Місце С. Пилипенка у вітчизняному загальнокультурному просторі ХХ століття

О. Мукомела, «нинішні літературознавці та культурологи здебільшого згадують ім’я Сергія Пилипенка тільки як фундатора «Плуга» з його «масовізмом», однобоко

Місце С. Пилипенка у вітчизняному загальнокультурному просторі ХХ століття

Статья

Литература

Другие статьи по предмету

Литература

Сдать работу со 100% гаранией

Місце С. Пилипенка у вітчизняному

загальнокультурному просторі ХХ століття

Грачова Т.М., Мельничук І.В.

Маріупольський державний університет

Досліджено роль С. Пилипенка у національному літературному процесі ХХ ст. Зазначено вагомий внесок митця у тогочасну літературну полеміку. Визначено основні естетичні концепти автора стосовно перспектив розвитку вітчизняного літературного дискурсу. Виділено домінантні риси творчого почерку письменника у різних жанрових формах. Накреслено перспективи аналітичної оцінки творчості С. Пилипенка. Ключові слова: дискурс, полеміка, стиль, літературний процес, періодика, національна культура.

Исследована роль С. Пилипенко в национальном литературном процессе ХХ века. Определен существенный вклад мастера в литературную полемику того времени. Виделены основные эстетические концепты автора относительно перспектив развития отечественного литературного дискурса. Определены доминантные черты творческого почерка писателя в разных жанрових формах. Выделены перспективы аналитической оценки творчества С. Пилипенко.

Ключевые слова: дискурс, полемика, стиль, литературный процесс, периодика, национальная культура.

There is studied the role of S. Pilipenko in the national literary process of the twentieth century. There is determined a significant contribution of the master to the literary polemics of that time. There are identified the main author’s aesthetic concepts relative to the prospects for the development of the native literary discourse. The dominant features of the writer's creative writing in different genre forms are defined. There are highlighted the prospects of an analytical assessment of S. Pilipenko's creative work.

Keywords: discourse, polemics, style, literary process, periodicals, national culture.

Постановка проблеми. Постать С. Пилипенка в українському загальнокультурному просторі займає вагоме місце з огляду на його суттєвий вплив на розвиток вітчизняного літературного процесу 20-х рр. ХХ століття. С. Пилипенко — активний громадський діяч своєї епохи, що палко і самовіддано відстоював власні переконання як журналіст, фундатор літературної організації «Плуг», учасник літературної дискусії 1925 — 28 років ХХ століття. Він був автором низки художніх творів епічних жанрів, демонстрував свою естетичну оцінку дійсності, активізуючи увагу читачів на злободенних культурних проблемах тогочасної реальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Р. Мельників справедливо називає С. Пилипенка «однією з найвидатніших постатей часу» [4, с. 5]. При цьому слід зауважити, що аналі-тичні літературознавчі розвідки авторитетних учених (Ю. Лавріненка, В. Дончика, Ю. Коваліва, М. Шкандрія, С. Павличко та ін.) стосовно діяльності С. Пилипенка у мистецькому дискурсі початку ХХ століття мають здебільшого характер негативних нотаток з приводу естетичної позиції ідеолога «Плугу», яку він відверто декларував у полеміці з М. Хвильовим. На слушний погляд

О. Мукомела, «нинішні літературознавці та культурологи здебільшого згадують ім’я Сергія Пилипенка тільки як фундатора «Плуга» з його «масовізмом», однобоко оцінюючи значення цієї організації та її керівника без коректив на тодішні соціально-політичні і духовні реалії української громадськості» [4, с. 6]. Однією із спроб подолати усталені багаторічні стереотипи сприйняття особи С. Пилипенка в українському літе-ратурознавстві є «Шкіц до портрета Сергія Пи- липенка» Р. Мельниківа, де автор сподівається «бодай частково передати багатогранність його таланту та велич постаті» [4, с. 31].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. З огляду на потужний вплив С. Пилипенка на український літературний процес ХХ ст. та недостатню кількість неупередже- них фахових розвідок стосовно його діяльності у різних сферах вітчизняного культурного простору автори статті вважають за доцільне акцентувати увагу на основних естетичних концептах митця, що мали втілення на сторінках його художніх текстів.

Мета статті. Мета роботи — об’єктивно визначити місце С. Пилипенка у національному літературному просторі ХХ ст. Основними завдан

нями автори статті бачать неупереджену оцінку творчого спадку С. Пилипенка з акцентом на стильових особливостях автора у контексті поточного літературного процесу.

Виклад основного матеріалу. Соціокомунікатив- на та культурна сфери суспільно-політичного життя України 20-30 років ХХ століття — явище багато- векторне, полісемантичне. Періодика цього періоду була тим медіасуб’єктом, що відображав специфіку вітчизняного літературного процесу у його багато- вимірності, надавав реципієнтам інформаційне поле щодо полемік і дискусій, ідеологічних та естетичних канонів літературних організацій, отже формував ціннісно-функціональний та комунікаційний статус літератури. Активна журналістська діяльність С. Пилипенка разом з його однодумцями й опонентами допомогла загостренню на сторінках тогочасних періодичних видань багатьох концептуальних питань стосовно шляхів розвитку національної культури. Одним з актуальних питань, що у полемічному дискурсі набуло широкого висвітлення з боку митців загалом і С. Пилипенка зокрема, стало визначення шляхів розвитку української літератури із збереженням національної автентичності.

З позицій новітнього літературознавства, що прагне «спробувати прочитати по-новому, без колишніх упереджень і нав’язливих стереотипів літературний процес 20-х років, позбутися застарілих оцінок і висновків» [1, с. 17], ідеологічна та естетична позиції керівника Спілки селянських письменників була неоднозначною. З одного боку, «масовім» і «просвітянство», бажання «нагодувати» читача «звичайним чорним хлібом» (літературою, що має чітко регламентовані ідео-логічні орієнтири та вимоги щодо змісту і форми художнього твору); з іншого боку, залучення широкого кола творчої молоді до літературної справи, видання масових серій художньої літератури, популяризація українських письменників на сто-рінках плужанських видань тощо.

У процесі літературної дискусії 20-х років ХХ ст. С. Пилипенко активно декларував свої естетичні константи у статтях, нотатках, рецензіях, документах, що регламентували діяльність Спілки селянських письменників «Плуг». У статті «Підсумки літ дискусії 25/26 року» автор зазначив, що літературна дискусія «коріння свої має в далекому минулому і являється по суті новим етапом тих суперечок про шляхи розвитку культури на Вкраїні, що точилися між найкращими проводирями українського культурно-громадського життя ще 70 років тому...» [4, с. 444].

І хоча С. Пилипенкові опоненти часто дорікали неуважність до художньої якості витворів словесного мистецтва, сам автор позитивною стороною дискусії відзначив «підвищення вимоги щодо кваліфікації художніх творів», покликання до «са- моудосконалення, вдумливої поглибленої праці» письменників [4, с. 446]. Маючи за мету задоволення «культурних потреб робітничо-селянських мас України» [4, с. 390] ідеолог плужан прагнув «більше досконалості, більше мистецьких досягнень, майстерства» [4, с. 390], коли йшлося про письменницьку діяльність. С. Пилипенко наполегливо декларував власну ієрархію естетичних вимог, що висувалися до художнього твору як мистецького явища. Одним з пріоритетів автора була читабельність художнього словесного тексту, його доступність широкому колу читачів, більша частина яких, на думку митця, ще не мала відповідного загальнокультурного потенціалу.

На сторінках Ідеологічної платформи «Плугу» С. Пилипенко з однодумцями зауважив фундаментальні вимоги щодо змістових і формальних ознак художнього твору. Маючи за мету «організувати психіку й свідомість трудових мас» [4, с. 603], плужани орієнтувалися у художній творчості на створення широких картин із життя революційного селянства. Підкреслюючи домінування соціального змісту художнього твору, С. Пилипенко декларує прагнення до створення єдиного образу (носія відповідного змістового навантаження), що протягом твору має динамічно розгортатися. Інші, другорядні «роздрібні» образи, на думку автора, будуть лише зайвою «мозаїчною орнаментовкою», що буде «розгублювати увагу» читачів.

Визнаючи, що «гармонійна художня синтеза змісту й форми дає найвищі, найліпші зразки мистецької творчости» [4, с. 603], С. Пилипенко підкреслює необхідність наближення форми творів «до найбільшої широти, простоти й економії художніх засобів» [4, с. 603]. Пов’язуючи зміст художнього тексту в переходову революційну добу з різними формами класової боротьби (у дусі часу), ідеолог плужан прагне урізно-манітнити зміст художніх текстів, а відповідно й «вибір художніх засобів для оформлення того змісту» [4, с. 603]. При цьому С. Пилипенко наголошує на доцільності використання художнього досвіду попередників (репрезентантів вітчизняного і світового літературного дискурсу).

Протиставляючи свою естетичну концепцію у плані форми художнього твору позиції футуристів, символістів, імажиністів, фундатори плу- жанства заперечують «культивування форми», відкидають надмірне захоплення ритмом, фонічними засобами як самоціллю, бо це, на їх погляд, негативно впливатиме за зміст художніх текстів. З метою створення «нової синтетичної форми революційної пролетарської літератури» [4, с. 604] теоретик «Плугу» прагне виявити її нові принципи і типи «шляхом практичного оволодіння старими літературними формами й перегартуванням їх у новому клясовому змісті» [4, с. 604].

З позицій сучасної науки ідеологічні й естетичні пріоритети С. Пилипенка, звичайно, потребують суттєвих коригувань. Однак давати їм об’єктиву оцінку можна лише з огляду на період декларування, з урахуванням специфіки літературного, соціального, політичного життя означеного періоду.

Теоретичні константи С. Пилипенка мали практичне втілення на сторінках його художніх текстів. Творча спадщина митця жанрово репрезентована байками, оповіданнями, новелами, гуморесками. Його твори здобули схвальної

Лучшие

Похожие работы

1 2 >