Колористичні особливості традиційних сорочок Карпатського регіону

Ціллю даної розвідки є характеристика та аналіз колористики традиційних сорочок Карпатського регіону та її специфіки, вираженої у виборі певних

Колористичні особливості традиційних сорочок Карпатського регіону

Статья

География

Другие статьи по предмету

География

Сдать работу со 100% гаранией
в колориті було використано майже весь спектр кольорової гами. Популярний рослинно – квітковий орнамент передбачав використання поряд з вже канонічними червоним та чорним кольорами також рожевого, світло-синього, різних відтінків зеленого [4, с. 434]. Тло часто зашивали чорним або темно-синім кольором, що де в чому наближає карпатські сорочки за колористикою до борщівських вишиванок.

Однією з найцікавіших є так звана береговська сорочка, яка зазнала потужного впливу угорських мотивів та палітри. Найбільш типовий для цього типу оздоблення – рослинний орнамент, який дозволив вводити у вишивку фіолетові, червоні, малинові кольори для максимально реалістичної передачі різноманітних квітів, як-то: фуксій, троянд, гвоздик, листя винограду, тюльпанів, хмелю та інших. Ці образи супроводжувалися геометричними орнаментами, які виконувалися вже переважно у двокольоровій чи монохромній гамі. Чоловічі сорочки ретельніше прикрашали спереду та біля коміру, а жіночі варіанти – по рукавах. Відтак, сорочка може бути названа моделлю космосу спільноти, який передбачав висування на перший план бінарних опозицій, розмежування жіночого та чоловічого, нічного та денного, лівого й правого, червоно й чорного, що виражало картину світу певного етносу.

Подібні віяння характерні й для мукачівської колористики: часте застосування мінту, тобто геометричних прикрас, до ансамблю яких вводяться рослинні мотиви, дозволяло поєднувати червоний та зелений кольори. Останній, зокрема, поширений для зображення листя дубу та щасливого трилиснику конюшини. Перераховані чорні, червоні та сині кольори – плід дифузії традицій народної культури Угорщини та Словаччини.

Зазвичай носилися вишиті сорочки з нефарбованого полотна. Але були випадки, коли сам елемент одягу, а не лише його оздоблення, відрізнявся цікавою колористикою. По-перше, необхідно акцентувати увагу на тому, що традиційна українська вишивка (в залежності від кількості використовуваних кольорів) ділиться на одноколірну, двокольорову та багатобарвну. Витончено й ніжно виглядає одноколірний візерунок білими нитками на білій вишиванці («білим по білому» – техніка дуже характерна для загальнослов’янського ареалу взагалі). Сама ж біла вишиванка (історично – через важкість прання білих речей) надягалася лише на великі свята.

Поширеними були двокольорові сорочки, коли один з кольорів вишивки повторює основний колір вироби. Багатобарвна вишивка дозволяє створювати яскраві та багаті орнаменти: особливо розповсюдилася поліхромність з появою брокарівської вишивки (тоді ж популярності набрав і трояндовий орнамент). Жінки середнього й похилого віку, які вже не планували мати дітей, надягали вишиванки синього кольору. Такі ж сорочки носили дівчатка, яким було ще далеко до заміжжя. Діти й молоді дівчата на виданні одягали вишиванки ніжно-блакитного, небесного кольору: такий тип оздоблення дуже рідкісний.

Сорочка та її колористичне оформлення у певних вишитих візерунках та орнаментах відтворює спадкоємність культурних процесів, пов’язаних з одночасним проживанням на одній території різних народів. Раніше щільність проживання людей на переважно гірській та багатій пагорбами місцевості Карпатського регіону вимагала винаходу іншої форми демаркації задля збереження власної самобутності та продовження традиції самовизначення етнічної спільноти. Вирішення цієї проблеми знаходилося саме в колористиці. Процеси глобалізації відсувають символічність колористичного рішення та композиції сорочки на другий план: головну роль тепер грає естетизм та привабливість зовнішнього вигляду одягу.

Висновки і пропозиції. Дослідження колористики як поля, де найяскравіше демонструється, з одного боку, культурна дифузія (але не експансія чи асиміляція), а з іншого – стійкість стержню національної самобутності, вкоріненої у фольклорній основі, виявляє свою актуальність як, по-перше, виразник глокалізаційних процесів збереження власної етнічної ідентичності, а по-друге, як фактор глобалізаційних віянь, оскільки саме колористика сорочок Карпатського регіону є чи не найвиразнішим прикладом крос-культурних та поліетнічних тенденцій сучасності. Саме тому актуально звертатися до даної проблематики задля визначення спільних та відмінних рис етнічних культур, що існують поряд: така специфіка виливається у витончені мистецькі рішення, адже домінантні кольори вишитих сорочок у всіх шести етнічних областях Карпатського регіону зовсім різні. Це синтез не лише фарб, але картин світу.


Список літератури

колористичний карпатський сорочка костюм

    Гнидка Е.А. Этно-фольклорная культура Буковины в условиях кросс-культурных, полиэтнических и глобализационных факторов / Е.А. Гнидка // Вестник Русской христианской гуманитарной академии. – 2015. – No1. – С. 276 – 283.

    Коцан В.В. Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців / В.В. Коцан // «Народознавчі зошити». – 2014. – No1 (115). – С. 80–97.

    Куксюк А.А., Васильєв І.В. Аналіз та класифікація художньо конструктивних елементів автентичних зразків українських жіночих вишитих сорочок // А.А. Куксюк / Вісник КНУТД. – 2015. – No3 (86). – С. 263–271.

    Пилип Р.І. Художня вишивка українців Закарпаття ХІХ – першої половини ХХ ст. (типологія за призначенням, художніми та локальними особливостями) // Р.І. Пилип. – Ужгород, 2012. – 468 с.

    Шнуренко Т.В. Дослідження традиційної сорочки Карпатського регіону на сторінках журналу «Народна творчість та етнографія» / Т.В. Шнуренко // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. – 2014. – No20. – С. 215–220.

    Шнуренко Т.В. Дослідження традиційної сорочки Карпатського регіону на сторінках журналу «Народознавчі зошити» / Т.В. Шнуренко // «Народознавчі зошити». – 2017. – No5 (174). – С. 40–43.

Похожие работы

< 1 2