Міжнародна інформаційно-аналітична діяльність українських засобів масової інформації

Постійна необхідність розуміння того, як бачать Україну іноземні громадяни, який образ виникає у них зі словом «Україна» і що

Міжнародна інформаційно-аналітична діяльність українських засобів масової інформації

Статья

Журналистика

Другие статьи по предмету

Журналистика

Сдать работу со 100% гаранией

Міжнародна інформаційно-аналітична діяльність українських засобів масової інформації

Федоронько Н.І., Ролінська О.М.

Тернопільський національний економічний університет

У статті досліджено сучасну міжнародну інформаційно-аналітичну діяльність українських засобів масової інформації. Досліджено інформаційний простір України та країн, що безпосередньо з нею пов’язані - Сполучені Штати Америки та Російська Федерація. Розглянуто роль міжнародного журналіста в поширенні міжнародних новин. Стаття розглядає також зростання ролі ЗМІ у формуванні внутрішнього та зовнішнього курсу держави. Визначено основні загрози та перспективи розвитку міжнародної журналістики України.

Ключові слова: ЗМІ, міжнародна журналістика, Україна, медіа, інформаційний простір.

аналітичний масовий інформація міжнародний

Постановка проблеми. Зацікавленість суспільства України у покращенні якості роботи українських ЗМІ є досить значною. Це у свою чергу вимагає створення нової бізнес-моделі, яка дозволить якісним ЗМІ не належати олігархам, але при цьому заробляти самостійно гроші.

Після проголошення незалежності України і до сьогодні триває процес трансформації українських медіа, і зараз він ще не дійшов до фінішу. З однієї сторони спостерігається як зростає свідомість та відповідальність журналістів, що не готові заплямувати свою репутацію, щоб отримати миттєвий заробіток, а з іншої — саме люди змушують ЗМІ змінюватися, вдосконалюватися та забувати про старі шаблони.

Це дає привід надіятись, що через декілька років все більше українських ЗМІ будуть відповідати міжнародним стандартам. На разі український медіа простір здебільшого залишається ареною інформаційної війни олігархів, що конкурують один з одним та політичних суперечок.

Постійна необхідність розуміння того, як бачать Україну іноземні громадяни, який образ виникає у них зі словом «Україна» і що саме вони про неї знають — визначає актуальність дослідження. Зважаючи на останні події, Революцію Гідності, воєнні дії на Сході України, актуальність теми стає ще більшою. Адже відбувається безперервна участь України в інформаційному просторі світової спільноти, висвітлення новин в міжнародних засобах масової інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різним аспектам діяльності ЗМІ в суспільстві, впливі ЗМІ на громадянську думку присвячували свої дослідження вітчизняні та зарубіжні вчені різних періодів. Різноманітні питання взаємодії влади і засобів масової інформації досліджують такі учені як: В. Здоровега, А. Москаленко, В. Шкляр, В. Різун, К. Маркелов, Г. Почепцов та інші. Проблемам і перспективам української журналістики присвячені праці вітчизняних учених: А. Чі- чановського, О. Гриценка, М. Житарюка, Й. Лося та інших дослідників.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри наявність праць відомих науковців про проблеми і перспективи української журналістики, їх рекомендацій щодо створення незаангажованих ЗМІ, які б мали створювати якісний продукт для міжнародного рівня, Україні не вдалося створити сегмент міжнародної журналістики, який відповідав би міжнародним стандартам. Зважаючи на останні події, Революцію Гідності, анексії Криму та воєнних дій на Донбасі, актуальність теми зростає. Існує значна потреба в створенні моделі, що дозволить якісним ЗМІ незалежно, з аналітичними висновками доносити міжнародні новини власному населенню, і найголовніше — за кордон, щоб міжнародна спільнота мала об’єктивне та чітке уявлення про події всередині країни.

Мета нашої публікації — розкриття сутності та ґенези механізмів міжнародної інформаційно-аналітичної діяльності українських засобів масової інформації. Мета статті обумовлює завдання дослідження: дослідити інформаційний простір України; дослідити сучасний стан міжнародної журналістики в Україні; визначити основні загрози та перспективи розвитку міжнародної інформаційно-аналітичної діяльності українських ЗМІ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Незалежні медіа розпочали свій розвиток в Україні чверть століття тому. Проте, щоб змінити спосіб, за яким подавали інформацію в радянських шаблонах, знадобився більш тривалий проміжок часу. Після здобуття незалежності, Україна впустила можливість сформувати сучасну, незалежну систему засобів масової інформації.

Другий шанс на створення незаангажованих ЗМІ випав після Помаранчевої революції, але й в цей раз медіа не вдалося зробити справжній прорив, багато з них залишились під впливом олігархів.

Реальні зміни у висвітленні новин ЗМІ стали помітними після Революції Гідності, тоді вони були змушені адекватно та об’єктивно реагувати на події в державі і задовольняти запити суспільства.

Істотним є вплив на українські медіа війни на Донбасі і масштабної російської пропаганди. Сьогодні українська журналістика проходить важкий постреволюційний етап, на якому їй треба знайти та змогти відстояти свою позицію в суспільстві.

В наш час держави зазвичай мають достатньо розвинену структуру ЗМІ, невід’ємною частиною якої є регіональна будова та певні рамки поширення, а сучасні комунікативні системи, завдяки технічному прогресу, спроможні збільшити охоплювану корисну територію мовлення або ефіру за державні кордони. Таким чином інформаційна «хмара» однієї країни з’єднується з «хмарою» іншої, тобто відкривається інформаційний канал, через який відбувається урівноваження подієво- го матеріалу на транснаціональному рівні. Якщо в одній країні відбувається ескалація певного інформаційного матеріалу, він так само знайде відображення у ЗМІ з іншого кінця каналу [1].

Країни-сусіди: Росія, Білорусь і Польща пов’язують інформаційний простір з Україною. Крім того, геополітична ситуація суверенної України історично склалася непросто. По-перше, після розпаду СРСР наша країна опинилася у самому ядрі російсько-європейської конфронтації, кожна зі сторін якої намагається завербувати Україну, в першу чергу активно використовуючи ЗМІ. По-друге, ще з другої половини двадцятого століття ряд найбільш розвинених країн часто використовують спеціальні комунікативні структури, ЗМІ та пропаганду для впливу й корегування суспільної свідомості представників інших держав як інструмент політичної анексії. Будучи методом управління поведінкою людей і контролю над діями влади, інститут ЗМІ є частиною сучасного механізму функціонування влади в суспільстві, займає значне місце в його політичній системі. Головним діячем у цій сфері виступають Сполучені штати Америки, уряд яких через суперництво з РФ не залишився байдужим до України та вступив до інформаційного фрондерства [2, с. 246].

Отже, Україна вимушена ділити інформаційний простір одразу з декількома значно сильнішими країнами: Росією, Європейським Союзом, особливо з Польщею, та СІЛА. Внаслідок подій, пов’язаних з Угодою про асоціацію з ЄС, подальшим, так званим, Євромайданом, поваленням уряду екс-президента Віктора Януковича та агресивними діями РФ відносно Автономної республіки Крим, акумуляції фактажу цих подій, Україна стала одним з лідерів світового інформаційного потоку за кількістю публікованого матеріалу, що активно використовують інші держави у власних інтересах, проводячи отримувану інформацію через призму редакторської політики, а точніше інтересів власників та вищого керівництва. В умовах інформаційного суспільства та глобалізації помітним стає взаємопроникнення журналістики та політики, що виражається у новому статусі мас-медіа. Нині мас-медіа із простого передавача відомостей перетворилися у важливого учасника внутрішнього та зовнішнього життя країни, у результаті чого різко зросла роль ЗМІ у формуванні як внутрішнього та зовнішнього курсу держави, так і громадської думки та впливу мас-медіа на масову свідомість [3].

Починаючи після 2014 року, а саме: Революції Гідності, подій на Донбасі і Криму ЗМІ різних країн світу заговорили про Україну. Проте з часом всі начебто звикли і цих новин стало менше, проблеми, що відбуваються на території України стали менше цікавити ЗМІ. А вся увага перемістилась на Близький Схід, терористичні акти і взагалі безпеку європейських країн.

В цей час російська пропаганда продовжує активно працювати, висвітлювати новини в ракурсі вигідному для неї, а імідж України погіршувати в очах європейських країн та СІЛА.

Левова частка інформації про Україну в Європі поширюється через міжнародних журналістів, через українські іншомовні ЗМІ. Від них залежить як Україну сприйматимуть у світі.

Головні теми, які висвітлюють іноземні журналісти — різні резонансні події: конфлікти, дипломатичні скандали, грубі порушення спільних цінностей, міжнародного права. Крім цього, їх цікавлять позитивні новини про досягнення, здобуття перемоги. В цих випадках джерело інформації — інші ЗМІ, підтвердженні повідомлення від експертів, особиста присутність на місці подій.

І от саме з посиланнями на інші ЗМІ, особливо іншомовні, починаються проблеми. В українських ЗМІ іноземні журналісти часто не можуть віднайти для себе тої родзинки, яка би привернула увагу їхніх головних редакторів і дозволила оформити їм відрядження в Україну.

Утім, серед українських ЗМІ, що мають найбільший вплив на міжнародну аудиторію — інформаційні агентства Інтерфакс-Україна та Укрінформ, англомовні видання — Kyivpost, канали 112 International, UATV, нові незалежні медіа — Hromadske International, Stopfake, Euromaidanpress та ін. Але і вони не можуть похвалитися великою міжнародною аудиторією і досить часто поступаються конкурентам, які більш відомі в журналістських колах інших країн світу.

Переважно інформацію про Україну поширюють журналісти тих країн, які мають до неї специфічний інтерес: Росія та СІЛА (як противага Росії), Польща, інші країни Східної Європи та Балтії. Особливо розкрученими є такі російські канали інформації, як Sputniknews, Russia Today, Novorossia.today, які часто поширюють дезінформацію про Україну. Водночас відповідно до аналітики моніторингового пр

Похожие работы

1 2 >