суттєво впливають на політику Туреччини, зокрема щодо вирішення проблем Абхазії [13, с. 57]. Вплив діаспори на життя РА має комплексний характер й охоплює як економічну, так і політичну сфери цієї де-факто держави.

Висновки і пропозиції

Республіка Абхазія функціонує у статусі де-факто держави вже понад двадцять років. За цей час вона суттєво еволюціонувала у багатьох аспектах. Змінився етнічний склад населення у бік збільшення абхазького етносу. Це може вплинути на політичне майбутнє держави, яке залежить від волевиявлення населення. Абхазька більшість, ймовірно, виступатиме за незалежність регіону. Порівняно з початковим періодом свого існування Абхазія дещо демократизувалася, відбулась верифікація політичних сил у ній і хоч економіку ще не вдалося зміцнити, РА має досить добрий ресурсний потенціал та вигідне географічне розташування, які позитивно впливатимуть на її розвиток. Державою – патроном Абхазії є Росія, яка, з одного боку, допомагає їй вижити за досить складних умов, а з іншого, – сприяє узалежненню від неї. Останнє підвищує ризики поглинення Абхазії Російською Федерацією. Своєрідним "вікном у світ" для Абхазії є її діаспора, зокрема, в Туреччині. Транслюючи прагнення абхазців турецькому уряду, вона допомагає РА фінансово та ідейно. Розвитку Абхазії сприяють спецустанови ООН, неурядові організації, фонди. Поява нових державних утворень на політичній карті з точки зору досить консервативного міжнародного права є негативною тенденцією, однак світова спільнота мусить у майбутньому виробити механізми поводження з ними, оскільки повністю ігнорувати де-факто держави неможливо, зважаючи на тривалий період існування деяких з них.

Список літератури

    Алєксєйченко О.В. Геополітичні інтереси Російської Федерації у зоні "заморожених" конфліктів на пострадянському просторі / О.В. Алєксєйченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2013. – Вип. 117. – Ч. 2. – С. 8-15.

    Дерлугьян Г.М. Абхазия: резюме этнического конфликта / Г.М. Дерлугьян // Политическая концептология. – 2012. – No 3. – С. 182-196.

    Программа экономического развития Республики Абхазия. 25 шагов по развитию экономики Республики Абхазия до 2025 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://rustrademission.ru/aktualno/Economic_ Development_Program_of_the_Republic_of_Abkhazia.pdf.

    Соловій Г. Грузино-російська війна на Кавказі: історія, причини і наслідки / Г. Соловій // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. – 2009. – Вип. 1. – С. 101-105.

    Справка о социально-экономическом состоянии Республики Абхазия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://presidentofabkhazia.org/respublika_abkhazia/economy/.

    Chirikba V. Abkhazia: developments in the domestic and regional context / V. Chirikba. – London: The Royal Institute of International Affairs, 2014. – 3 p.

    Cohen A. The Russian military and the Georgia war: lessons and implications / A. Cohen, E.R. Hamilton. – Strategic Studies Institute. – 2011. – 101 p.

    Comai G. The external relations of de facto states in the South Caucasus / G. Comai // Caucasus analytical digest. – 2017. – 28 April. – No 94. – P. 8-14.

    Eissler E.R. Can Turkey de-isolate Abkhazia? / E.R. Eissler // Turkish policy quarterly. – 2013. – Vol. 12. – No 3. – P. 125-135.

    Frear Th. The foreign policy options of a small unrecognized state: the case of Abkhazia / Th. Frear // Caucasus Survey. – 2014. – Vol. 1. – No 2. – P. 83-107.

    Freedom in the World 2018, Abkhazia Profile [Electronic resource]. – Access mode: https://freedomhouse.org/ report/freedom-world/2018/abkhazia.

    Hoch T. Legitimation of statehood in de facto states: a case study of Somaliland / T. Hoch, K. Rudincova // AUC Geographica. – 2015. – Vol. 50. – No 1. – P. 37-49.

    Kapanadze S. Turkish trade with Abkhazia: an apple of discord for Georgia / S. Kapanadze // Turkish policy quarterly. – 2014. – Vol. 13. – No 3. – P. 55-68.

    Kopecek V. De facto states and democracy: the case of Abkhazia / V. Kopecek, T. Hoch, V. Baar // Bulletin of geography. Socio-economic series. – 2016. – No 32. – P. 85-104.

    Toomla R. De facto states in the international system: Conditions for (in-) formal engagement / R. Toomla. – Tartu: University of Tartu Press, 2013. – 209 p.

    Zemukhov S. Recognition without independence. Abkhazia’s international context / S. Zemukhov // PONARS Eurasia Policy Memo. – 2012. – No 245. – P. 1-6.

Похожие работы

<< < 1 2 3