Національний університет харчових технологій
ПОПЕРЕДІЛЬНИЙ (ПОПРОЦЕСНИЙ) МЕТОД ОБЛІКУ ВИТРАТ ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Слободян Н.Г., Гудименко О.С.
Розкрито теоретичні основи і прикладні аспекти обліку за попередільного методу обліку фактичних витрат за даними ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» для раціонального управління фактичними виробничими витратами. Досліджено науково-методичні підходи до бухгалтерського обліку за попередільного (попроцесного) методу обліку фактичних витрат в розрізі вітчизняних та зарубіжних публікацій. Виклад методики ведення бухгалтерського обліку за попередільного (попроцесного) методу обліку фактичних витрат та розробка методів зменшення фактичних витрат при використанні попередільного методу їх обліку. За результатами дослідження проведено різнобічну характеристику попередільного методу обліку фактичних витрат, відокремлено основні компоненти методу. Відображено виробничий процес промислового підприємства із його розподілом на переділи та розглянуто послідовність основних прийомів попроцесного методу обліку витрат. Розроблено напрями зменшення витрат на основі попередільного (попроцесного) методу у розрізі калькуляційних статей на прикладі ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат».
Ключові слова: попередільний (попроцесний) метод, переділ, об’єкт калькулювання, незавершене виробництво, собівартість, центр витрат, об’єкт витрат, напівфабрикати, калькуляційні статті.
попередільний бухгалтерський фактичний витрата
Постановка проблеми. Проблеми обліку за попередільного (попроцесного) методу обліку фактичних витрат є актуальними, адже в ході нормальної виробничої діяльності промислового підприємства є використання різних методів обліку виробничих витрат і обрання найбільш оптимальнішого відповідно до технології виробництва. Одним із таких методів є попроцесний (попередільний) метод обліку фактичних витрат, який полягає у послідовному накопичені фактичних витрат при формуванні собівартості виготовленої продукції. Саме за допомогою цього методу визначається фактична собівартість виготовленої продукції, адже всі витрати відображенні в розрізі конкретних виробничих переділів по факту їх понесення.
Належним чином організований облік фактичних витрат в розрізі кожного виробничого підрозділу, тобто якісна поінформованість про їх реальний стан на конкретному виробничому етапі, має суттєве значення в управлінні всією виробничою діяльністю промислового підприємства та в контролі за зберіганням матеріальних та фінансових ресурсів. Формування достовірної інформації про понесені витрати за кожним переділом виробничого процесу і правильне їх відображення та віднесення в бухгалтерському обліку забезпечує достовірність фінансової звітності [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За результатами критичного вивчення наукових робіт, які займались дослідженням попередільного (попроцесного) методу обліку фактичних витрат встановлено активне застосування даного методу на практиці. Дане питання опублікували у своїх працях та наукових роботах вчені-економісти Л.М. Чернелевський та Г.Г. Осадча [2], М.І. Скрипник [5], О.В. Мандрика [6], О.В. Онищенко, О.О. Куренна, А.С. Крикуненко [7], В.А. Дерій [8], а також основні моменти відображено у Типовому положенні No 473 [3, 4].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідження попередільного методу обліку фактичних витрат дає можливість відокремити та охарактеризувати базові елементи методу та розробити шляхи зменшення виробничих фактичних витрат у розрізі всіх переділів з урахуванням переваг та обмежень для кращого розуміння подальших наслідків їх впровадження на практиці промислового підприємства.
Формування цілей статті. Досягнення цілі роботи залежить від виконання наступних завдань:
на базі дослідження опублікованих праць вітчизняних та зарубіжних авторів, які розкривали тему попередільного методу обліку фактичних витрат, встановити чітке визначення дефініції «попередільного (попроцесного) методу обліку фактичних витрат» та його основних компонентів;
розкрити основні вимоги та особливості промислових підприємств, які повинні бути в наявності при обранні даного методу відображення виробничих витрат;
запропонувати основні шляхи зменшення фактичних витрат в розрізі кожного переділу виробничого процесу на базі промислового підприємства з урахуванням переваг та обмежень від подальшого використання запропонованих способів.
Мета статті. Головною метою цієї роботи є розкриття теоретичних основ і прикладних аспектів обліку за попередільного обліку фактичних витрат за даними ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» для раціонального управління фактичними виробничими витратами за рахунок впровадження шляхів зменшення фактичних витрат в розрізі всіх виробничих переділів із врахуванням переваг та обмежень їх впровадження на практиці в межах калькуляційних статей.
Виклад основного матеріалу дослідження.
При визначенні економічної сутності попередільного (попроцесного) методу обліку фактичних витрат, слід спочатку розглянути трактування даної дефініції у різних джерелах інформації, зокрема Л.М. Чернелевський та Г.Г. Осадча пояснюють так, що поняття «попередільного методу обліку витрат — це метод калькулювання собівартості продукції, що базується на принципі групування витрат у межах окремих переділів (процесів) або стадій виробництва [2].
У Типовому положенні No 473 щодо «попередільного методу» зазначено, що витрати на виробництво починаючи з підготовки видобування корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту враховуються в кожному цеху, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У зв’язку з чим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом, складається з понесених ним витрат і собівартості напівфабрикатів. А потім уточнено, що витрати на виробництво продукції враховуються за цехами (переділами, фазами, стадіями) і статтями витрат [3, 4].
Скрипник М.І. доводить, що «попроцесний метод калькулювання собівартості» заснований на послідовному розрахунку умовного обсягу виробництва, собівартості одиниці продукції в підсумковій собівартості [5].
Мандрика О.В. пояснює значення «попередільного методу обліку витрат» як облік витрат, що здійснюється за стадіями (фазами) виробничого процесу. Попередільний метод використовується в тому випадку, якщо сировина і матеріали проходять декілька закінчених стадій обробки, і після закінчення кожної стадії виходить не продукт, а напівфабрикат [6].
Онищенко О.В., Куренна О.О., Крикуненко А.С. стверджують, що сутність «попередільного методу» полягає у тому, що облік витрат ведеться по переділах, навіть якщо в одному переділі отримують продукцію різних видів. У зв’язку з тим, що напівфабрикати, отримані в одному переділі, служать вихідним матеріалом у наступному переділі, виникає необхідність їх вартісній оцінці для включення у собівартість продукції наступного переділу [7].
Отже, підсумовуючи все вище відмічене, можна підтвердити думку, яку висунув В.А. Дерій, яка полягає у тому, що попередільний (попроцесний) метод обліку витрат на виробництві пов’язаний насамперед із центрами відповідальності, місцями виникнення витрат та статтями калькуляції [8].
Не дивлячись на те, що попередільний метод обліку фактичних витрат активно досліджують протягом декількох років, кожне промислове підприємство має свою специфіку процесу виробництва, однак мета єдина для всіх — це оптимальне використання всіх наявних на підприємстві ресурсів та зменшення фактичних витрат в ході виробничої діяльності.
Попередільний метод отримав свою назву у зв’язку із тим, що об’єктом калькулювання виступає певний процес (переділ). Під переділом розуміють завершену частину технологічного процесу, результат якої — випуск проміжного або остаточного продукту. Виділення кожного проміжного продукту здійснюється за умови, що він має власний напрям використання, тобто може бути реалізований на сторону.
Системи попроцесного калькулювання доцільно використовувати у виробництві одноманітної продукції (послуг) в безперервному або в такому, що складається з операцій, що постійно повторюються, виробничому процесі, коли відсутня необхідність уточнювати витрати для кожної одиниці. При цьому продукти (послуги) виготовляються стандартними, вимагають однієї і тієї ж величини прямих матеріальних і трудових витрат, і мають однакові накладні витрати.
Вироби переходять від одного процесу (підрозділу) до іншого, доки виріб не буде виготовлений повністю. Кожен виробничий підрозділ здійснює будь-яку частину загального процесу виробництва та переводить даний виріб до наступного підрозділу, де він обробляється під час наступної операції. Після завершення виробництва в останньому підрозділі виріб переміщують на склад готової продукції.
Процес накопичення витрат відбувається паралельно процесу виробництва. Встановлюються контрольні рахунки для кожного процесу (чи підрозділу) та для кожного процесу визначаються прямі та накладні витрати. Прямі витрати визначаються калькулюванням собівартості виробу з обліком витрат матеріалів та працезатрат, амортизації на кожному процесі.
В якості об’єкта калькулювання можуть бути як окремі види, так і групи продукції, об’єднані за ознакою однорідності сировини і матеріалів, вироблення на одному і тому ж обладнанні, складнощі виробництва і обробки, однорідності призначення. При цьому витрати можуть враховуватись за цехом (переділом, фазою, стадією) в цілому, а собівартість окремих видів продукції калькуляційної групи може обчислюватись за допомогою економічно обґрунтованих методів.
Традиційно при попроцесному методі для списання витрат на готову продукцію застосовують технологію усереднення. Вона передбачає, що всі зібрані на рахунку «Незавершене виробництво» витрачання діляться на ум
