Застосування програм відновного правосуддя щодо злочинів, скоєних неповнолітніми

Статья - Юриспруденция, право, государство

Другие статьи по предмету Юриспруденция, право, государство

Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



Застосування програм відновного правосуддя щодо злочинів скоєних неповнолітніми

Мельничук Ю.І., Крук О.В.

Стаття присвячена висвітленню основних причин вчинення злочинів неповнолітніми. Розглянуті превентивні заходи, що застосовуються представниками державних органів, щодо запобігання правопорушень вчинених неповнолітніми, а також виявлені атрибути запровадження інституту пробації в Україні.

Ключові слова: злочинність неповнолітніх, відновне правосуддя, відновний процес, інститут пробації, де- віантна поведінка.

Статья посвящена освещению основных причин совершения преступлений несовершеннолетними. Рассмотрены превентивные меры, применяемые представителями государственных органов по предотвращению правонарушений совершенных несовершеннолетними, а также обнаружены атрибуты введение института пробации в Украине.

Ключевые слова: преступность несовершеннолетних, восстановительное правосудие, восстановительный процесс, институт пробации, девиантное поведение.

The article is devoted to highlighting the main causes of juvenile delinquency. The preventive measures applied by representatives of state bodies on prevention of offenses committed by minors are considered, as well as the attributes of the introduction of the probation institute in Ukraine.

Keywords: juvenile delinquency, restorative justice, recovery process, Institute probation, deviant behavior.

Актуальність дослідження. Нажаль, на сьогоднішній день злочинність серед неповнолітніх осіб привертає увагу представників правоохоронних органів та всього суспільства загалом. Держава та суспільство не можуть забезпечити ефективну систему попередження злочину неповнолітніх, не допомогло притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності. Очевидно, що потрібно знайти компромісне вирішення, щодо кримінально-правового впливу на неповнолітніх. Тому, ми вважаємо, що найкращим виходом із ситуації, яка склалася є саме застосування програм відновного правосуддя. Це раціональний підхід, який сприятиме вживання індивідуальних методів до кожного неповнолітнього, який вчинив, у більшості випадках, не обдумане правопорушення.

Мета роботи: здійснити дефініцію чинників, котрі зумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх, а також розглянути основні проблеми, які заважають прийняти Закон «Про медіацію».

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням особливостей та характерів труднощів у поведінці, відхилення від норм займалося багато дослідників, наприклад: А.С. Белкін, Л.С. Виготський, Л.М. Зюбін, О.І. Кочетов та ін. Що стосується правового та психологічного аспекту впровадження програм відновного правосуддя, то зазначеній тематиці присвятили свої роботи: С.М. Міщенко, В.М. Трубніков та ін.

Виклад основних досліджень. Конвенція ООН про права дитини є універсальною основою всієї структури правосуддя щодо неповнолітніх. Це угода між країнами, в якій зазначено, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Згідно із цією конвенцією зазначено, що дитиною вважається особа, яка не досягла 18-річного віку [1]. В Україні здійснюються заходи, спрямовані на зменшення злочинності серед неповнолітніх: дедалі більш широко втілюються в життя положення Конвенції ООН про права дитини та резолюції підсумкових документів Всесвітньої зустрічі на вищому рівні на користь дітей і підлітків 1990 р., до яких приєдналася наша держава. Активізуються процеси поліпшення положення неповнолітніх за останні п’ять років — після підписання Президентом України ряду указів (Про Національну програму «Діти України», «Про затвердження Комплексних заходів по профілактиці бездоглядності і правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві»), а також у ході реалізації інших заходів у сфері охорони дитинства.

За останні десятиліття вже в понад 30 країн світу набув поширення новий підхід до вирішення кримінальних конфліктів, учасниками яких є діти, завдяки програмам відновного правосуддя. Основою цього підходу є: по-перше, усунення завданої матеріальної, фізичної та моральної шкоди потерпілому; по-друге, прийняття правопорушником відповідальності за вчинення діяння. Отже, що ж таке відновне правосуддя? На нашу думку, дуже влучно визначив це поняття Тоні Маршал, а саме — це процес, за допомогою якого сторони-учасники, конкретного злочину, спільно взаємодіють та передбачають можливі наслідки [5].

Концепція відновного правосуддя базується на ряді принципів та підходів. Із яких, на наш погляд, найважливішим є взаємовідповідальність усіх учасників кримінальної ситуації.

Згідно дослідженню західних науковців підтверджено, що заходи відновного правосуддя, які застосовані не залежно чи окремо, чи разом із традиційними вирішеннями кримінальних конфліктних ситуацій, призводять до таких наслідків: по-перше, попередження вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів особами, які раніше вчиняли злочини меншої тяжкості; по-друге, зниження рівня рецидиву злочину; по-третє, підвищення перевиховання правопорушників та повернення його до нормального життя, за допомогою психологічної допомоги; по-четверте, повне або часткове відшкодування потерпілому шкоди.

На нашу думку, ефективною моделлю проекту нової системи кримінального законодавства відносно неповнолітніх і яка може стати основою для дискусії у реформуванні правосуддя щодо осіб, яким не виповнилося 18 років є:

    по-перше, основою є попередження правопорушення (потрібно в короткі строки визначити категорії дітей і підлітків, які належать до групи ризику, а також забезпечити їм достатній нагляд і особливу увагу, більш розширити можливості участі дітей в різних культмасових заходах, спортивних змаганнях та т. д.);

    по-друге, арешт, досудове затримання — все це має здійснюватися відповідно до закону, мають бути проінформовані батьки, опікуни, уси- новлювачі. В ізоляторах мають бути спеціальні камери, де мають тримати неповнолітніх, а також процедуру розгляду справи неповнолітніх має передбачатися досудове слідство;

— по-третє, судові процедури мають бути менш формальними при розгляді справ неповнолітніх. Слід передбачити підготовку спеціальних суддів для розгляду справ неповнолітніх і використовувати їх при кожній нагоді.

Девіантна поведінка та її чинники. Сьогодні важко виховати цілісну особистість, не враховуючи соціальний стан. Вплив зовнішнього середовища обумовлено економічними, політичними, соціальними та культурними, побутовими та іншими факторами. У сучасному суспільстві застосовується поняття — девіантна поведінка (тобто певні поведінкові відхилення від суспільної норми). Вона може виникати через різний вплив на індивіда. Існує низка негативних чинників, які можуть спричиняти девіантну поведінку в дітей, а саме: по-перше, неблагополуччя в сім’ї (тобто це можуть бути батьки, котрі зловживають спиртними напоями та одурманюючими речовинами, ведуть аморальний спосіб життя, неповні сім’ї, брак доброти, сімейного затишку, любові батьків, а також і безвідповідальність батьків за дітей); по-друге, недостатній рівень виховної роботи в школах (це може проявлятися у тому, що коли перезавантажують учнів навчальним матеріалом і коли вони не можуть його засвоїти в них відбувається негативізм, так званий опір, заниження самооцінки і намагання «втекти» від цього); по-третє, низька педагогічна культура сім’ї (тобто, коли батьки освічені,працьовиті люди, які для своїх дітей створюють так звані «парникові» умови, що дозволяє для дітей думати що все дозволено, а також і не обдумувати свої дії та вчинки); по-четверте, низький рівень матеріального забезпечення [3].

Існують кримінальні фактори виникнення де- віантної поведінки, наприклад, група дітей згуртовуються маючи за мету: «марне згаяння часу», ризиковані хуліганські заняття. У таку групу підлітки можуть потрапити з низки причин, тобто не досягнув поставленої мети, через відсутність позитивної діяльності, в разі психологічного дискомфорту.

При вирішенні справи за допомогою програм відновного правосуддя людину розглядають не просто як злочинця, а хочуть достукатися до її «кращої сторони». Таким чином, можна подолати стигматизацію та ганьбу, яка найчастіше виникає при традиційній відповідальності. «Таврування» — це те, що найчастіше відчуває підліток, а тому завжди шукає спосіб виправдання та уникнення відповідальності. На сьогоднішній період більшість молоді, яка пройшла всю процедуру правосуддя дуже стереотипно розглядають суспільство [6]. У дитини-правопорушника формується, так званий комплекс злочинця і тому він думає, що йому ніхто не довіряє і змушує виконувати норми, які особа не розуміє. Важливо зрозуміти, що ніякі обмеження волі, «профілактичні бесіди», які спрямовані на утримання від протиправних дій не допоможуть у вирішенні проблеми, а навпаки можуть пригнітять власне «Я» підлітка. Він розуміє, що нічого не зміню

ється, а навпаки світ жорстокіший, безжалісним, злим — в результаті цього недовіра та не сприйняття дорослих.

Тому, варто біль ширше впроваджувати альтернативу сучасному покаранню — програми відновного правосуддя. Основним завдання яких є вирішення кримінальної конфліктної ситуації та задоволення потреб її учасників.

З усього вищезазначеного нам потрібно визначити термін відновний процес, під яким варто розуміти будь-який процес у якому потерпілий та правопорушник і, де доцільно, інші учасники беруть активну участь у вирішенні наслідків з допомогою фасилітатор/медіатора [5]. Саме відновний процес має такі цінності, як: повага до всіх учасників, активна участь учасників конфлікту, надання переваги тим результатам, що досягнуті у результаті консенсусу, а не призначенні зверху.

Зазначимо, які ж учасники відновного процесу існують — це:

    потерпілі від правопорушення для яких важливо найчастіше захистити свої інтереси, забезпечити емоційну та психологічну підтримку, організув