Деякі проблеми ресоціалізації неповнолітніх засуджених в Україні

На жаль, процеси, які є поширеними в сучасному українському суспільстві, призводять до руйнування сприятливих умов для самостійного розвитку дитини, що

Деякі проблеми ресоціалізації неповнолітніх засуджених в Україні

Статья

Юриспруденция, право, государство

Другие статьи по предмету

Юриспруденция, право, государство

Сдать работу со 100% гаранией
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Національної академії правових наук України

Деякі проблеми ресоціалізації неповнолітніх засуджених в Україні

Кутєпов М.Ю.

Анотація

У статті здійснено аналіз та розкрито норми чинного законодавства України та погляди науковців щодо основних засобів та заходів виправлення і ресоціалізації неповнолітніх осіб, які засуджені, як до відбування покарання в місцях позбавлення волі, так і до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Охарактеризовано основні завдання та умови успішного здійснення ресоціалізації неповнолітніх засуджених.

Ключові слова: неповнолітні, засуджені, ресоціалізація, десоціалізація, виправлення.

В статье проведен анализ и раскрыты нормы действующего законодательства Украины и взгляды ученых относительно основных средств и мер исправления и ресоциализации несовершеннолетних лиц, которые осуждены, как к отбыванию наказания в местах лишения свободы, так и к наказаниям, не связанным с лишением свободы. Охарактеризованы основные задачи и условия успешного осуществления ресоциализации несовершеннолетних осужденных.

Ключевые слова: несовершеннолетние, осужденные, ресоциализация, десоциализация, исправление.

The current legislation of Ukraine and the views of scientists on the basic means and measures of correction and resocialization of juveniles who were convicted to serving termin a prison orpunishments, which not related to deprivation of liberty, were analyzed and disclosed. The main tasks and conditions for successful implementation of resocialization of juveniles convicts were described.

Keywords: juveniles, convicts, resocialisation, desocialization, correction.

Постановка проблеми

Майбутнє кожної країни залежить від підростаючого покоління, тобто від дітей. Вочевидь, діти і підлітки належать до найменш захищеної та найбільш вразливої соціальної верстви населення, що пояснюється багатьма соціально-економічними, медичними, психологічними та психофізіологічними причинами [1, с.178]. Відповідно, вони потребують спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту. Багато міжнародних нормативно-правових документів, мають своїм безпосереднім об'єктом права дітей (наприклад, "Декларація прав дитини" (1959 р.), Конвенція ООН "Про права дитини" (1989 р.)) та звертають увагу держав на нагальну необхідність надання допомоги дітям, їх захисту, забезпечення належних та здорових умов життя та своєчасне розв'язання їх проблем.

На жаль, процеси, які є поширеними в сучасному українському суспільстві, призводять до руйнування сприятливих умов для самостійного розвитку дитини, що нерідко призводить до відхилень у поведінці неповнолітнього, і як наслідок до вчинення злочинів.

Сучасний стан злочинності серед неповнолітніх заслуговує особливої уваги й зумовлює необхідність пошуку й використання державними інститутами та громадянським суспільством нових форм, методів і засобів для поступового зменшення злочинних проявів у дитячому середовищі за допомогою їх ресоціалізації.

Цей аспект є надзвичайно важливим, оскільки зростання підліткової злочинності неодмінно тягне за собою підвищення рівня дорослої злочинності, і що ще гірше, рецидивної.

Стан дослідження. Проблема ресоціалізації неповнолітніх правопорушників протягом багатьох років привертає увагу вітчизняних і зарубіжних науковців. Кримінально-правові аспекти ресоціалізації неповнолітніх осіб є наявними у дослідженнях Т. Бєлавіної, О. Бени, І. Башкатова, П. Вівчара, І. Парфановича, В. Кривуші, В. Лютого, Г. Радова, В. Синьова та інших.

Мета статті полягає в детальному аналізі процесу та особливостей ресоціалізації такої категорії осіб як неповнолітні засуджені.

Виклад основного матеріалу. Конституція України як основний закон нашої держави є базовим джерелом кримінально-виконавчого права і містить найбільш загальні положення, які підлягають конкретизації та розширенню в законах та інших нормативно-правових актах. Саме таким законом є Кримінально-виконавчий кодекс України, відповідно до статті 6 якого основною метою відбування покарання є виправлення і ре - соціалізація засуджених [2].

Детальнішу увагу хотілося б одразу звернути на поняття "ресоціалізація". Законодавець визначає ресоціалізацію як "свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві" [2]. Ми б хотіли зазначити, що під ресоціалізацією слід розуміти не повернення правопорушника в суспільство таким, яким він був, з певною системою протиправних зв’язків, цінностей, орієнтацій, а відновлення старих і створення нових систем ціннісних орієнтацій, характеру поведінки, тобто вироблення готовності до самокерованої правослухняної поведінки [8, с.230].

Що стосується ресоціалізації неповнолітніх засуджених, то під цим терміном, як правило, розуміють "тривалий процес, який має в своїй основі складний комплекс психолого-педагогічних, економічних, медичних, юридичних та організаційних заходів, спрямованих на формування у кожного засудженого спроможності і готовності до включення після відбуття покарання в звичайні умови життя суспільства".

Також, ми б хотіли нагадати, що процесу ресоціалізації передує процес десоціалізації. Десоціалізацію визначають, як втрату людиною наявних раніше норм і цінностей при потраплянні в складні життєві обставини або екстремальну ситуацію, до яких можна прирівняти і відбування покарання в місцях позбавлення волі, й які супроводжуються відторгненням від звичного соціального оточення. Треба зазначити, що ресоціалізації потребують не лише неповнолітні засуджені до позбавлення волі, хоча ресоціалізація таких осіб є більш складним і тривалим процесом, адже ізоляція має найбільш деструктивний вплив на засудженого.

Водночас, ресоціалізації потребують і особи, засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, і особи, відносно яких прийнято судом обвинувальні вироки та звільнено від покарань. Така ситуація обумовлена тим, що не позбувшись проблем, які спонукали їх до вчинення противоправних діянь, та за відсутності впливу відповідних заходів ресоціалізації такі особи, частіше за все, вчиняють повторні злочини. Саме тому, на сьогодні постала необхідність розглядати різні підходи до ресоціалізації всіх категорій засуджених неповнолітніх, до яких застосовано міри державного примусу [3, с.151].

Сучасними умовами також продиктована необхідність завчасного проведення профілактики злочинності серед неповнолітніх, яка має здійснюватись саме за допомогою їхньої ресоціалізації, що передбачає використання комплексного підходу до вирішення цього питання, а саме:

безпосереднього впливу на саму особистість неповнолітнього та активного залучення його до реалізації цього процесу;

здійснення ряду необхідних заходів задля формування самокерованої законослухняної поведінки засудженого, його подальшої успішної реінтеграції в суспільство в якості його повноправного члена, розвитку і самореалізації як в інтересах суспільства, так і його самого;

об’єднання зусиль державних та громадських інституцій, а також найближчого оточення неповнолітніх злочинців [4].

Успіх процесу ресоціалізації неповнолітнього засудженого великою мірою залежатиме від його власного бажання повернутись до нормального життя в якості законослухняного громадянина, від усвідомлення своєї провини. Л. Шеховцова вважає, що усвідомлення провини та щире каяття слід вважати найважливішою передумовою ресоціалізації неповнолітніх правопорушників [5, с.64].

Процес ресоціалізації відбувається шляхом застосування комплексу спеціальних засобів. Відповідно до ч.3 ст.6 Кримінально-виконавчого кодексу України основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Проте, практичне застосування цих засобів можливе лише після попереднього врахування виду покарання, особистості засудженого, особливостей його характеру та поведінки, ступеня суспільної небезпеки, мотивів скоєння злочину.

Позитивні зрушення у процесі ресоціалізації засуджених неповнолітніх залежать від певних обставин. Це можуть бути, наприклад, умови життя підлітка, місце проживання, рівень забезпеченості сім’ї та її соціальний статус у суспільстві тощо. Також, важливими чинниками є оточення неповнолітнього, сім’я та психологічний клімат в ній, друзі, товариші та стосунки з ними, працівники школи, соціальних служб та персонал органу пробації.

Однак, треба зазначити, що результати процесу ресоціалізації, у першу чергу, залежать від самого неповнолітнього, його особистісних рис, освіченості та інтелектуальних здібностей, моральності та етичності, фізичних даних. Велике значення у процесі ресоціалізації засуджених неповнолітніх відіграє усвідомлення ним власної провини за скоєний злочин [5, с.65]. Оскільки неповнолітні, які усвідомлюють свою вину, відповідно усвідомлюють та визнають справедливість застосованого до них покарання.

Важливу роль у ресоціалізації засуджених неповнолітніх також відведено соціально-виховній роботі із засудженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Сутність індивідуальної соціально-виховної роботи полягає в перегляді антигромадських й антиморальних думок, тенденцій, схильностей та звичок і в одночасному формуванні нової поведінки, яка має відповідати суспільним й моральним вимогам. Основою формування необхідних етичних якостей є самосвідомість і самооцінка особи, якими визначаються характер та ступінь її активності в процесі виправлення.

Згідно з Основними поняттям

Похожие работы

1 2 3 > >>