Концептуалізація простору в художніх казках Германа Гессе

Художній простір літературного тексту завжди заповнений і предметний. Поза предметами (у широкому значенні цього слова: будь-який опис пейзажу, інтер’єру)

Концептуалізація простору в художніх казках Германа Гессе

Статья

Литература

Другие статьи по предмету

Литература

Сдать работу со 100% гаранией
П

Специфіка казок Г. Гессе полягає в існуванні двох типів хронотопу: реального (він є фундаментом, на якому вибудовується сюжетно-подієва канва тексту) та ірреального, фантастичного (вона приймає участь у трансформації простору). Межа між цими типами простору в світі казок німецького письменника дуже хитка, а переходи із одного в інший можуть відбуватися миттєво.

Застосування методів когнітивної лінгвістики до дослідження художніх текстів визначає становлення окремої маргінальної галузі на межі лінгвістики тексту, когнітології, поетики й літературознавства — когнітивної поетики. Фундатором цієї галузі вважають Р. Цура [8]. Сьогодні проблематика когнітивної поетики розробляється у СІЛА та Великобританії [7, 9], у Німеччині [10, 11, 12], а також в Україні [1, 2, 3, 4, 5]. Когнітивна поетика ґрунтується на положенні про те, що «художня свідомість підпорядковується певним загальним когнітивним принципам, які накладають когнітивні обмеження на логіку поетичної уяви, побудову художнього дискурсу, формування і функціонування поетичних фігур» [11, с. 19].

Мінімальною суб’єктивністю у відтворенні простору є повна відсутність у тексті дієслів сприйняття, що відображають позицію суб’єкта. Суб’єктна позиція у зображенні конкретного типу простору має кілька способів вираження: приписування просторовим реаліям емоцій суб’єкта сприйняття; уособлення просторових реалій; перехід від абстрактного простору до простору сприйняття тощо.

Художній простір літературного тексту завжди заповнений і предметний. Поза предметами (у широкому значенні цього слова: будь-який опис пейзажу, інтер’єру) він не існує. Предмети визначають межі простору й організовують його структурно, наділяючи певного значимістю [6, с. 234]. На такому фоні зображення порожнього простору — достатньо виразний авторський прийом.

Художній простір поділяється на певні частини, «наповнення» яких, власне, і показує нам, про який тип простору йдеться у конкретному тексті. У даній статті пропонується виділення трьох типів художнього простору в текстах художніх казок Германа Гессе — реального (географічного), психологічного та фантастичного простору.

Просторова організація тексту стає організуючим елементом, довкола якого вибудовуються його непросторові характеристики. Скажімо, коли ми говоримо про рух по вертикальній вісі (верх — низ), то зло й негативні емоції завжди розміщуються внизу, а добро та позитивні емоції відповідно зверху.

Оскільки художній простір дискретний, нерівномірний та неоднорідний у різних частинах, а також той факт, що його можна описати за допомогою різних опозицій (верх/низ, закритий/ відкритий, свій/чужий, близький/далекий, горизонтальний/вертикальний), свідчить про особливу значимість поняття межі.

Виражаючись термінами семантики можливих світів, важливо зазначити, що характерною властивістю фантастичного простору в казках Германа Гессе є нівелювання межі між дійсним світом та дійсним світом конкретного літературного тексту, це виражається у ігноруванні відношень доступності та нейтралізації просторових опозицій, котрі власне і розмивають чіткість цих меж.

Ірреальність пов’язана з абстрактними сутностями, які є результатом ментальної діяльності людини. Перебуваючи у фіктивному світі, люди- персонажі катетеризують об’єкти та їх властивості аналогічно до матеріального світу, тому в можливих світах сутності, що розглядаються, тотожні або подібні до істот чи неістот дійсного світу, тобто механізм катетеризації об’єктів фантастичного світу ґрунтується на асоціативному сприйнятті реального світу.

Головною когнітивною стратегією у проналізованих текстах була визначена стратегія поділу простору на «зовнішній» (відкритий) та «внутрішній» (закритий). Композиційно художній простір може розподілятися не лише за параметром відкритий/закритий, а й за параметром верх/низ. Кожен із цих чотирьох параметрів має функцію забезпечення концептуального змісту тексту. Скажімо, відкритий художній простір зазвичай вербалізується пейзажними описами природи, хоча насправді він слугує лише фоном, який відображає внутрішній стан персонажа. Таким чином, художній простір впливає на репрезентацію зовнішнього (відкритого) простору в тексті, коли загальна обстановка, кольори та звуки насправді відображають внутрішні хвилювання персонажів. швидкість з якою пропливають хмаринки, пориви вітру, яскраве та тепле сонячне світло: «Wie tat sich da der Reichtum des Lebens auf! Wie wurde gelacht, wie wurde Beifall gerufen, gekräht, geklatscht, gestampft, gewiehert! / Wunderbar lief das Wiesel, und zauberhaft sang die Lerche, prachtvoll marschierte der geblähte Truthahn, und unglaublich flink kletterte das Eichhorn» [13, c. 179].

Закритий (внутрішній) простір побудований за іншим принципом. Такому типу простору властива певна закінченість та обмеженість у вимірі простору. Зазвичай він локалізується всередині приміщень або це можуть бути, наприклад, емоції та почуття людини, «замкнені» у межах людського тіла. У моделі внутрішнього простору змінюється не тільки об’єм, але й когнітивний зміст. Базові просторові категорії виражаються через умовні осьові виміри горизонтального та вертикального типів. Додатково сюди можна включити поняття «місткості» чи «контейнера».

Аналіз літературних текстів Германа Гессе показав, що закритий (внутрішній) простір у творах німецького письменника відповідає загальним принципам моделювання закритого простору. Цей простір має чіткі межі, що відповідають межам приміщень чи межам людського тіла. Він суб’єктивний, оскільки створений самою людиною, а тому часто є відображенням її характеру, способу життя чи світогляду. Людина — центральний елемент такої системи, хоча у текстах Германа Гессе головні герої чи сам автор завжди прагнуть подолати межі внутрішнього простору, вийти за межі: «Mochte nun Sonne oder Regen sein, der Mutter Gesicht hold oder sauer, das Essen zart oder grob, solang der Zauber währte, hatte dies alles keine Macht, keine Stimme, hatte gar keine Wirklichkeit, fand irgendwo im Wesenlosen statt, in einer Zeit, die nicht heute, an einem Ort, der nicht hier war» [14, c. 356].

Аналіз фантастичного простору казок Г. Гессе уможливив виділення наступних диференційних ознак: «відкритість», «закритість», «горизонталь», «вертикаль», «протяжність», «відсутність протяжності в просторі». Розглянемо нижче кожну із запропонованих ознак окремо.

За напрямом просторової топографії в аналізованих текстах було виділено горизонтальний та вертикальний простір. Горизонтальна орієнтація простору у літературному творі, перш за все, виражається в топосах «відкритого простору»: поле, океан, степ, пустеля. Вертикально художній простір у «можливих світах» Германа Гессе можна розкласти на три рівні: небесний світ або «верх» (небо, сонце), реальний, матеріальний світ або «середина» (земля, гори, річки, село) та підземний світ — «низ» (земні надра, підземний світ).

Закритий та відкритий простір у літературному тексті номінує просторову локалізацію художньої дії. Закритість простору передбачає його обмеженість та неможливість виходу за визначені межі, відкритий простір — це необмежена протяжність в усіх вимірах та напрямах. Закритий простір у художніх творах це, перш за все, зображення приміщень та будівель, в той час, як відкритий простір — репрезентація природних та космічних площин.

Простір у літературному тексті здатний деформуватися, тобто може виходити за межі визначеного для нього кордону, тобто межі простору можуть розширюватися чи розтягуватися або навпаки звужуватися.

У «можливих світах» казок Германа Гессе ми зустрічаємо закритий та відкритий тип простору. Закритий простір репрезентується описами інтер’єрів, внутрішньої частини будівель, закритих ділянок тощо. Функцією закритого простору є фокусування уваги читача на якихось особливих рисах характеру персонажів чи на змінах, котрі відбуваються у його психологічному стані, оскільки відкритий простір спонукає до розсіювання уваги та втрати просторових орієнтирів.

Для розрізнення цих двох типів простору використовується поняття межі, яка поділяє художній простір відповідно на відкритий та закритий.

Важливу роль у фантастичному типу простору текстів казок німецького письменника відіграє вертикальна вісь художнього простору. Наші спостереження показують, що «верх» часто асоціюється із позитивними подіями, скажімо, із персонажами відбуваються речі, які сприяють врівноваженню їх психологічного стану. «Низ» часто пов’язаний із подіями, що описують неприємні відчуття та переживання героя.

Така смислова навантаженість вертикальної осі художнього простору зумовлена підсвідомими асоціаціями читача із поняттями рай (верх) та пекло (низ), які конструюють опозицію добре — погано.

Мовні маркери художнього простору в «можливих світах» не обмежуються номінацією реально існуючих показників місця дії. Окрім топонімічних позначень простору, лексичних одиниць, котрі функціонують в мові як просторові орієнтири, найбільш художньо релевантними виявляються не узуальні, а оказіональні орієнтири, створені автором досліджуваних у роботі текстів. художній казка гессе семантика

Основними характеристиками сприйняття простору вважаються: матеріальність, тривимірність, структурованість, антропоцентричність та суб’єктивність. Для репрезентації основних параметрів тривимірності простору в казках Германа Гессе слугують префікси локальної семантики. Ними можна виразити всі виміри простору:

- для вербалізації параметра «горизонталь» використовуються префікси, котрі номінують рух вперед (vor-, voran-, fort-) — назад (zurück-); вздовж (entlang-, vorbei-, vorüber-) та впоперек (über-, hinüber-)', рух, спрямований до орієнтира (an-, heran-, zu-, herzu-, hinzu-) — рух, спрямований від орієнтира (ab-, davon-, fort-, ver-, weg-); зустрічний рух (entgegen-); рух по к

Лучшие

Похожие работы

1 2 3 > >>