Аматорські медіазавантаження як провідні комунікаційні платформи у політичній діяльності

Науковець С. В. Штурхецький [9, с. 148] висловлює таку думку, що потреба використання аматорських медіазавантажень у суспільно-політичному процесі відбувається

Аматорські медіазавантаження як провідні комунікаційні платформи у політичній діяльності

Статья

Журналистика

Другие статьи по предмету

Журналистика

Сдать работу со 100% гаранией

Київський національний університет культури і мистецтв

АМАТОРСЬКІ МЕДІАЗАВАНТАЖЕННЯ ЯК ПРОВІДНІ КОМУНІКАЦІЙНІ ПЛАТФОРМИ У ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Боненко К.С.

Вступ

Постановка проблеми. За останні кілька років аматорські медіазавантаження встигли стати невід’ємною частиною сучасної комунікаційної системи. Аматорський контент дуже швидко поширюється з розвитком інтернет-технологій і набуває популярності серед прихильників інновацій.

Якщо найстарша вікова група досі вважає телебачення головним джерелом отримання політичної інформації, то молодь надає перевагу аматорським медіа, зокрема політичним блогам на платформах інтернет-видань і відеоблогам політичних і громадських діячів у соціальних мережах та відеосервісах як Youtube.

Нині яскравий і перспективний досвід демонструють політичні діячі Сполучених Штатів Америки, Канади, Німеччини, уряд яких намагається побудувати партнерські відносини зі своїми громадянами через комунікацію в Інтернеті.

Натомість, домінування політиків «старої формації» серед українського політикума, низька їх кваліфікація і недостатній рівень навичок та знань сучасних інтернет-технологій гальмує активне впровадження новітніх засобів комунікації у політичну діяльність. Особливо ця вада дається взнаки під час виборчих кампаній.

Наслідком недостатньої комунікації влади з громадськістю є втрата довіри суспільства.

Ефективне та швидке донесення інформаційних меседжів до реципієнтів за допомогою аматорських медіазавантажень повинно набути більшого поширення серед українських політиків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поштовхи до аналізу проблеми на сучасному етапі розвитку науки «соціальні комунікації» були порушені такими науковцями, як: І. Артамонова, О. Горошко, В. Іванов, Л. Компанцева, С. Демченко, О. Зернецька, Н. Зражевська, І. Сазонова, Т. Семигіна, О. Холод, М. Чабаненко.

До здобутків зарубіжних дослідників відносимо низку праць С. Ваттерса, П. Дюсберга, Д. МакКуейла, М. Шеферда. Ю. Данько [2, с. 53] розглядає соціальні мережі не тільки як засіб масової комунікації, а й як механізм конструювання комунікативного простору.

Твердження дають підстави вважати, що аматорські медіазавантаження створюють комунікаційну платформу на базі того майданчику, де вони розміщені. У праці О. В. Маліса [6, с. 19] доведено, що Інтернет-мережа є потужним інформаційно-пропагандистським засобом для діяльності в сфері політики.

Автор також наголошує, що специфікаполітичного Інтернету залежить від активності споживача політичної інформації.

Науковець С. В. Штурхецький [9, с. 148] висловлює таку думку, що потреба використання аматорських медіазавантажень у суспільно-політичному процесі відбувається за рахунок того, що громадянське суспільство за своєю природою повинно бути орієнтоване на людину, створювати можливість реалізації прав громадянина, формувати передумови для ефективної соціальної комунікації, механізми для контролю за діяльністю влади.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідження комунікаційних мереж політичного значення потребує більш детального вивчення аматорських медіазавантажень у використанні їх політичними діячами.

Актуальність дослідження також обумовлена потребою системного погляду на аматорський контент як унікального засобу комунікації у політичній діяльності та державному управлінні.

Разом з тим, малодослідженою залишається тема застосування блогів і відеоблогів політичними діячами для пізнання електорату та як інструмент впливу на громадську думку.

Згадані одиниці аналізу не описані з позицій політичного впливу, а отже, відсутні дослідження, автори яких пропонують детальний опис та ідентифікацію характеристик блогів перших осіб держав. Фіксується відсутність і моделі блогів представників влади як соціально-комунікаційної структури.

Метою статті є розкриття особливостей і комунікативних можливостей аматорських медіазавантажень, зокрема політичних блогів і відеоблогів, а також їх реалізацію у інтернет-просторі політичним діячем.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аматорські медіа, або, як ще їх називають, народні та громадські, з’явилися майже одночасно з соціальними мережами наприкінці 90-х років минулого століття. Найбільш коротке і вичерпне визначення аматорської журналістики належить Джею Розену, професору журналістики Нью- Йоркського університету:«журналісти-аматори — це ті, кого раніше ми називали аудиторією» [4, с. 489].

Відтоді споживачі контенту можуть стати його безпосередніми авторами, публікуючи власні матеріали. Поступово, окрім текстових файлів, аматори почали завантажувати ілюстрації, відеофайли та аудіофайли, які отримали назву аматорських медіазавантажень.

Хоча аматорські ЗМІ — медіа-новачки, як засоби комунікації та інформації вони з шаленою швидкістю підкорюють масову аудиторію в інтернет-мережі. Зрештою, аматорський контент породжує нову комунікаційну платформу в інформаційному просторі. Потрібно зазначити, гцо аматорські медіа не тільки інформують, повідомляють новини, але й пропагандують окремі ідеї, погляди, і тим самим беруть участь у соціальному керуванні. аматорський політичний комунікативний відеоблог

Тому діяльність аматорів має важливі суспільно-політичні наслідки. Отже, під впливом аматорських медіа в інтернет-площині виникають новітні засоби комунікації — блоги, відеоблоги, артлоги, подкасти, лінклоги. Вони стають головними інструментами реалізації народної журналістики і забезпечують участь населення у суспільно-політичному дискурсі.

О. І. Горошко пропонує узагальнюючу класифікацію для традиційних жанрів та інтернет- жанрів у залежності від типу дискурсу або сфери діяльності комуніканта.

Так, до політичного дискурсу належать політичні веб-сторінки, політичні веб-блоги, політичний чат і політичні форуми [1, с. 122]. На нашу думку, до цього переліку доречно додати публічну сторінку політичного діяча у соцмережах «Facebook» і «Twitter», профіль політика в «Instagram». Також до списку можна включити особистий канал перших осіб держави у відеохостингу «YouTube» чи канал органу державної влади, який політичний діяч очолює.

Слід приділити увагу найпопулярнішим аматорським медіазавантаженням, оскільки саме через їх процеси функціонування ми будемо досліджувати політичний вплив. Найбільш яскравими прикладами є політичні блоги, відеоблоги, онлайн-трансляції, які користувачі публікують у комунікативному сервісі відеохостингу «YouTube» та соціальних мережах «Facebook» і «Twitter», що надають як канал нової політичної комунікації нові можливості для здійснення стратегії і тактики політичної боротьби.

На сьогодні, більш авторитетними джерелами інформації, в тому числі і в політико-комунікативному просторі, стають саме політичні блоги. А.К. Досенко зараховує блоги до розряду дигітальних жанрів (жанрів віртуального простору мережі інтернет), а саме жанру персональної сторінки.

Політичний блог має певні особливості, що притаманні індивідуальному запису: фігура блогера (віртуальний портрет, тендерні ознаки, вікові та розумові особливості індивіда тощо); комунікативна мета (бажання самовираження, оцінка ситуації, налагодження нових контактів); соціальна позиція (ставлення до оточення, адекватність сприйняття та осмислення порушеної теми тощо) [3, с. 227].

Ще один медійний параметр блогу — кількість і експліцитність комуні- кантів. Для блогу найбільш характерне спілкування одного з усіма, коли автор відповідає на коментарі до власного запису, і кожного з кожним, коли користувачі спілкуються в коментарях до якого-небудь запису.

З огляду на це, політичний блог визначаємо як щоденник політичних подій, де автор регулярно записує власні думки про політику, оприлюднює офіційний погляд на ситуації, інформує аудиторію про ексклюзивні новини й поширює їх мережею інтернет.

За такою концепцією діє велика кількість політичних фігур, політекспертів, політологів та й просто блогерів.

Шалений бум блогерства пов’язують із незадоволеністю суспільства публікаціями новин заангажованими ЗМІ. Проте, Лінда Кенікс вважає, що називати політичні блоги альтернативними медіа не можна і пропонує говорити про них як про громадянську журналістику. Блоги, на її думку, це спосіб для висловлення думки окремої особистості [10, с. 799].

Натомість, Н. Стеблина зазначає, що аудиторія сприймає блоги як альтернативні медіа. їх природа, що передбачає відвертість, дає змогу політикам знайти нові підходи до власних виборців, створити враження того, що автор має незалежну позицію, яку не боїться висловлювати [7, с. 57]. На нашу думку, люди більше не звертаються до основних ЗМІ для отримання політичних новин, а знаходять інформацію у матеріалах аматорського формату, щоб почути свою власну думку і підтвердити її для себе.

Отже, ключовим моментом, чому суспільство надає перевагу інформації блогера, а не новинам у традиційних медіа, є довіра. А, як відомо, українське суспільство категорично відмовляється довіряти політикам уряду та іншим органам державної влади.

Падіння показників довіри до влади в Україні свідчить про розбалансованість системи політичної та управлінської комунікації інституцій влади та громадянського суспільства. За визначенням М.Н. Лумана, таку ситуацію можна назвати «проблеми комунікації знов повертають нас до комунікації» [5, с. 280].

Послабити існуючу напруженість у суспільстві та повернути довіру громадян здатна повсякденна комунікація, що можлива за допомогою соціальних мереж, у тому числі завантаження влогів і здійснення онлайн-трансляцій. Тому найбільш впливовим і популярним в українській блогосфері

Похожие работы

1 2 3 > >>