Тримірне моделювання великих кратерів моря Ясності

Для вивчення поверхні Місяця було здійснено 65 офіційних запусків, в т.ч. автоматичних міжпланетних станцій, які були оснащені посадочними модулями,

Тримірне моделювання великих кратерів моря Ясності

Курсовой проект

Геодезия и Геология

Другие курсовые по предмету

Геодезия и Геология

Сдать работу со 100% гаранией
ється з епохи консолідації місячної кори і триває до початку формування нектарських басейнів.

Імбрійскій період включає появу двох найбільших басейнів – Моря Дощів і Моря Східного.

Ератосфенський період характеризується утворенням щодо рідкісних ударних кратерів, не перекритих лавами, що зберегли первинну скульптуру валу і вторинні кратери, але втратили світлі променеві системи.

Коперніканський період – час формування наймолодших ударних кратерів з незруйнованими світлими променевими системами.

До цих пір залишаються неясними склад і походження таких широко поширених на поверхні утворень, як формація Кейлі. Все це залишає на майбутнє досить широке поле досліджень.

Вперше застосовано метод сум Ейлера та чисел Бернуллі для побудови тримірних позиційних моделей на основі ортофотопланів;

Методику апробовано на двох ділянках видимої півкулі Місяця з великими кратерами Тімохаріс та Ламберт. Отримані тримірні моделі показали ефективність застосування такого підходу для отримання тримірних моделей рельєфу та їх придатності щодо створення геоморфологічних і ландшафтних карт регіонів, що неможливо спостерігати "власними очима".

Детальний аналіз тримірних моделей та ортофотопланів регіонів видимої півкулі Місяця з великими кратерами Тімохаріс та Ламберт дозволили попередньо виділити 18 морфоструктур та морфоскульптур, які стануть основою для побудови детальної ландшафтної карти цих територій;

Під час вивчення регіонів з великими кратерами Тімохаріс та Ламберт було виявлено відмінні від земних системи ландшафтної структури та провідні ландшафтні чинники, кількість яких не є тотожною в порівняно з Землею й якість яких відмінна від земних. Така відмінність змушує шукати нових підходів та методик до ландшафтного картографування цих територій та формуванню нового розділу в ландшафтознавстві.

Список використаної літератури

    Алексеев А.С., Петренко В.Е. Оценки частоты падения небесных тел на Землю, исследование возможности заблаговременного их обнаружения и изменения траекторий // Отчёт по НИР, АН СССР ВЦ. – Новосибирск, 1991. – 128 с.

    Бронштен В.А. Физика метеорных явлений. – М.: Наука, 1981. – 416 с.

    Вальтер А.А., Гуров Е.П. Установленная и предполагаемая распространённость взрывных метеоритных кратеров на Земле и их сохранность на Украинском щите // Метеоритные структуры на поверхности планет. – М.: Наука, 1979. – С. 126-148.

    Вишневский С.А., Пальчик Н.А., Мороз Т.Н., Леонова И.В. Ударный метаморфизм углеродистого вещества в импактитах астроблемы Янисярви (Карелия) // Докл. РАН . – 2002. – No.5. – С. 674-677.

    Вулканизм и тектоника Луны. М.: Наука, 1974. 252 с.

    Гужова А.В., Фельдман В.И., Сазонова Л.В. Изменение биотита при ударном метаморфизме // Метеоритика – 1988. – No.47. – С. 197-206.

    Дабижа А.И., Федынский В.В. Геофизическая характеристика метеоритных кратеров // Метеоритные структуры на поверхности планет. – М.: Наука, 1979. – С. 99-116.

    Дабижа А.И., Федынский В.В. Особенности гравитационного поля астроблем // Метеоритика. – 1977. – No.36. – С. 113-119.

    Карлов А.А. Диалоговый программный комплекс для измерения фотоизображений кольцевых структур. // Тезисы докладов конф. "Диалог человек – ЭВМ", Киев. 1985, с.114-115.

    Карлов А.А. и др. Диалоговая система измерений графических изображений кольцевых структур Луны. // Тезисы докладов конференции "Обработка изображений и дистанционные исследования". Новосибирск, 1984, С.43-44.

    Космохимия Луны и планет. (ред.) Виноградов А.П. М., "Наука", 1975.

    Левин Б.Ю. Развитие Луны в свете современных данных. – "Природа", 1971, No 12.

    Масайтис В.Л. Некоторые древние метеоритные кратеры на территории СССР // Метеоритика. – 1974. – Issue 33. – С. 64-68.

    Масайтис В.Л. и др. Геология астроблем. –Ленинград: Недра, 1980. – 231с.

    Масайтис В.Л. И др. Метеоритные кратеры и астроблемы на территории СССР // ДАН СССР. – 1978. – Vol.240. – No.5. – Part 11. – С.1191-1193.

    Масайтис В.Л. и др. Попигайский метеоритный кратер. – М.: Наука, 1975. – 124 с.

    Масайтис В.Л. Основные черты геологии астроблем СССР // Метеоритные структуры на поверхности планет. – М.: Наука, 1979. – С. 173-191.

    Морфологический каталог кратеров Луны. / Ж.Ф. Родионова, А.А. Карлов, Т.П. Скобелева, В.В. Шевченко.- М.: Изд-во МГУ, 1987.- 173 с.

    Райхлин А.И., Селивановская Т.В. Брекчии и импактиты взрывных метеоритных кратеров и астроблем // Метеоритные структуры на поверхности планет. – М.: Наука, 1979. – С. 65-80.

    Рускол Е.Л. Происхождение Луны. М., "Наука", 1975.

    Сазонова Л.В. Гранулометрическая характеристика импактитов астроблемы Янисъярви // Метеоритные кратеры и импактиты: 20 Всес. метеорит. конф., Таллин, 10-12 февраля 1987г. – М, 1987. – Ч. 1. – С. 39-41.

    Сазонова Л.В., Кононкова Н.Н. Ильменит имплактитов астроблемы Янисъярви // Минералогический журнал. – 1988. – Vol.10. – No.6. – С. 28-35.

    Сазонова Л.В., Фельдман В.И., Щербовский Е.Я. Особенности химического состава и оптических свойств породообразующих минералов тагамитов астроблемы Янисъярви // Докл. АН СССР. – 1985. – Vol.281. – No.1. – С. 138-142.

    Суханов А.Л. О структурных обрамлениях лунных морей // Геотектоника. 1979. N 4. С. 3 – 18.

    Фельдман В.И. Условия и механизмы образования высокоплотных и высокотемпературных модификаций породообразующих минералов в импактном процессе // Науки о Земле. – М.: Науч. мир, 2007. – Ч. 1. – С. 285-287.

    Фельдман В.И.. Каталог астроблем и метеоритных кратеров Земли // Метеоритика. – 1987. – Issue 46. – С. 154-171.

    Хазанович-Вульф К.К. Диатремовые шлейфы астроблем или "болидная модель" образования кимберлитовых трубок. – Петрозаводськ: "Геомастер", 2007. – 272с.

    Шелемотов А.С.. Средний химический состав метатурбидитов Ладожской формации: реконструкция по тагамитам метеоритного кратера Янисъярви (Северо-западное Приладожье) // Геология и геоэкология Фенноскандии, Северо- Запада и центра России. – Петрозаводск: Изд-во КНЦ РАН, 2000. – С. 106-107.

    B.M. French. Traces of Catastrophe: A Handbook of Shock-Metamorphic Effects in Terrestrial Meteorite Impact Structures. LPI Contribution, No 954, Lunar and Planetary Institute, Houston, 120 p.

    Badjukov D.D., Raitala J.. The impact melt of the Janisjarvi Crater // Lunar and Planetary Science. – 1998. – Vol. 29. (Abstr. Pap. 29th Lunar and Planet. Sci. Conf., March 16-20, 1998, Houston (Tex.): NASA: Lyndon B. Johnson Space Cent.). – P. #1609.

    Dence M.R. Impact melts // J. Geophys.Res. – 1971. – Vol.76. – No.23.

    Graham, Bevan and Hutchison. Catalogue of Meteorites, 1985.

    Grieve R.A.F. Terrestrial impact structures // Ann.Rev.Earth Planet.Sci. – 1987. – Vol.15. – p. 245-270.

    Hartman, W. K., and Kuiper, G. P., 1962, Concentric structures surrounding lunar basins: Arizona Univ. Lunar and Planetary Lab. Commun-, v.1, no. 12.

    H.J. Melosh Impact cratering: a geologic process. 1989, Oxford University Press, N.-Y., 245 p.

    Hodge, Paul W.. Meteorite craters and impact structures of the Earth. Cambridge University Press, 1994. – 122 p.

    Larionova Ju., Samsonov A. Some geochemical and isotopic features of the tagamites of the Yanisyarvi astrobleme (Karelia, Russia) // 40 ESLAB Symposium: 1 International Conference on Impact Cratering in the Solar System, Noordwijk, 8-12 May, 2006. – Noordwijk: ESA, 2006. – P. 125-126.

    Milton, D. I., and Hodges, C. A., 1972, Geologic maps of the Descartes region of the Moon, Apollo 16 pre- mission maps: U. S. Geol. Survey Misc. Geol. Inv. Map І- 748.

    Muller Norbert, Hartung Jack B., Jessberger Elmar K., Reimold Wolf U. ('40)Ar-('39)Ar ages of Dellen, Janisjarvi, and Saaksjarvi impact craters // Meteoritics. – 1990. – Vol.25. – No.1. – P. 1-10.

    Schultz P.Н., Spudis Р. D. Beginning and end of lunar volcanism // Nature. 1983. V. 302. N 5905. Р. 233-236.

    Shoemaker, E. M., 1962, Interpretation of Lunar craters, in Kopal, Zdenek, ed., Physics and astronomy of the Moon: London, Academic Press.

    Taylor S. R. Lunar science а post-Apollo view.N.Y.: Pergamon Ргеss, 1975. 372 р.

    Verchovsky B., Feldman V.I. Noble gases in some impactites and tektites // Meteoritics. – 1990. – Vol.25. – No.4. – P. 416-417.

    Wilhelms D. Е. The geologic history of the Мооn // US Geol. Surv. Prof. Рарег. Wash. 1987. V. 1348. 302 р.

    Whitaker, E. A., Kuiper, G. P., Hartman, W. K., and Spradley, L. U., eds., 1963, Rectified lunar Atlas: Tucson, Univ., Arizona Press.

Похожие работы

<< < 3 4 5 6 7