Теоретичні засади реалізації концепції життєвих циклів у практиці фінансового управління банком

Модель циклу, яка домінувала у той час, передбачала нелінійний процес змін (трансформацій), які відбуваються в організмі з плином часу

Теоретичні засади реалізації концепції життєвих циклів у практиці фінансового управління банком

Статья

Банковское дело

Другие статьи по предмету

Банковское дело

Сдать работу со 100% гаранией

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Теоретичні засади реалізації концепції життєвих циклів у практиці фінансового управління банком

Данік Н.В., Тютенко Ю.О.

Вступ

Постановка проблеми. Банк як цілісна система у своєму розвитку наслідує певний біологічний розвиток, проходячи при цьому певні стадії життєвого циклу, правильне трактування яких має призвести до попередження прийняття неефективних рішень при управлінні банківською діяльністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стосовно фінансового управління банком на основі моделі його життєвого циклу, слід констатувати обмеженість наукових розробок. Так, А.С. Глотова пропонує формувати специфічні заходи управління ліквідністю банку залежно від етапу його життєвого циклу [1, с. 5], В.В. Коваленко розглядає концепцію життєвого циклу у взаємозв’язку з розвитком кризи в банківській системі [7, с. 91], С.В. Лєонов пов’язує зміни стадій життєвого циклу банку з обсягом грошових потоків [9, с. 157-158], М.Б. Паласевич та К.М. Слюсарчик пов’язують визначення стадій життєвого циклу банку з умовами розробки його інноваційної політики [12, с. 236-237], О.Й. Шевцова та Г. Мандзюк вважають, що теорію життєвого циклу банку доцільно застосовувати для вирішення завдань антикризового управління [21, с. 28].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведений аналіз літературних джерел показав, що, попри тривале існування концепції життєвого циклу організації та активне її використання зарубіжними ученими для вивчення процесів життєдіяльності, для українських банків дана технологія практично не адаптована, тому доцільним є дослідження теоретичних аспектів еволюційно-біологічної теорії у менеджменті банку.

Метою статті є — дослідження можливості адаптації у фінансовому менеджменті банку концепції життєвих циклів.

Виклад основного матеріалу

Еволюційна теорія як парадигма, дає найбільш адекватне уявлення про функціонування організації у сучасних економічних умовах. Як відзначають Є.В. Попов, Н.В. Хмелькова, сьогодні еволюційна теорія претендує на роль теоретичної системи, яка найбільшою мірою відповідає сучасним реаліям мінливого, невизначеного й нелінійного зовнішнього середовища [13, с. 6]. Тому, для ефективного механізму управління фінансами банку можна запропонувати використовувати положення еволюційної економіки, яка наслідує біологічні аналоги природи.

Відповідно до еволюційної теорії, будь-яка економічна система може бути представлена як живий організм, що має багатомірну природу, діяльність якого спрямована на виживання. Основними постулатами, на яких базується еволюційна теорія, є розгляд економічних систем через призму постійних причинно-обумовлених змін та заперечення того, що природними станами систем є статика і рівновага. Економічні процеси розглядаються еволюціоністами як спонтанні, відкриті і незворотні. Ключової ознакою еволюційної теорії є широке використання аналогій з біології та намагання пояснити перебіг економічних процесів універсальними принципами еволюції [15, с. 224].

Еволюційний підхід збагатив економічну науку поняттям «організаційної рутини» — «нормальних, передбачуваних зразків поведінки», сфокусувавши увагу на моменті звичності, стереотипності, у значній мірі властивих реальним стратегіям підприємницької діяльності [11, с. 143]. Загальноприйнятою для еволюційного підходу є «біологічна» точка зору, яка уможливлює уподібнення організаційних рутин біологічним генам і використання знань про механізми природного відбору для аналізу діяльності організацій та управління ними.

На базі «біологічного трактування» організаційних рутин відбулося становлення еволюційної теорії, її оформлення в самостійний напрям економічної науки. Розвиток еволюційної економіки знайшов відображення у популяційно-біологічній теорії, згідно з якою основним завданням в управлінні організацією є забезпечення її життєздатності, самозбереження та адаптивності під дією зовнішніх та внутрішніх збурювань. Для опису подібних систем використовується гомеостатичний підхід, що передбачає наявність конкуруючих підсистем та деякого управляючого впливу, який підтримує динамічну сталість системи. При цьому, адаптуючись до змін зовнішнього середовища, система самоорганізується, що відповідає етапу стабілізації. В кожен наступний момент структура системи змушена змінюватись через руйнування [10, с. 39].

В контексті управління організаційними змінами цікавим є підхід щодо розгляду підприємства як біологічної корпорації, що запропоновано Френсісом Ж. Гуіяром та Джейсом Н. Келлі, якими було розглянуто питання, пов’язані з дослідженням генетичного коду «живої» організації та дванадцяти «корпоративних хромосом» як її компонент: досягнення мобілізації, вироблення бачення перспективи, побудова системи показників, побудова економічної моделі, упорядкування фізичної інфраструктури, перепроектування архітектури робіт, концентрація на потребах ринку, винахід нових видів бізнесу, інформаційні технології, розроблення системи винагороди, організація індивідуального навчання, розвиток організації. При цьому модель біокорпорації передбачає здійснення таких перетворень як пожвавлення, оновлення, рефреймінг та реструктуризація [2, с. 12].

Оскільки будь-яка система, чи то жива, чи то штучно створена, розвивається та змінюється, проходячи типові стадії або циклічні стани свого розвитку, одною із найбільш важливих та часто використовуваних у практиці управління засад є концепція життєвих циклів, яка може бути застосована до будь-якої системи, у тому числі й до банку при виборі технологій управління фінансами [17, с. 68].

Концепція життєвого циклу виникла наприкінці XX століття як комплекс ідей, що включав ідеї спадковості та розвитку на рівні індивідуумів та організмів, а також адаптації, виживання та вимирання на рівні окремих видів та популяцій живих організмів.

Модель циклу, яка домінувала у той час, передбачала нелінійний процес змін (трансформацій), які відбуваються в організмі з плином часу — від ранніх стадій існування до наступного покоління [22, с. 4]. Як зазначає В.О. Дресвянніков, еволюційний життєвий цикл систем в економіці подібний до еволюційного життєвого циклу в біології, який забезпечується процесами філогенезу (історичного розвитку організмів та окремих груп) та онтогенезу (індивідуального розвитку організму від моменту зародження до кінця життя) [5, с. 19].

У біології еволюція розглядається як незворотний історичний розвиток живої природи та характеризується мінливістю, спадковістю та природним відбором організмів. Еволюція визначає кількісний та якісний стан будь-якої системи, розглядається як результат більш або менш тривалих змін її попереднього стану. Ці зміни можуть мати характер безперервного удосконалення або радикального (революційного) розвитку.

Попри наявні спільні риси між організацією та будь-якою біологічною системою, можна говорити і про їх відмінності, основною з яких є можливість відкласти стадію спаду до нескінченного періоду часу, тобто організацію можна відродити, що можливо здійснити завдяки стратегічному управлінню [16, с. 12]. Подовжити життєвий цикл організації можливо на основі корегування або зміни стратегії, тому виживання організації залежить від постійного контролю над її стратегією і показниками розвитку [14, с. 166]

Таким чином, можна зробити висновок, що, організацію, на відміну від живого організму, якому природа дає лише один біологічний цикл, можна реанімувати та попередити стадії спаду й ліквідації завдяки використанню ефективних управлінських технологій.

Отже, можемо зі впевненістю зазначити, що проведення аналогії банку з живим організмом та використання концепції життєвого циклу в управлінні його фінансовою діяльністю має високу практичну значущість, оскільки дозволяє передбачати можливі зміни та враховувати потенційні ризики на різних етапах розвитку банку [20, с. 271].

Аналіз характеристик етапу розвитку банку є інструментом розроблення стратегії, поточного управління, прийняття конкретних управлінських рішень. Найбільш повно взаємозв’язок стратегічних цілей управління, оперативного управління та конкретних показників діяльності банку відображує розгляд завдань управління та засобів їх реалізації (тобто технологій управління фінансами) з позицій стадій життєвого циклу.

У науковій літературі існує достатньо багато думок щодо визначення сутності життєвого циклу економічної системи. Найбільш повним вважаємо визначення досліджуваного поняття, згідно з яким стадії життєвого циклу — це періоди життєдіяльності організації у межах типових ціннісних настанов, які обумовлюють особливості управлінських завдань та управлінських інструментів, адекватних періоду функціонування організації [3, с. 128].

Оскільки, як зазначено у, в процесі свого розвитку організація проходить ряд стадій стійкості та турбулентності, в процесі управління банком із застосуванням теорії життєвих циклів важливим завданням є завчасне виявлення та усунення проблем, що супроводжують банк на тому чи іншому етапі його розвитку [8, с. 17].

Найбільш вразливим банк є саме у процесі переходу від однієї стадії життєдіяльності до іншої, який супроводжується ризиками і може бути біфуркаційним. За таких умов, знання поточної стадії і моменту переходу до наступної дозволяє максимально ефективно подолати проблеми розвитку банку, що є умовою для забезпечення його сильної конкурентної позиції. На шляху до найвищої точки розвитку банк проходить кілька точок біфуркації, тобто зміни усталеного режиму роботи системи.

При цьому є два варіанти розвитку подій:

    банк проходить точку біфуркації і переміщується до наступного етапу життєвого циклу;

    Лучшие

    Похожие работы

1 2 3 > >>