Драматургія Федеріко Ґарсія Лорки в українських перекладах: інтертекстуальність і католицька символіка

Питання особистої релігійності Лорки не раз хвилювало іспаномовний науковий дискурс. Але не можна розглядати це вузько, у рамках атеїзму

Драматургія Федеріко Ґарсія Лорки в українських перекладах: інтертекстуальність і католицька символіка

Статья

Литература

Другие статьи по предмету

Литература

Сдать работу со 100% гаранией
бунт» (1879 чи 1880). Цього тексту іншомовні письменники не могли знати, проте творили у схожому напрямі. У Лорки тварини йдуть боротися проти людини, фінал п’єси відкритий, бо дія не завершена. У героїв Костомарова бунт невдалий (можливо, і тому, що худоба в описаного поміщика не знала утисків і застрайкувалаякраз через добробут), в Орвелла боротьбу доведено до кінця, бо тварини могли вмерти з голоду, і тому їхнє повстання виправдане (але, зрештою, побудована ними ферма перетворюється знову на людське суспільство).

Роздуми над милосердям до природи простежується і у самій поезії В. Вовк, суголосній поглядам Лорки. Так, у новій збірці «Вселенна містерія» (2017) один з монологів, «Запитання (Чоловік)», прямо стверджує: «Чому ми сказані вбивати / Птахів, невинних звірів, риб, / Стинати голови капусті, / Косити трави?» [2, с. 6]. У цих рядках — персоніфікація: людина-косар постає як смерть з косою, а метафоричні голови капусти — живі голови. Далі персонаж містерії запитує: «Чи яблуні болить, / Коли зривають яблуко з гілки? / Чи метелик співає? / Чи мурашка плаче?» [2, с. 6]. Його екологічно-релігійний монолог нагадує і принципи св. Франциска Ассізького («Франческо з Асижу» — один з улюблених святих В. Вовк). Яблуня тут може поставати як райське дерево пізнання добра і зла (хоча в самому тексті Святого Письма не названо ні конкретного дерева, ні плоду, а на ранніх зображеннях замість яблука фігурували виноград, гранат, персик тощо — недарма у давньоруських текстах «древо виноградне»). Яблуко, з яким розлучають яблуню, — символічна дитина, яку виривають від материнських грудей. Підсумок монологу: «Ми не знаємо світу, / В якому живемо, / Тільки те, що в ньому / Міцніший є вбивця. // А Вселенна благає любови» [2, с. 6]. Таким чином, жорстокість постає від незнання, душа непросвітлена у прямому розумінні. Для авторки любов і мудрість тотожні. На монолог Чоловіка відповідає Чорт (вірш «Павук»): «Ти — кумедне створіння, людино! / Чи я маю любити муху / І з голоду гинути?» [2, с. 7]. Таким чином, тут постає сумнів, чий батько, за християнством, — диявол.

Висновки

Отже, здійснений архетипний, символогічний, компаративний, лінгвістичний, перекладознавчий, релігієзнавчий, культурологічний аналіз виявив багатоплановість творів Лорки і створення додаткових можливостей для українського перекладу нюансів цих текстів. Зокрема, нове покоління дослідників (С. Коровченко) вбачає у них навіть гностичні моделі. Виявлено глибоку філософську базу Лорки (зумовлену його освітою). Наш підхід більше ґрунтується на юнґіанському трактуванні. Сприймаючи твір крізь призму власного бачення, перекладач інтерпретує текст, транслює і ретранслює. Доведено, що ключовий стрижень творчості Лорки — іспанськість, іспанська ідентичність. Дослідження виявило і точну відповідність оригіналу, і сценічність перекладів авторства В. Вовк, Г. Кочура, В. Бурґгардта, Д. Дроздовського і молодшої генерації іспаністів. Звернення до народного католицизму, а також синтезу різних культур у творах Лорки виявилося важливим для розуміння специфіки інтерпретації автором релігійних понять. Також інтермедіальний аналіз (порівняння «Ієгови» і фільмів Л. Бунюеля) і компаративний зріз (зіставлення з віршем Ґабріели Містраль «Печальний Бог»; порівняння п’єси «Про любов. Театр тварин» з творами М. Костомарова, М. Метерлінка, Дж. Орвелла; порівняння з поезією В. Вовк) виявили подібність принципів, які ляглив основу зміни мистецької парадигми ХХ ст. Для експерименту було здійснено практичну роботу — переклад згаданого вірша українською мовою. Робота має перспективу продовження — зокрема, планується докладніше розглянути символіку в перекладених В. Вовк драмах Лорки, а також українську рецепцію перекладів цього письменника в діаспорі.

Список літератури

    Бидерманн Г. Энциклопедия символов / Ганс Бидерманн / Пер. с нем. М.: Республика, 1996. 336 с.

    Вовк В. Вселенна містерія / Віра Вовк. Ріо-де-Жанейро: Contraste, 2017. 116 с.

    Гойтисоло Х. Homo Hispanicus: миф и реальность / Хуан Гойтисоло / пер. С. Имберт. [Электронный ресурс].

    Дроздовський Д. «Світлом тінь маємо здолати...» / Дмитро Дроздовський // Лорка Ф.Ґ. Чотири короткі п’єси / Федеріко Ґарсія Лорка; з ісп. пер. та вступ. Д. Дроздовський. К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. С. 7-15.

    Здір О. Федеріко Гарсія Льорка: українські переклади і українська транскрипція імені великого андалусійця / Ольга Здір // Образи смутку і радості: Світова поезія в українських перекладах. [Електронний ресурс]

    Испанская народная поэзия: Сборник / Сост. Н.Р. Малиновская и А.М. Гелескул. М.: Радуга, 1987 р. На исп. яз. с избранными русскими переводами. 672 с.

    Кожановский А.Н. Быть испанцем.: Традиция. Самосознание. Историческая память / А.Н. Кожановский. М.: АСТ: Восток Запад, 2006. 318, [2] с.: ил.

    Кофман А.Ф. Латиноамериканский художественный образ мира / А.Ф. Кофман. М.: Наследие, 1997. 320 с.

    «Кровавая свадьба» / Лорка драматург / Федерико Гарсиа Лорка. [Электронный ресурс]

    Лорка Ф.Ґ. Чотири короткі п'єси / Федеріко Ґарсія Лорка; з ісп. пер. та вступ. Д. Дроздовський. К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. 64 с.: іл., портр. (Серія «Класика»).

    Льорка Ф.Ґ. Чотири драми. Криваве весілля. Пустошня. Панна Розіта. Господа Бернарди Альби / Федеріко Ґарсія Льорка / Пер. з еспанської Віри Вовк у співробітництві з Вольфрамом Бургардтом і Г.К. Сучасність, 1974. 230 с.

    Павличко С. Теорія літератури / Соломія Павличко. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. 664 с.

    Пропп В.Я. Ритуальный смех в фольклоре (По поводу сказки о Несмеяне) / Владимир Яковлевич Пропп // Пропп В.Я. Фольклор и действительность. Избранные статьи / Владимир Яковлевич Пропп. М.: Наука, 1976. С. 174-204.

    Смольницька О.О. Компаративний аналіз вибраної лірики Максима Рильського й вірша Ричарда Лавлейса «До Алтеї, з В'язниці»: підґрунтя гедонізму / Смольницька О.О. // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Перекладознавство та міжкультурна комунікація». 2017. Вип. 3. С. 76-83.

    Смольницька О.О. Лунарна символіка у вірші «A Hymn to the Moon» леді Мері Вортлі Монтеґю і вибраних поезіях Віри Вовк: компаративний аналіз у перекладознавчому аспекті / О.О. Смольницька // Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. 2017. No1(48). С. 75-82.

    Смольницька О.О. Мікроконтекст і макроконтекст у сучасному українському перекладознавстві: спільна символіка у вибраній ліриці сера Філіпа Сідні (1551/54-1586/87) та Ричарда Лавлейса (1617/18-1656/58) /

О.О. Смольницька // Філологічні трактати. 2017. Т. 9. No2. С. 79-86.

    Смольницька О. Сакральні символи троянди і шипшини у вибраній творчості Віри Вовк: романо-германський контекст / О. Смольницька // Південний архів (Збірник наукових праць. Філологічні науки). No67. Херсон: Херсонський державний університет, 2017. С. 172-176.

    Тарнавський Ю. Під тихими оливами, або вареники замість гітар / Юрій Тарнавський // Сучасність. Березень 1969. Ч. 3(99). Мюнхен, 1969. С. 71-91.

    Энциклопедия. Символы, знаки, эмблемы / Авт.-сост. В. Андреева и др. М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2004. 556, [4] с., [32] л. ил. («AD MARGINEM»).

    Alumbaugh S. Gente de Razön [Electron. source] / Scott Alumbaugh.

    Bartolomé М. А. Gente de costumbre y gente de razön: las identidades étnicas en México / Miguel Alberto Bartolomé. México, 2004. Siglo XXI. 214 p.

    Dominguez M. Bartolomé Gente de costumbrey gente de razön [Resurso electrônico] / Matilde Dominguez. 2012.

    Mistral G. El Dios triste / Gabriela Mistral // Mistral G. Poesia y prosa / Gabriela Mistral / Selecciôn, prôlogo, chronologia y bibliografia Jaime Quezada. Fundacion Biblioteca Ayacuch, 1993. P. 14.

Додаток 1

Gabriela Mistral, «El Dios triste» (1922)

Mirando la alameda de otono lacerada,

la alameda profunda de vejez amarilla,

como cuando camino por la hierba segada

busco el rostro de Dios y palpo su mejilla.

Y en esta tarde lenta como una hebra de llanto

por la alameda de oro y de rojez yo siento

un Dios de otono, un Dios sin ardor y sin canto

jy lo conozco triste, lleno de desaliento!

Y pienso que tal vez Aquel tremendo y fuerte

Senor, al que cantara de locura embriagada,

no existe, y que mi Padre que las mananas vierte

tiene la mano laxa, la mejilla cansada.

Se oye en su corazon un rumor de alameda

de otono: el desgajarse de la suma tristeza.

Su mirada hacia mi como lagrima rueda

y esamirada mustia me inclina la cabeza.

Y ensayo otra plegaria para este Dios doliente,

plegaria que del polvo del mundo no ha subido:

«Padre, nada te pido, pues te miro a la frente

y eres inmenso, jinmenso!, pero te hallas herido» [23, p. 14].

Додаток 2

Ґабріела Містраль, «Печальний Бог» (поетичний переклад з іспанської Ольги Смольницької, 2017).

Вдивляючись в алею тополину,

Де у тополях рана рвана зяє,

На скошену пожовклу луговину,

Зрю Божий лик, щоки Його торкаю.

Повільні сльози, наче намистини,

У золоті й багрянці відчуваю:

Без полум'я, без славнів, Бог осінній,

І Він сумний, і сповнений одчаю!

І думаю: Кому спів величальний,

Той, Хто — могуть і гніву громовиця, —

Його нема, є — мій Отець печальний,

Зів’ялі щоки, зморена правиця.

Шумить у Нім алея тополина,

Печаль осіння зболена без краю.

Я бачу в зорі Божому сльозини,

Від цього зору голову схиляю.

До страдника моління я звертаю,

Не зрушивши цим пилу світового:

«Безмірний Отче, зболений без краю, —

Я в Тебе не вимолюю нічого!»

Похожие работы

<< < 1 2 3 4