Особливості розвитку невизнаної Республіки Абхазія

В статье исследуются особенности Республики Абхазия как непризнанного государства мира. Освещена история ее возникновения и функционирования. Раскрыто развитие государства

Особливості розвитку невизнаної Республіки Абхазія

Статья

Экономика

Другие статьи по предмету

Экономика

Сдать работу со 100% гаранией

Львівський національний університет імені Івана Франка


Особливості розвитку невизнаної Республіки Абхазія

Теленко О.М.

Анотації

У статті досліджено особливості розвитку Абхазії як невизнаної держави світу. Охарактеризовано історію її виникнення та функціонування. Висвітлено розвиток цієї держави в політичній та економічній сферах, її еволюцію у сфері демократичних перетворень. Показано значення етнічного складу населення для вирішення подальшої долі держави. Оцінено роль Росії як держави – патрона Абхазії, а також Туреччини як держави, в якій зосереджена найбільша абхазька діаспора. Охарактеризовано значення міжурядових і неурядових організацій, установ та фондів у житті Республіки.

Ключові слова: Абхазія, невизнана держава, держава де-факто, міжнародне визнання, незалежність, сепаратизм, Грузія.

Теленко О.М.

Львовский национальный университет имени Ивана Франко

ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ НЕПРИЗНАННОЙ РЕСПУБЛИКИ АБХАЗИЯ

В статье исследуются особенности Республики Абхазия как непризнанного государства мира. Освещена история ее возникновения и функционирования. Раскрыто развитие государства в политической и экономической сферах и показана эволюция в сфере демократических преобразований. Проанализировано значение этнического состава населения для будущего государства. Освещена роль России как государства – патрона Абхазии, а также Турции как государства, в котором сосредоточена абхазская многочисленная диаспора.

Ключевые слова: Абхазия, непризнанное государство, государство де-факто, международное признание, независимость, сепаратизм, Грузия.

Telenko O.M.

Ivan Franko National University of Lviv

PECULIERITIES OF DEVELOPMENT OF UNRECOGNIZED REPUBLIC OF ABKHAZIA

The article investigates the peculiarities of the Republic of Abkhazia as an unrecognized state. History of its emergence and functioning is highlighted. The development of this state in political and economic spheres is explored and its evolution in the sphere of democratic transformation is showed. The meaning of ethnic composition of the population for the future of this state is analyzed. The role of Russia as a patron state of Abkhazia is examined and the role of Turkey where the largest Abkhazian diaspora lives is analyzed. The meaning of intergovernmental and nongovernmental organizations, different institutions and funds in the life of the Republic are showed.

Keywords: Abkhazia, unrecognized state, de-facto state, international recognition, independence, separatism, Georgia.

Постановка проблеми. У 90-х роках ХХ ст. на пострадянському просторі виникла низка територіальних утворень, наділених багатьма ознаками державності, однак позбавлених широкого міжнародного визнання. Їм важко існувати без підтримки з боку визнаних держав світу. Міжнародна спільнота не схвалює проголошення незалежності нових політичних утворень у межах існуючих держав і виступає за їх територіальну цілісність і непорушність державних кордонів. За умов глобалізації де-факто державам з обмеженими засобами важко існувати. Визначальну роль у такому випадку відіграють держави-патрони, які беруть участь у економічному, політичному та культурному житті невизнаних держав. Певну підтримку надають також неурядові організації, діаспора, окремі особи. Особливої уваги в цьому контексті заслуговує Республіка Абхазія (РА), шанси якої отримати широке міжнародне визнання невеликі. Хоча Абхазія є проросійським утворенням, але й перспективи її входження до складу РФ оцінюються як малоймовірні з урахуванням прагнення абхазців зберегти свою державність. Актуальність теми статті зумовлена необхідністю вивчення розвитку де-факто держав на кшталт Абхазії, яка вже понад двадцять років функціонує за умов обмеженого визнання з боку міжнародної спільноти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості функціонування Республіки Абхазія вивчали такі науковці, як В. Баар [14], Дж. Комаї [8], С. Земюков [16], В. Копечек [14], Р. Тоомла [15], Т. Фреар [10], Т. Хоч [12]. Вплив Росії на її існування висвітлив А. Кохен [7], а Туреччини та її діаспори – І.Р. Еіслер [9], С. Капанадзе [13]. Серед українських науковців, які досліджували деякі аспекти появи Абхазії як незалежної держави, можна виокремити О. Алєксєйченко [1], Г. Соловій [4].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. В українській політичній науці проблема функціонування Абхазії належить до малодосліджених. Українські вчені зосереджували увагу на грузино-абхазькому конфлікті початку 90-х років ХХ ст., наслідком якого стало проголошення незалежності Республіки та російсько-грузинській війні 2008 р., яка посилила вплив Росії на регіон. Питання ж економічного розвитку самої Республіки, стану її політичної системи та демократії, настроїв суспільства, ролі зовнішніх сил у її існуванні залишаються недостатньо розкритими українськими науковцями. Написання цієї статті вмотивоване необхідністю комплексного дослідження розвитку Республіки Абхазія за умов невизнання з боку міжнародної спільноти.

Метою статті є дослідження особливостей розвитку та функціонування Республіки Абхазія як невизнаної держави світу.

Виклад основного матеріалу. Республіка Абхазія як держава де-факто має низку ознак та особливостей, показових для функціонування невизнаних держав загалом. Як і інші подібні державні утворення, Абхазія невелика за площею. Вона займає територію 8,500 кв. км і розташована на північному заході Грузії. РА омивається Чорним морем на південному заході, а на північному сході межує з Росією. демократичний абхазія політичний

З точки зору багатьох жителів Абхазії, її державність ґрунтується на майже безперервній історичній традиції. Упродовж VIII – X ст. Абхазія була царством, а з ХІІІ ст. до 1864 р. – князівством. Згодом регіон був анексований Російською імперією, у складі якої залишався до революції жовтня 1917 р. Комуністичні керівники Росії надали регіону автономний статус у 1919 р. і статус федеральної республіки в 1921 р. Того ж року Абхазія була приєднана до Грузинської РСР. У 30-х роках ХХ ст. це рішення було переглянуте й Абхазія стала автономною частиною Грузинської РСР і залишалася нею аж до розпаду Радянського Союзу.

Після краху СРСР визнаними державами стали лише п’ятнадцять союзних республік. Їхні складові частини такого шансу не отримали, оскільки міжнародна спільнота виходила з політичної доцільності і не бажала відчиняти "скриньку Пандори" нових державних утворень на пострадянському просторі. Однак на території деяких республік все ж з’явилися держави де-факто. Оскільки Абхазія як складова Грузії незалежності не отримала, у 1992 р. сецесіоністи організували військове повстання проти грузинського центрального уряду з метою здобуття незалежності. Повстанці встановили контроль над Абхазією і з 1993 р. вона існує як держава дефакто [15, с. 59-60]. Приклад Абхазії є показовим для виникнення невизнаних держав, появу яких уможливлюють здебільшого конфлікти з центральним урядом материнської держави. Це має свої недоліки, оскільки зазвичай подальший розвиток невизнаної держави обтяжений руйнуванням території та інфраструктури.

Регіон формально проголосив незалежність 1999 р., а в серпні 2008 р. на територіях Південної Осетії та Абхазії між Росією і Грузією спалахнув збройний конфлікт. Це була спланована Росією військова кампанія, яка тривала п’ять днів, після яких сторони досягли домовленості про припинення вогню. Після підписання угоди Росія створила навколо Абхазії і Південної Осетії буферні зони. 26 серпня 2008 р. РФ визнала незалежність цих територій, перетворивши їх, за словами тогочасного російського президента Д. Медведєва, на частину "зони привілейованих інтересів". Відтоді вона має військові бази на грузинських територіях [7]. Як вважає О. Алєксєйченко, "російська військова присутність є чинником, що стоїть на заваді навіть гіпотетичній можливості поновлення перемовин офіційного Тбілісі з бунтівними Абхазією і Південною Осетією щодо повернення цих сепаратистських регіонів під юрисдикцію Грузії" [1, с. 9]. Етнічний конфлікт на Кавказі вкотре розгорівся через російське втручання. Те, що сталося 8 серпня 2008 р., суперечило чинній системі міжнародного права, заснованій на визнанні суверенітету та територіальної цілісності самостійних держав [4, с. 103].

Після п’ятиденної війни Абхазія була визнана Російською Федерацією 26 серпня 2008 р., а також декількома іншими членами ООН – Нікарагуа (5 вересня 2008 р.), Венесуелою (10 вересня 2009 р.), Науру (15 грудня 2009 р.), Вануату (23 травня 2011 р.), Тувалу (18 вересня 2011 р.). Дві останні країни через декілька років відкликали своє визнання. Крім цього, Абхазія підтримує дипломатичні відносини з трьома сепаратистськими одиницями: Південною Осетією, Придністров’ям і Нагірним Карабахом. Усі перелічені держави, за винятком Росії, мають невеликі економіки й обмежену дипломатичну присутність, що впливає на їх здатність допомагати Абхазії. Тим не менше, налагодження відносин з ними додало динаміки участі РА на міжнародній арені.

Для будь-якої невизнаної держави важливим є етнічний склад населення. Від нього значною мірою залежить ставлення жителів до перспектив її статусу: чи залишиться вона державою дефакто, чи буде визнана міжнародним співтовариством як повноцінна держава, чи повернеться до складу своєї материнської держави, або, можливо, буде поглинута державою-патроном. Так, для Нагірного Карабаху, переважну більшість населення якого становлять вірмени, найімовірнішим у далекостроковій перспективі є варіант приєднання до Вірменії. Абхазія, хоча й перебуває під російським патронатом, гіпотетично обере незалежність, зважаючи на абхазьку більшість на її території. До останньої чверті ХІХ ст. населення Абхазії складалося виключно з етнічних абхазців і деяких етнічно бли

Похожие работы

1 2 3 > >>