Розвиток органічного землеробства в УРСР

Заснування ПВ ВАСГНІЛ позитивно вплинуло на науково-організаційні процеси досліджень в органічному землеробстві [8, арк. 25]. За роки існування ПВ

Розвиток органічного землеробства в УРСР

Статья

История

Другие статьи по предмету

История

Сдать работу со 100% гаранией


Розвиток органічного землеробства в УРСР

Орехівський В.Д.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України

Встановлено, що упродовж 1969-1990 рр. науково-організаційна діяльність Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна була спрямована на координацію наукової роботи у науково-дослідних установах та вищих навчальних закладах, розташованих у різних ґрунтово-кліматичних умовах УРСР. З’ясовано, що науково-дослідними установами розроблені та удосконалені заходи органічного землеробства: науково обґрунтовані сівозміни з вирощуванням зернобобових і сидеральних культур, багаторічних бобових трав та їх сумішок, післяжнивних і післяукісних посівів; використання побічної продукції; застосування раціонального обробітку ґрунту, органо-мінерального та бактеріального удобрення, інтегрованих систем боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами. Практичне впровадження природних заходів забезпечило підвищення родючості ґрунту та виробництво якісної сільськогосподарської продукції, покращання фітосанітарного стану і навколишнього природного середовища.

Ключові слова: розвиток, удосконалення, органічне землеробство, природні заходи, Південне відділення, науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади.

Формулювання мети статті. Метою статті є з’ясування та обґрунтування науково-організаційної діяльності Південного відділення ВАСГНІЛ щодо розвитку органічного землеробства упродовж 1969-1990 рр.

Виклад основного матеріалу дослідження.

На шляху розвитку наукових основ органічного землеробства в УРСР важливим етапом був кінець 1960-х років, пов’язаний з черговою спробою академізації сільськогосподарської науки та створенням нового науково-методичного центру сільського, водного і лісового господарства [2, арк. 93]. Відповідно до постанови Ради міністрів УРСР від 5 січня 1970 р. на виконання постанови Ради міністрів СРСР від 12 грудня 1969 р. створено Південне відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна (ПВ ВАСГНІЛ) [3, арк. 53], яке здійснювало координацію та науково-методичне керівництво дослідною мережею науково-дослідних установ сільськогосподарської галузі УРСР [4, с. 5]. Науково-організаційна діяльність ПВ ВАСГНІЛ спрямовувалась на розвиток теоретично-методологічних досліджень за провідними напрямами сільськогосподарської науки, забезпечення технічного прогресу в сільському господарстві, вдосконалення методів наукових досліджень, узагальнення досягнень галузевої науки й передового досвіду [5, с. 39]. У його складі було створене відділення землеробства, яке здійснювало координацію та науково-методичне керівництво дослідною справою у галузі землеробства, у т. ч. й біологічно-органічного напряму [6, арк. 3-4].

Упродовж 1970-1990 рр. для виконання галузевих досліджень, крім діючих 19 науково-дослідних інститутів, було створено наступні підрозділи: у 1973 р. відділ агротехніки Українського науково-дослідного інституту кормів (Вінниця); у 1974 р. — лабораторію ґрунтової мікробіології Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської мікробіології (Чернігів); у 1976 р. — відділ землеробства Науково-дослідного інституту Нечорноземної зони УРСР (Житомир); у 1989 р. — лабораторію землеробства і рослинництва Науково-дослідного інституту олійних культур (Запоріжжя). Для підготовки фахівціваграріїв у 1978 р. сформовано кафедру землеробства, ґрунтознавства і агрохімії Сумського сільськогосподарського інституту; у 1982 р. — кафедру ґрунтознавства і землеробства Вінницького сільськогосподарського інституту; у 1984 р. — кафедру загального і зрошуваного землеробства Миколаївського сільськогосподарського інституту [7, с. 188]. Отже, для виконання досліджень біологічно-органічного напряму були створені науково-дослідні осередки у різних ґрунтово-кліматичних умовах УРСР.

Заснування ПВ ВАСГНІЛ позитивно вплинуло на науково-організаційні процеси досліджень в органічному землеробстві [8, арк. 25]. За роки існування ПВ ВАСГНІЛ досягло успіхів у напрямі біологізації польових сівозмін шляхом їх насичення зернобобовими і сидеральними культурами, багаторічними бобовими травами, післяжнивними та післяукісними посівами [9, арк. 12-13; 27-29]. На 1980-ті роки розроблено комплексний план впровадження у господарствах УРСР кормових сівозмін з вирощуванням багаторічних бобових трав та їх сумішок для підвищення родючості ґрунту і забезпечення достатнього виробництва кормів [10, арк. 14-15].

Упродовж 1970-1990 рр. під керівництвом ПВ ВАСГНІЛ науково-дослідними установами розроблено та впроваджено у виробництво ефективні системи землеробства з елементами біологізації для різних ґрунтово-кліматичних умов УРСР [11, с. 58]. Зокрема, для зони Степу розроблено: паро-просапні сівозміни у посушливих районах та у полях з високою засміченістю гірчаком рожевим — із застосуванням чорного пару, у зволожених районах — із зайнятими парами; для зони Лісостепу — сівозміни з багаторічними бобовими травами і зайнятими парами та ґрунтозахисні сівозміни; для зони Полісся на піщаних ґрунтах — сидеральні сівозміни з посівом люпину на корм та зелене добриво; на малопродуктивних кормових угіддях і заплавних землях — лучні сівозміни з багаторічними бобовими травами та їх сумішками [7, с. 200].

Розроблення та впровадження заходів біологізації органічного землеробства у різних ґрунтово-кліматичних умовах УРСР виконували науково-дослідні установи системи ПВ ВАСГНІЛ. Зокрема, у зоні Степу: у відділі землеробства Всесоюзного науково-дослідного інститут кукурудзи; у лабораторії сівозмін Українського науково-дослідного інститут зрошуваного землеробства; у відділах рільництва Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської та Одеської державних сільськогосподарських дослідних станцій [12, с. 526-527; 529-530]; у відділах агротехніки Дніпропетровської овоче-картопляної дослідної станції та Української рисової селекційної науково-дослідної станції [13, арк. 5; 14, с. 4-5; 15, с. 19; 16, арк. 1]. У зоні Полісся — у відділі рослинництва Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції [17, с. 4; 18, арк. 1]; у відділах рільництва Житомирської та Чернігівської державних сільськогосподарських дослідних станцій [19, с. 103]. кліматичний органічний землеробство

У зоні Лісостепу у напрямі органічного землеробства розширили дослідження: у відділі агротехніки Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур; у відділі землеробства Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків; у лабораторії кормових сівозмін Українського науково-дослідного інституту кормів; у відділі агротехніки овочевих та баштанних культур Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва [20, арк. 1]; у лабораторії землеробства Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції та генетики ім. В.Я. Юр’єва [21, арк. 190]; у лабораторії агрохімії і ґрунтової мікробіології та відділі землеробства науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних районів УРСР [22, арк. 1-3]. Над удосконаленням заходів біологізації працювали на дослідних станціях: у відділах рільництва Вінницької, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької державних сільськогосподарських дослідних станцій [23, с. 115; 24, с. 5; 25, арк. 49; 26, с. 152; 27, с. 29; 28, арк. 10]; у відділі рільництва Драбівської дослідної станції [29, арк. 4-6; 30, с. 5; 31, с. 29]; у відділі агротехніки Української дослідної станції тютюну і махорки [32, арк. 10].

Велике значення для удосконалення напрямів органічного землеробства мала науково-дослідна робота республіканського значення. Зокрема, Український науково-дослідний інститут землеробства встановив ефективність застосування органічного, мінерального і бактеріального удобрення та раціонального обробітку ґрунту; Український науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва західних регіонів УРСР визначив ефективність ґрунтозахисних сівозмін з внесенням органічних добрив та застосуванням обробітку ґрунту впоперек схилів [7, с. 199].

Розроблення та удосконалення наукових основ органічного землеробства із врахуванням ґрунтово-кліматичних умов УРСР здійснювали у вищих навчальних закладах. Зокрема, на кафедрі загального землеробства Української сільськогосподарської академії для Лісостепу та Полісся розроблено та впроваджено ефективні польові сівозміни з вирощуванням багаторічних бобових трав та сидеральних культур та використанням післяжнивних і післяукісних посівів [33, арк. 68-69]. Для зони Степу на кафедрі рослинництва і селекції Дніпропетровського сільськогосподарського інституту розроблено ефективну органо-мінеральну систему удобрення та обробіток ґрунту у зерно-просапній сівозміні з кукурудзою; на кафедрі землеробства Луганського сільськогосподарського інституту — ефективне вирощування післяжнивних та післяукісних культур у зерно-парових сівозмінах із зайнятими парами; на кафедрі загального землеробства Одеського сільськогосподарського інституту — ефективне заорювання побічної продукції у зерно-парових сівозмінах з чорним та зайнятими парами [7, с. 198]. Для зони Лісостепу на кафедрі землеробства Білоцерківського сільськогосподарського інституту розроблено ефективну органо-мінеральну систему удобрення та раціональний обробіток ґрунту у польових сівозмінах з вирощуванням зернобобових культур; на кафедрі загального землеробства Львівського сільськогосподарського інституту — ефективне вирощування багаторічних бобових трав та їх сумішок у кормових сівозмінах; на кафедрі землеробства Уманського сільськогосподарського інституту — ефективне вирощування післяжнивних та післяукісних посівів у зерно-бурякових сівозмінах [34, арк. 17].

Вченими науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів розроблено та впроваджено у виробництво системи ефективних природних заходів органічного землеробства: науково обґрунтовані польові, кор

Похожие работы

1 2 >