Основні підходи до визначення поняття механізмів сервісно-орієнтованої держави

Останні дослідження та публікації, на які спирається автор, виділення невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Серед робіт,

Основні підходи до визначення поняття механізмів сервісно-орієнтованої держави

Статья

Юриспруденция, право, государство

Другие статьи по предмету

Юриспруденция, право, государство

Сдать работу со 100% гаранией


Основні підходи до визначення поняття механізмів сервісно-орієнтованої держави

Цифрове суспільство, що наступило в результаті активного розвитку інформаційно – комунікаційних технологій та їх широке впровадження у всі сфери людської діяльності ставить перед державою нові завдання та орієнтири щодо подальшого розвитку. Події останніх років у нашій державі зумовили створення нових органів державної влади для вдосконалення державного управління, а саме: Державне агентство з питань електронного урядування; Державну службу фінансового моніторингу; Національну поліцію; Національне агентство з питань запобігання корупції та ін. Крім того, розвиваються громадські інститути, які активно долучаються до управління державою. Такі тенденції є досить позитивними і свідчать про ефективний розвиток нашої держави.

Розвиток який потрібний нашому суспільству в науковій діяльності може стати локомотивом усього вітчизняного інформаційного виробництва, могутнім поштовхом до розвитку сервісно-орієнтованої держави в Україні саме в суспільно значущому сенсі. Створення умов для розвитку науки, лобіювання її інтересів державою в міжнародному співробітництві може допомогти обстоювати гідне місце наших учених у глобальному розподілі праці – відкриє нові перспективи для утвердження національного престижу на міжнародній арені, сприятиме розвитку української нації та держави.

Саме держава та її органи мають забезпечити підвищення ефективності державного управління, і тому розвиток наукових досліджень сервісно-орієнтованої держави на сьогодні є важливими та актуальним.

Нині перед державою поставлено завдання щодо переосмислення взаємовідносин держави та суспільства в напрям забезпечення та реалізації потреб кожного громадянина, а також визначення основних ознак сервісно-орієнтованої держави.

Останні дослідження та публікації, на які спирається автор, виділення невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Серед робіт, присвячених питанням державного управління, слід зазначити праці провідних учених таких, як: В. Авер’янова, Г. Атаманчука, О. Ковалюка, М. Корецько – го, О. Коротича, В. Малиновського, Н. Нижник, Г. Одінцевої, Р. Рудницької, О. Федорчака та ін. Питанням щодо формування механізмів розвитку сервісно-орієнтованої держави та основних підходів визначення поняття «севісно-орієнтова – на держава» присвячено низку наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених таких, як: О. Карпенко, Р. Войтович, А. Попка, Ю. Ковбасюка, А. Чемериса, Ю. Шарова, О. Євсюта, О. Алі – мова, О.В Євсюкова М. Барбера, В. Багдасаряна, М. Буткевича, О. Васильєвої, Б. Гаврилишина, О. Ігнатенка, О. Козлової, В. Рубцова, Ю. Тихомирова та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті – розкриття поняття «сервісно-орієнтованої держави» та «механізми сервісно-орієнтованої держави».

Виклад основного матеріалу дослідження. Видатний український учений-правознавець Б. Кістяковський ще наприкінці XIX сторіччя зазначав, що «базовою складовою системи прав і свобод людини є право особистості на позитивні послуги з боку держави» [9, с. 84]. Однак тільки на початку адміністративної реформи 2009–2010 рр. це твердження по-справжньому стає основним принципом сучасного реформування галузі державного управління в Україні. Розвиток курсу на всеосяжне забезпечення прав і законних інтересів громадян та подальша соціалізація української держави нерозривно пов’язані з переосмисленням функцій органів виконавчої влади відповідно до тенденцій суспільного розвитку, що надає актуальності питанню вироблення ефективної державної політики в Україні.

Погоджуємося із думкою вітчизняного вченого О.В. Карпенка, який вважає, що геополітичне родоріжжя, на якому українська влада перебуває з моменту проголошення незалежності країни, створює ситуацію певної невизначеності. З одного боку, на думку О.В. Карпенка побудова сервіс – но-орієнтованої держави є основним пріоритетом У країни в подальшій інтеграції до європейської спільноти, з іншого – досить специфічні європейсько-заокеанські принципи свободи та рівності взаємовідносин між державою і громадянином (коли державні інституції слугують людині, яка виступає в ролі клієнта) постійно протиставляються жорстко структурованому білоруско-російському адмініструванню, корені якого беруть свій початок із радянського патерналізму [7, 6].

Найголовнішою цінністю будь-якої держави є гарантування дотримання прав і свобод людини. Так, у ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека проголошуються найвищою соціальною цінністю [10]. Права і свободи людини та гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Розуміння поняття сервісу та його дослідження у вітчизняній державно-управлінській науці донедавна пов’язувалося лише з третинним сектором економіки – сферою послуг.

Євроінтеграція є основою стратегічного розвитку України, управлінські інновації мають чітко погоджуватися з відповідними тенденціями в європейських країнах, що вже виражені не лише в національних, а й загальноєвропейських концепціях нормах, інститутах.

Для вирішення завдання щодо переосмислення взаємовідносин держави та суспільства в напрям забезпечення та реалізації потреб кожного громадянина, а також визначення основних ознак сервісно-орієнтованої держави, потрібно чітко визначити термінологію «сервісно-орієнтованої держави» та «механізми сервісно-орієнтованої держави».

Нині в термінології законодавства відсутнє визначення «сервісно-орієнтованої держави» та «механізми сервісно-орієнтованої держави».

Отже, що стосується наукової літератури, то можна позитивно оцінити здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених, а також зазначити, що в державно-управлінських дослідженнях і дотепер невирішеною проблемою є науково-теоретичне обґрунтування механізмів формування та реалізації сервісно-орієнтованої державної політики в Україні. Сервісний принцип взаємодії слід розглядати, як форму організації діяльності, а в основі розуміння сутності сервісної держави лежить зміна ролі громадянина (громадянського суспільства) у державному управлінні. Витоки осмислення сервісного характеру відносин громадян і держави беруть початок від ідеї Аристотеля щодо участі всіх громадян в управлінні державою, як безсумнівного блага.

Сервісний підхід до державного управління є цілісним правовим феноменом, котрий містить у собі універсальні та специфічні закономірності функціонування й самоорганізації владних відносин, які характеризуються відповідними типологічними, аксіологічними, онтологічними та морфологічними особливостями. Сервісна ідея розвитку державної системи ґрунтується на класичній економічній взаємодії: «виробник послуг – споживач», де стійкість і легітимність державних інститутів пов’язана з ефективністю виявлення, моделювання й реалізації індивідуальних і групових інтересів і потреб.

Для реалізації сервісно-орієнтованої державної політики застосовуються всі класичні функції державного управління, або функції державного управління ототожнюють із функціями управлінських послуг органів влади [8].

Для проведення ефективного аналізу сервісно-орієнтованої держави нам необхідно насамперед розібратися з основними поняттями такими, як «сервісно-орієнтована держава» та «механізми сервісно-орієнтованої держави».

Тому, спочатку звернемося до основних дефеніцій поняття «механізм держави» та «механізми державного управління». Термін «механізм» дуже часто вживається в науковій літературі. В енциклопедії державного управління дефеніція поняття механізм держави – це «система державних організацій, що складається з державних органів, державних підприємств і державних установ, які здійснюють завдання держави й реалізують її функції», що характеризується єдністю організаційних, нормативно-регулятивних, матеріально-технічних, бюджетно-фінансових, ідеологічних та соціально-культурних способів і засобів матеріалізації публічної влади; надає останній демократичного і правового характеру, соціально орієнтованої визначеності та предметності [5, с. 366].

Трактування поняття «механізми державного управління».

В енциклопедії державного управління це поняття визначається у такий спосіб: «механізми державного управління – способи розв’язання суперечностей явища чи процесу в державному управлінні, послідовна реалізація дій, які базуються на основоположних принципах, цільовій орієнтації, функціональній діяльності з використанням відповідних форм і методів управління», що відображають взаємозв’язок явищ, дій і заходів, результатом яких є узгодження інтересів, визначення цілей, розробка рішень та їх реалізація за допомогою ресурсів держави (влада, апарат, засоби та методи управління) [5, с. 375].

Авер’янов В.Б. це поняття визначає таким чином: механізм державного управління – це сукупність відповідних державних органів, організованих у систему для виконання цілей (завдань) державного управління відповідно до їх правового статусу, та масив правових норм, що регламентують організаційні засади та процес реалізації вказаними органами свого функціонального призначення.

Ліпенцев А.В. та Поляк О.В. вважають, що механізм державного управління це штучно створена система засобів впливу та взаємодії суб’єктів та об’єкта управління [11].

На думку О. Євтушенка, сервісна держава – особлива політична форма організації публічної влади, що володіє спеціальним апаратом управління, спрямованим на надання публічних послуг індивідам, а також система соціально-правових гарантій гідного життєзабезпечення людини, її прав і свобод. Ідея сервісного розвитку держави ґрунтується на класичній економічній схемі: «виробник послуг – споживач», де стійкість і легітимність державних інститутів пов’язана з успішністю виявлення й реалізації в суспільстві, як індивідуальних, так і групових інтересів та потреб, зокрема й суспільних

Похожие работы

1 2 >