Періодичні видання як джерело в дослідженні ставлення населення до влади (на прикладі київських газет 1917-1918)

Мета дослідження. Метою даної статті є вивчення інформативності різного типу газет і газетних джерел на прикладі газет Києва 1917-1918

Періодичні видання як джерело в дослідженні ставлення населення до влади (на прикладі київських газет 1917-1918)

Статья

Журналистика

Другие статьи по предмету

Журналистика

Сдать работу со 100% гаранией

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Періодичні видання як джерело в дослідженні ставлення населення до влади (на прикладі київських газет 1917-1918)

Скороход О.В.

Стаття є спробою з’ясувати коло періодичних видання, що є найбільш показовими для дослідження суспільних настроїв жителів Києва 1917-1918 років та ставлення населення до влади. Студія зроблена на прикладі щоденних міських газет «Последние новости», «Киевлянин», «Киевская мысль» та «Нова рада». З метою досягнення якомога більшої релевантності авторка пропонує уточнений підхід до роботи з газетними джерелами. Проаналізовано різні типи текстів у міських газетах, кожен з яких є окремим джерелом, а саме: інформаційні матеріали, репортаж, публіцистику, твори розважального жанру і оголошення. Виокремлено інформаційний потенціал кожного з даних текстових джерел.

Ключові слова: газети, періодика, революція, Київ, репортаж, історичне джерело.

періодичний газета публіцистика

Постановка проблеми

Періодичні видання є важливим видом джерел у дослідженні різних аспектів Української революції 1917-1921 років. Видання початку ХХ століття не лише відображали політичний, економічний і суспільно-культурний розвиток суспільства, але й самі чинили вплив на споживачів інформації, таким чином, отримуючи роль співтворця суспільних настроїв і різних сторін життя соціуму.

Аналіз попередніх досліджень. Дослідники з різною періодичністю зверталися до вивчення преси революційного часу як історичного джерела. Наявні сьогодні напрацювання щодо газет часів революції стосуються переважно типологізації періодичних видань за напрямками. Крім того, інтерес становило вивчення процесу формування преси [2; 3; 6; 10; 16; 17] та редакційна політика окремих видань [1; 11]. Окремо слід виділити роботи з дослідження потенціалу періодичних видань як історичного джерела [4; 5; 12]. Найповнішим дослідженням газетних видань Києва на сьогодні є робота А. Волбуєвої, Н. Сидоренко, О. Сидоренка, О. Школьної [3]. На нашу думку, на основі зазначених здобутків дослідників є можливим сконцентруватися на проблемі інформативності різних типів джерел в межах періодичних видань. Необхідно підкреслити, що дана проблема набуває особливої актуальності в дослідженнях з історичної антропології, оскільки газети відіграють у даному напрямі історії помітну роль.

Мета дослідження. Метою даної статті є вивчення інформативності різного типу газет і газетних джерел на прикладі газет Києва 1917-1918 років. Ми плануємо з’ясувати, який вид газет є найбільш інформативним для дослідження суспільних настроїв жителів міста. Іншим завданням є дослідити інформативність різного типу газетних текстів для вивченні проблеми ставлення населення до влади.

Матеріали дослідження. За типологією, запропонованою на початку ХХ століття С. Кривенком та А. Пешехоновим, періодичні видання в Російській імперії межі ХІХ — ХХ століть поділялися на три типи: «великі», «малі» та «дешеві» газети [10]. Як слушно зазначає С. Махоніна, сучасною термінологією «великим» газетам відповідає поняття якості, «малим» — масовості, а «дешевим» — низький і спрощений рівень подачі інформації [10]. Найповніше реальну картину зображали велик) газети. З С. Махоніною слід також погодитися в тому, що на початку ХХ століття у Російській імперії з’явився четвертий тип газет, що зайняв нішу між якісними і масовими виданнями. Мова йде про інформаційні газети, які впливали на широкі кола освічених читачів, виробляючи практику щоденного читання газет [10].

У межах даної типології видання ділилися за тематикою, періодичністю, локалізацією (а відповідно й охопленням читачів) та політичним спрямуванням. Якщо чинник політичного спрямування у контексті нашого дослідження не є визначальним, оскільки наявність видань різного спектру дає широку картину думок і рефлексій, то щодо решти пунктів необхідне уточнення.

Як зазначила А. Віннійчук у дослідженні про міські газети Ростова-на-Дону, головний показник ідентифікації цього типу видань — локальність. Зв’язок з читачем у міських газетах формується на основі змісту, пов’язаного з локальною проблематикою [2, с. 3]. Міські газети були націлені головним чином на місцеві масштаби впливу. Найповніше реалії життя міста від- стежували щоденні газети суспільно-політичної тематики. Так, А. Волобуєва та Н. Сидоренко вказали на те, що «преса Києва — цілісна система, яка здебільшого задовольняла інформаційні потреби суспільства» [3, с. 21]. Аналізуючи київські періодичні видання, дослідники поділили їх за чотирма структурно-типологічними та проблемно-тематичними ознаками:універсальні, релігійно-духовні, громадсько-політичні та спеціалізовані. Найповніше аспекти міського життя висвітлювали універсальні газети.

Не заперечуючи ролі інших типів газет для історичного дослідження, можемо констатувати, що для студіювання суспільних настроїв міста найпродуктивнішими є великі або інформативні універсальні щоденні міські газети. Для Києва періоду Української революції 1917-1921 років такими газетами є російськомовні видання «Киевлянин», «Киевская мысль» и «Последние новости». Також продуктивним видається дослідження матеріалів української газети «Нова Рада». Саме на прикладі текстів із вищезазначених видань ми побудуємо дану статтю.

В одному виданні поруч містилися твори різних жанрів, що мали на меті вплинути на читача у різний спосіб. Тому будь-який текст в газеті є окремим історичним джерелом. На сьогодні визначено жанрову різноманітність газетних матеріалів з точки зору форми написання та подачі інформації. Основними на початку ХХ століття були інформаційні матеріали у різних формах, репортажі, передрук офіційних документів та звернень влади, публіцистика, фейлетони і тексти розважального змісту та рекламні матеріали. З цього кута зору джерела з періодичних видань доцільно розподілити на суб’єктивні та офіційні.

Частина журналістських матеріалів є суб’єктивними за визначенням жанру. Зокрема, це публіцистика та шаржі й фейлетони. Однак ми визнаємо, що будь-яке історичне джерело містить більшою чи меншою мірою частку суб’єктивності. Відтак виникає проблема коректності подачі у пресі не лише авторських матеріалів, але й коротких новин та повідомлень. Щодо тих текстів, які збереглися в оригіналі, періодичні видання не є першорядним джерелом. До прикладу, це стосується такого джерела як Маніфест про відречення від влади Ніколая ІІ. Однак слід зазначити, що багато офіційних повідомлень, які були подані в пресі, не збереглися в оригінальному вигляді чи в інших формах, а відтак дуже проблемно перевірити коректність їхньої подачі на сторінках газети. Зокрема це стосується звернень до населення начальників поліції, а пізніше міліції, чи інших органів місцевої влади. Текст цих джерел у варіанті, поданому в газетах, є для дослідника основним.

На нашу думку, з метою більш коректного історичного аналізу доцільно розподілити газетні матеріали також за формою інформаційного навантаження з точки зору відбиття рефлексій на події революції. За інформативною складовою для дослідження суспільних настроїв та ставлення населення до змін влади джерела з періодичних видань доцільно поділити на кілька груп.

Перша категорія — це матеріали інформативного спрямування, а саме: офіційні повідомлення влади, документи, короткі новини та хроніки. Даний тип джерел за манерою подачі не є суб’єктивним та несе у собі дві компоненти. По- перше, офіційні повідомлення та новини є безпосереднім віддзеркаленням історичних процесів та подій. Однак не слід відкидати суб’єктивний чинник — такий як політичні симпатії та рівень професіоналізму співробітника редакції, який писав дану новину, а також редактора, який готував її до друку. За умови формалізованості жанру можливість вільного трактування фактів або їхнього умисного спотворення є мізерною, однак таку можливість необхідно враховувати у дослідженні. Отже, виникає проблема кореляції інформаційних повідомлень з реальними подіями, а відтак, адекватності поданих у газетних джерелах матеріалів. Видається можливим вирішити дану проблему, послуговуючись традиційними науковими методами критики та аналізу.

Другою компонентою формальних повідомлень є той факт, що вони є складовою загального інформаційного простору. З цієї точки зору вони є інформаційним базисом для формування суспільних настроїв, незалежно від того, наскільки зміст новин відповідав реальному перебігу подій. Однак з цієї точки зору ми зосереджуємо увагу не лише на змісті, але й на стилі написання новини, а відтак — на емоційному навантаженні, яке вона несе.

Для прикладу розглянемо повідомлення газети «Последние новости» від 3 березня 1917 року про ситуацію в Київській міській думі. Необхідно зазначити, що 3 березня — це день, коли на сторінках київських періодичних видань вперше з’явилася інформація про повалення монархії. Відтак, ситуація в місті цього дня є індикатором суспільних настроїв та очікувань.

У даній новині про хід подій в Міській думі зазначено, що до заступника міського голови М. Страдомського прийшов ад’ютант коменданта з пропозицією розставити по Києву охоронні пости. Міська влада не підтримала дану пропозицію: «По сведениям городского управления в городе царит полное спокойствие. В виду этого надобность войск является совершенно излишней» [13, с. 2].

Вказане повідомлення дає нам розуміння того, що, міська влада оцінювала ситуацію в місті як спокійну. По-друге, бачимо що воєнна влада прагнула діяти на випередження на випадок ексцесів. Дана ремарка дає підстави стверджувати, що негативного збурення серед киян звістка про революцію не викликала. Однак вважаємо, що лише на основі однієї згадки такий висновок робити не коректно. Необхідно скорелювати це твердження з повідомленнями в інших газетних виданнях, а також з джерелами іншого типу.

Інша проблема полягає у питанні, який сенс у даному разі вкладали представники міської влади у вислів «полное спокойствие». Виник

Похожие работы

1 2 3 > >>