Мариністичні образи в ліриці О. Олеся та європейських символістів

В статье исследуется влияние европейских символистов на формирование художественно-эстетической концепции Александра Олеся. Сосредоточено внимание на символике моря в поэтических

Мариністичні образи в ліриці О. Олеся та європейських символістів

Статья

Литература

Другие статьи по предмету

Литература

Сдать работу со 100% гаранией

Херсонський державний університет

МАРИНІСТИЧНІ ОБРАЗИ В ЛІРИЦІ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СИМВОЛІСТІВ

Цуркан І.М.

У статті досліджується вплив європейських символістів на формування художньо-естетичної концепції Олександра Олеся. Зосереджено увагу на символіці моря в поетичних системах українського лірика та європейських символістів, з’ясуванні його структурно-семантичної ролі у світовідчутті митців.

Ключові слова: символ, символізм, буття, світогляд, декаданс.

символіст художній лірика олесь

Цуркан И.Н.

Херсонский государственный университет

МАРИНИСТИЧЕСКИЕ ОБРАЗЫ В ЛИРИКЕ АЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ И ЕВРОПЕЙСКИХ СИМВОЛИСТОВ

Аннотация

В статье исследуется влияние европейских символистов на формирование художественно-эстетической концепции Александра Олеся. Сосредоточено внимание на символике моря в поэтических системах украинского лирика и европейских символистов, выяснении его структурно-семантической роли в мироощущении художников.

Ключевые слова: символ, символизм, бытие, мировоззрение, декаданс.

Tsurkan I.M.

Kherson State University

THE MARINISTIC SHAPES IN LYRICS OF OLEKSANDR OLES AND EUROPEN SYMBOLISTS

Summary

The article investigates the influence of the European symbolists on the formation of the artistically-aesthetic conception of A. Oles. The attention is concentrated to the symbolic of the sea in the poetic systems of the Ukrainian lyric and the European symbolists and its structural-semantic role in their disposition.

Keywords: symbol, symbolism, existence, world outlook, decadence.

Олександра Олеся та європейських символістів обмаль, що підкреслює теоретичну та практичну необхідність пропонованого дослідження. Отже, вибір зазначеної вище теми обумовлений її актуальністю, суспільною та історичною значимістю. З огляду на специфіку об’єкта дослідження, ступінь досліджуваності обраної теми, а також актуальні завдання сучасного літературознавства формулюється мета дослідження: здійснити аналіз впливу європейських символістів на формування художньо-естетичної концепції Олександра Олеся. Зосереджено увагу на символіці моря в поетичних системах українського лірика та європейських символістів, з’ясуванні його структурно-семантичної ролі у світовідчутті митців.

Формування творчого світогляду Олександра Олеся здійснювалося в контексті розвитку українсько-європейських літературних зв’язків на межі XIX — XX століть. Поява письменників нової генерації розширила ідейно-тематичні обрії не тільки українського, але й польського і російського письменства та увиразнила зміну їхніх естетичних уподобань у бік орієнтування на символістський спосіб художнього мислення.

Вплив французьких символістів найсуттєвіше позначився на прагненні Олександра Олеся, польських і російських поетів до нових ідеалів краси, вміння музично передавати невловимі миттєві враження, розкриття внутрішнього світу людини та осягнення поетичного космосу, співвідносного зі сферою ідеального — вічним буттям.

Морська стихія, що представлена у творчості не лише Олександра Олеся, а й Лесі Українки, М. Вороного, Г. Чупринки, поетів- «молодомузівців», А. Міцкевича, Л. Стаффа, К. Тетмаєра та французьких і російських символістів, допомагала осмислювати людські переживання, знаходити образні, звукові, зорові асоціації для втілення того, що здається, неможливо виразити словом. Як зауважує Я. Поліщук, «серед візій модерну на чільному місці опиняється візія первісної людини і природи» [6, с. 205]. В його інтерпретації, цю візію розкриває і мариністика: «...від ідилій моря як універсальної моделі вільного, безжурного, гармонійного світу (в ліриці молодомузівців) до пізніших мотивів боротьби, змагання» [6, с. 205].

Після Лесі Українки Олександр Олесь є одним з найкращих поетів-мариністів. «Море, — на думку дослідника творчості українського митця О. Бабишкіна, — настроює поета в лад із своїм гомоном, надихає його. І тоді море здається йому якоюсь чарівною піснею, поезією. [1, с. 92-93]:

Повне серце в мене звуків,

Всі тобі я їх віддам,

Розіллюся морем співів І втону в тім морі сам [5, с. 601].

Про розмаїтість настрою мариністичною тематики у творчості Олександра Олеся свідчать поезії, написані 1906 р., коли письменник перебував в Криму. Пильним оком митця він спостерігав за могутнім, грізним та водночас привабливим морем, висловлюючи волелюбні устремління.

У візії українського митця мариністика чітко не окреслена, не підпорядкована одній естетичній платформі: у ній ми бачимо і Олександра Олеся як пізнього романтика, і як символіста. Його переживання та поетичний світ звернені до емоційної сфери читача, єднаючи душу і природу.

У поезіях Ш. Бодлера, К. Бальмонта, О. Блока та Олександра Олеся морська стихія осмислюється в її абсолютній духовній сутності як дарована духовним абсолютом «життєдайна, невгамовна, дика енергія», що протистоїть «une propre rumeur» — «власній невдоволеності» (вірш «Людина і море», Ш. Бодлера), самотності та холоднечі в душі — «я в мире один, и душа у меня холодна» (вірш «О, волны морские, родная стихия моя» К. Бальмонта), людським негараздам — «зорко смотри человек: буря бросает корабль» (вірш «Жизнь — как море, она всегда исполнена бури» О. Блока), розпуці та невимовному відчаю — «і скарги зойк несеться з мене» (вірш «Над морем» О. Олеся).

Психологічний контраст моря і людини, що властивий художньому мисленню Ш. Бодлера, Олександра Олеся, польським і російським символістам, зумовлює відповідне емоційне сприйняття краси моря, яке бачиться дзеркалом душевного стану та мінливих порухів серця («Podobnie na twe serce, o poeto mlody! / Namiçtnosc czçsto grozne wzurza niepogody, / Lecz gdy podniesiesz bardon, ona bez twej szkody / Ucieka w zapomnienia pogr^zyc siç toni / I niesmiertelne piesni za sob^ uroni / Z ktorych wieki uplot^ ozdobç twych skroni» — «Твоя подоба це, поете молодий! / Так грізних пристрастей бушує буревій, / Та ліру ти підняв — і в серці супокій, / Навала відійшла по довгій обороні, / Безсмертні лиш пісні зронивши в час погоні; / За них віки тобі вінком прикрасять скроні» — поетичний твір «Аюдаг» А. Міцкевича) [4, с. 177-178].

Трагізм існування творчої особистості та її нестримний пошук Ідеалу у світах власних мрій і фантазій розкривається у Ш. Бодлера, Л. Стаффа, К. Тетмаєра та російських символістів через невимовні страждання ліричних героїв та депресивний стан, викликаний розчаруванням у сучасній дійсності та неспокоєм їхньої «неземної душі» в царстві «похмурого туману життя». Розпач та смуток Олександра Олеся асоціюється вже з настроєвою атмосферою тогочасних революційних подій, що підсилює мотив довічної журби митця, яку неможливо «втопити на березі моря»:

Стали хвилі і зітхнули...

І крізь сльози бачив я,

Як в журбі моїй тонули Море, небо і земля [5, с. 132].

Твори «Вічність» А. Рембо та «Небо з морем обнялося» О. Олеся, «И небо и серое море.», «На гранитах», «Море — в бессильном покое.» В. Брюсова, «Туда, где небо с океаном» О. Блока, «Стремь — и океан великий.» В. Іванова актуалізують широко розгорнуту світоглядну знаковість стихії води, що є символом Праматері Світу та втіленням жіночого начала. «У всіх релігіях, — як підкреслював М. Костомаров, — вода зображала стражденну первісну матерію жіночої істоти, з якої за допомогою плідного дотику істоти чоловічої походили всі речі» [3, с. 217].

Образна атрибутика поезій А. Рембо, Олександра Олеся, В. Брюсова, В. Іванова та О. Блока («цілий світ», «тумани», «рідні душі скуті», «земля в венце терновом», «дикий терен», «даль пучины роковой», «творец вселенной», «роскошно-алая волна», «la nuit si nulle» — («ніч ілюзорна»)) поєднується з символістичною візійністю («Марив я з тобою бути» — вірш «Небо з морем обнялося» О. Олеся, «Там, за гранью, сонце тонет, / Звезды ходят — вечно те ж.» — вірш «Стремь — и океан великий.» В. Іванова, «Но знаю, — к той черте неясной / Одной мечтой моей стремлюсь» — вірш «Туда, где небо с океаном.» О. Блока, «Море — как будто литое / Зеркало ясных небес» — вірш «Море — в бессильном покое.» В. Брюсова, «И не зная, здесь я, нет ли, / Чем дышу — мечтой иль горем» — вірш «На гранитах» В. Брюсова, «Ьа tu te dégages / Et voles selon» — («Там ти вивільняєшся і літаєш») — вірш «Вічність» А. Рембо).

У поетичних творах Олександра Олеся та російських і польських митців актуалізується культивована французьким символістом А. Рембо образотворча тенденція «уявлення всього життя в єдиній екстатичній миті» та вивільнення стихійної сили навколо себе та усередині себе («Вічність»):

Elle est retrouvée.

Quoi? — L’Eternité.

C’est la mer allée

Avec le soleil [7, c, 200].

Вона знайшлася.

Що? — Вічність.

Це море злите

З сонцем [7, с. 200]. (підрядковий переклад)

Релевантний символічному дискурсу пошук Ідеалу підсилює настроєву своєрідність віршів А. Рембо, Олександра Олеся та російських символістів думкою ліричних героїв піднестися у вирій естетико-центричної надреальності («Но знаю, — к той черте неясной / Одной мечтой моей стремлюсь» (О. Блок)) на тлі мотивів самотності та втоми від життєвих реалій буденності.

На відміну від А. Рембо та російських символістів, для світоглядно-естетичної індивідуальності поезії Олександра Олеся, що пройнята елегійним смутком та душевним болем, характерний сакральний зв’язок із батьківщиною, здатний лише в ілюзорних мріях вивільнити його творчу свідомість від настроєвої атмосфери навколишньої дійсності:

Марив я з тобою бути,

Наші рідні душі скуті, —

Та, як небо, ти синіла І в думках кудись летіла [5, с. 124]

Пантеїзм світовідчуття Олександра Олеся та російських і польських символістів розкривається в обожнюванні краси моря, відчуваючи з ним духовну єд

Лучшие

Похожие работы

1 2 >