Застосування програм відновного правосуддя щодо злочинів, скоєних неповнолітніми

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням особливостей та характерів труднощів у поведінці, відхилення від норм займалося багато дослідників, наприклад:

Застосування програм відновного правосуддя щодо злочинів, скоєних неповнолітніми

Статья

Юриспруденция, право, государство

Другие статьи по предмету

Юриспруденция, право, государство

Сдать работу со 100% гаранией
ати діалог, знайти вирішення із конфліктної ситуації, висловити своє бажання конфліктної ситуації;

правопорушники — для них важливо емоційно висловити своє бачення конфліктної ситуації при можливості зменшити міру покарання згідно традиційного правосуддя, можливість бути реабілітований у суспільстві, можливість отримати консультацію та допомогу;

правоохоронні органи, роль даного учасника залежить від програми відновного правосуддя. Варіантами залучення правоохоронних органів передбачають таку їхню роль: здійснення направлень, інформування про відновний процес, здійснення фасилітації;

прокурори — направлення на медіацію, запровадження самих програм відновного правосуддя, запровадження на етапі після виникнення звинувачення, направлення не лише молодих, а й дорослих правопорушників до відновного процесу;

адвокати захисту — потенційне направлення правопорушників до програм відновного правосуддя (контролююча функція);

судді — вони відіграють значну роль в забезпеченні потенційного доступу до процесів відновного правосуддя, можуть направляти, а також можуть і відігравати роль медіаторів/ фасилітаторів.

представники виправних закладів забезпечують реалізацію відновних процесів;

члени громад — у деяких видах програм відіграють безпосередню роль у розв’язанні конфліктів, співробітництво, емоційної психологічної підтримки та носія інформації;

фасилітатор/медіатор — основна роль це: організація, ведення та моніторинг самого процесу [5].

Отже, з усього вище зазначеного можна зробити висновок про те, що відновний правосуддя — це спосіб реагування на злочину поведінку шляхом урівноваження потреб правопорушника та потерпілого, а принципами відновного правосуддя є: добровільність, конфіденційність, нейтральність медіатора/фасилітатора, неупередженість та відповідальність.

В українському законодавстві можна відшукати передумови застосування програм відновного правосуддя, зокрема в Кримінальному та Кримінально-процесуальному кодексах України. Так, Кримінальний кодекс України передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності зв’язку із дійовим каяттям або у випадку примирення потерпілого і винного на підставах вказаних в ст. 45, 46 КК України [2].

Існують випадки коли неповнолітні можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності, якщо підліток вперше вчинив злочин невеликої тяжкості і якщо він зможе виправитися без покарання. У такому випадку можуть застосовуватися заходи виховного характеру (частина перша статті 97 КК). Будь-який результат примирення може свідчити про готовність неповнолітнього нести відповідальність за вчинену дію.

Необхідною умовою для того, щоб анулювати кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 97 КК є здійснення злочину вперше, щоб злочин був невеликої тяжкості, а особа на час здійснення цього злочину, а також на час винесення судом рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності була неповнолітньою [7]. Ще однією передумовою є висновок суду в якому зазначається, що можливе виправлення неповнолітнього без використання покарання.

Варто ще зазначити, що неповнолітній, який здійснив суспільно-небезпечне діяння невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він, на момент постановлен- ня вироку, не потребує застосування покарання (частина перша статті 105 КК) [2]. Як «щире розкаяння», так і «подальша бездоганна поведінка» можуть бути наслідком примирення. злочин неповнолітній державний україна

Великою прогалиною в кримінально-процесуальному законодавстві щодо неповнолітніх є те, що ніде не зазначено процедуру медіації, правовий статус медіатора. Як вже зазначалося в Україні програми відновного правосуддя на законодавчому рівні не регламентовані, тому й ускладнюється її реалізація на практиці.

Можна звернути увагу, що законодавство, яке діє на сьогодні в Україні містить чимало передумов, щоб застосовувати в практиці програми відновного правосуддя. Всі наведені вище положення тим чи іншими нормами створюють правове поле при якому, в разі примирення та в процесі його проведення, мало б конкретні правові наслідки.

Так, вирішуючи питання про необхідність застосування процедури примирення при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи, насамперед, слід визначити у процесуальному законодавстві на якій стадії ця процедура може бути застосована, яким документом (можливо угодою) має бути закріплено факт примирення (чи не примирення), а також, мають бути визначені строки, необхідні для проведення медіації. Оскільки медіація не передбачена прямо законодавством, вона не може бути стадією кримінального процесу. Відповідно, не врегульованою залишається значна кількість питань, які можуть виникнути у процесі її застосування.

Також, невирішеним залишається питання статусу осіб, які будуть здійснювати процедуру медіації.

На сьогоднішній день в нас існує закріплений на законодавчому рівні інститут пробації. Який є не просто альтернативою позбавлення волі, а реабілітація правопорушників та попередження вчинення нових злочинів. Направлення на реабілітацію здійснюється виключно судами. Інститут пробації відносно новий інститут, який прийшов в Україну з Чехії. Вже давно в Чеській Республіці існують центри пробації та медіації. В Україні прийнятий Закон України «Про пробацію» 05.02.2015 року (зі змінами 2і.12.2016 р.), а тому були внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу і він набрав чинності лише у жовтні 2016 року.

Стаття 12 Закону України «Про пробацію» зазначає порядок проведення пробації для осіб віком від 14 до 18 років. В цій статті вказано яким чином неповнолітня особа зможе реабілітуватися в суспільстві. Ці норми можна використовувати при проведенні медіації, поліпшення стосунків між правопорушником і потерпілого, а також соціальної та психологічної реабілітації неповнолітнього, який вчинив правопорушення. Це дасть змогу йому в подальшому виправитися і не вчиняти правопорушення.

Не варто й забувати про те, що злочинність у дитячому середовищі є дуже актуальним питанням, вимагає удосконалення проведення профілактичної роботи. У зв’язку з цим, необхідно постійно зосереджувати зусилля на пошуку ефективних форм взаємодії державних і недержавних установ, і організацій з метою виявлення глибинних процесів, які породжують злочинність неповнолітніх, адекватного реагування на них, попередження злочинів та їх профілактики, правового впливу на неповнолітніх, що вчинили злочини, та на осіб, які своїми діями сприяли антисоціальній поведінці підлітків, соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників та адаптація їх у суспільстві. Запровадження інститутів пробації та відновного правосуддя є досить прогресивною ідеєю, яка повинна покращити стан запобігання злочинності неповнолітніх, а також сприятиме усунення їх передумов, що є також не менш важливою характеристикою.

Висновок. Варто підсумувати, що відновне правосуддя — це форма правосуддя, яка має за мету створення умов для примирення потерпілого та правопорушника, забезпечити в повному обсязі права для відшкодування збитків потерпілому (компенсацію), а також забезпечити дотримання всіх вимог законних прав неповнолітнього правопорушника, тим самим попереджаючи, а в деякій мірі і викорінюючи дитячу злочинність, при цьому зберігаючи їм шанс на світле майбутнє.

Основними чинниками девіантної поведінки неповнолітніх є: недостатній рівень виховної роботи в школах, неблагополуччя в сім’ї, низька педагогічна культура сім’ї, низький рівень матеріального забезпечення.

Ми під час свого дослідження виокремили такі проблеми, які заважають прийняттю Закону «Про медіацію», зокрема: небажання судів (якщо більше людей буде застосовувати медіацію, то менше буде звертатися до судів, а таким чином і менше людей буде сплачувати судовий збір); бюрократична система в Україні (Верховна Рада України не зацікавлена в провадженні Закону «Про медіацію»).


Список літератури

    Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: [монографія] / В. М. Бурдін. - К.: Атіка, 2004. - 240 с.

    Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ бЬош/2341-14.

    Посібник з програм відновного правосуддя. Публікація ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.unisef.org.ua.

    Про пробацію: Закон України No 1798-УПІ від 21.12.2016 160-УПІ [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/160-19.

    Програма підготовки медіаторів // Ресурсний центр медіації. [Електроний ресурс]. - Режим доступу: mediators.ru/rus/about_mediation/home_law/programme.

    Райт М. Восстановительное правосудие - путь к справедливости / М. Райт; пер. с англ. - К.: Издатель Захаренко В. А., 2007. - 304 с.

    Ємельянова І. І. Роль відновного правосуддя в концепції ювенальної юстиції / І. І. Ємельянова [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/4C50Cз05B00FEABAC3256FC5004A8D1F.

Похожие работы

< 1 2