Болота та необхідність їх збереження

Боло́тні ґрунти́ - %20%d0%b7%20%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b8%d0%ba%d0%be%d1%8e%20%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%ba%d1%96%d1%81%d1%82%d1%8e%20%d0%bd%d0%b5%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%96%20%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d1%96%d0%b2%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b8%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%80%d0%b5%d1%88%d1%82%d0%be%d0%ba%20%d1%82%d0%be%d1%80%d1%84%d1%83%20<http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%80%D1%84>%20(%d0%bf%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%b8%20%d0%b6%d0%b8%d1%82%d1%82%d1%94%d0%b2%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%be%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f,%20%d1%83%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%be%d1%97%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%82%d1%8f%d0%b3%d0%be%d0%bc%20%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8f%d1%87%20%d1%80%d0%be%d0%ba%d1%96%d0%b2%20%d0%b7%20%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b8%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%b7%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d1%88%d0%ba%d1%96%d0%b2%20(%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%b2,%20%d0%bc%d0%be%d1%85%d1%96%d0%b2%20%d1%82%d0%b0%20%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%b8),%20%d1%8f%d0%ba%d1%96%20%d0%b2%d0%bd%d0%b0%d1%81%d0%bb%d1%96%d0%b4%d0%be%d0%ba%20%d0%b2%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%ba%d0%be%d1%97%20%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%be%d1%81%d1%82%d1%96%20%d1%82%d0%b0%20%d0%bf%d0%be%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b4%d0%be%d1%81%d1%82%d1%83%d0%bf%d1%83%20%d0%bf%d0%be%d0%b2%d1%96%d1%82%d1%80%d1%8f%20%d0%bc%d1%96%d0%bd%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d1%81%d1%8f%20%d0%bb%d0%b8%d1%88%d0%b5%20%d1%87%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%be),%20%d1%8f%d0%ba%d1%96%20%d0%bd%d0%b0%d0%b3%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%b4%d0%b6%d1%83%d1%8e%d1%82%d1%8c%d1%81%d1%8f%20%d0%b2%20%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%bf%d1%96%d0%b4%20%d0%b2%d0%bf%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%be%d0%bc%20%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d0%bc%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b7%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f.%20%d0%91%d0%be%d0%bb%d0%be%d1%82%d0%bd%d1%96%20%d2%91%d1%80%d1%83%d0%bd%d1%82%d0%b8%20%d0%b7%d0%b0%20%d1%81%d1%82%d1%83%d0%bf%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%bc%20%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%ba%d1%83%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%86%d0%b5%d1%81%d1%96%d0%b2%20%d1%82%d0%be%d1%80%d1%84%d0%be%d1%83%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20%d1%96%20%d0%be%d0%b3%d0%bb%d0%b5%d1%94%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20<http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D0%B5%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F&action=edit&redlink=1>, що є характерним для них, поділяють на торфові (шар торфу більше 50 см <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80>), торфо-глейові (шар

Болота та необхідність їх збереження

Курсовой проект

Экология

Другие курсовые по предмету

Экология

Сдать работу со 100% гаранией
розрідженим пригніченим трав'яним ярусом, на Україні відсутні. Таке явище спостерігається на болотах Уралу (Тюремнов, 1949). Покриття трав'яного ярусу на болотах України звичайно становить 40-60%, іноді до 70% і лише зрідка на незначних площах воно знижується до 30% і менше. У таких випадках ми можемо говорити про єдиний едифікатор - мох. Як правило, трав'яно-мохові угруповання мають два едифікатори - мох і траву, причому більш чітко виділяються представники трав'яного ярусу і краще характеризують угруповання. До того ж моховий покрив, особливо гіпновий, частіше представлений кількома видами. Сфагновий покрив звичайно більш одноманітний. Тому вважаємо за доцільне формації трав'яно-мохової групи розділяти на групи асоціацій за едифікаторами трав'яного ярусу, а асоціації виділяти за едифікаторами мохового.

Серед осоково-мохових угруповань ми розрізняємо тільки три формації - осоково-гіпнову, осоково-сфагнову та проміжну осоко-во-гіпново-сфагнову. Це пов'язано з тим, що добре розвинутий моховий покрив при нормальному зволоженні створює майже однакові умови розвитку: багатші за мінеральним живленням - на гіпновому килимі, бідніші - на сфагновому. Тому не спостерігається якихось певних сполучень між окремими видами осок та мохів. Різні види осок можуть утворювати більш-менш чисті або здебільшого змішані травостої на змішаному або чистому моховому покриві. Решта травостою, крім осок, досить одноманітна, представлена одними й тими ж видами. У багатьох випадках було б дуже важко віднести будь-яку (навіть типову) асоціацію до тієї або іншої формації. Наприклад, осока здута утворює асоціації разом з осоками пухнатоплодою, двотичинковою, омською тощо.

Поділ формацій за видами осок привів би до виділення великої їх кількості: серед осоково-гіпнових-до 20, серед осоково-сфагнових - до шести. Ці формації були б дуже схожі між собою за екологією, фізіономічністю та видовим складом. Але ж формації повинні добре відрізнятися за названими взаємозв'язаними ознаками. Тому ми не вважаємо за потрібне поділити осоково-гіпнову та осоково-сфагнову формації на більш дрібні.

На основі викладених принципів розроблено класифікацію природної рослинності тих українських боліт, що не зазнали пожеж або осушення. Вплив останніх описано нижче. При складанні цієї класифікації автор використав власні матеріали та дані літератури. Використано також неопубліковану монографію про болота Полісся Г. Ф. Бачуриної і Є. М. Брадіс (1955), кандидатську дисертацію І. М. Григори (1956) та докторську - Г. В. Козія (1950). [3]

 

2.3Тваринний світ

 

Тваринний світ боліт дуже різноманітний. У болотах мешкають організми від найпростіших до ссавців. Серед них можна охарактеризувати таких представників: Серед найпростіших можна виділити бактерії .Багато бактеріальних клітин кожні 20 хвилин діляться навпіл, а це означає що одна бактерія за 6 годин може бути родоначальницею для 250000 нових. Також серед найпростіших в болоті можна зустріти прісноводних гідр, які належать до типу кишковопорожнинні - близькі родичі морських медуз та коралів. На відміну від них прісноводні гідри є мало примітивними тваринами 1-1,5 см. Довжиною жовто-сірого кольору.

Серед представників надкласу риби можна виділити карасів. Карасі населяють фактично всі річки і болота. Карасі ніколи не покидають місця свого проживання. Навіть під час посухи вони на виходять за межі болота.

У болотах також мешкають земноводні. Дана група хребетних тварин характеризується в деякому відношенні більш складною організацією. Вони можуть спокійно проживати, як у воді так і на суші. Але,як довго б не перебували деякі із них на суші, розмножуватися вони все одно ідуть у воду. Представники класу земноводні, що проживають у наших болотах розділяються на два ряди хвостаті і безхвості

На великих обводнених болотах гніздяться білосніжні пари найбільших і граціозних наших птахів -Лебедів Шипунів.

На болотах існує ще дуже багато видів тварин і дуже багато потребують охорони [3]

 

2.4 Охорона

 

Основним документом, яким регулюються відносини по використанню і охороні природних вод, є Водний кодекс, який приймається вищим законодавчим органом країни. В Україні Водний кодекс був прийнятий у 1995 р. Верховною Радою [46]. Він являє собою сукупність юридичних норм і організаційно-правових механізмів, що визначають загальний правовий статус природних вод, водних об'єктів, питання власності на води, порядок водокористування і охорони вод, управління водними ресурсами та водогосподарські вимоги, які підлягають виконанню в різних галузях виробництва. Порядок, умови і форми водокористування для населення, промисловості, сільського господарства, транспорту тощо регламентуються державними органами і здійснюються за плату. Виняток становить загальне водокористування громадян та юридичних осіб, здійснюване без застосування технічних засобів, які можуть негативно впливати на екологічний стан водних об'єктів. До таких засобів належать судна різного типу, в тому числі моторні човни.

Водний кодекс України визначає порядок розробки нормативних документів, які стосуються оцінки якості вод та встановлення нормативів якості поверхневих вод України. Вони необхідні для охорони довкілля, забезпечення екологічного благополуччя водних об'єктів і визначення відповідного комплексу водоохоронних заходів.

Відповідно до Водного кодексу та для його розвитку на державному рівні розробляється і видається велика кількість підзаконних актів - президентських указів, урядових постанов, положень, інструкцій та інших відомчих або міжвідомчих нормативних документів. Функції державного управління водами покладено на відповідні державні водогосподарські органи, територіальні і басейнові управління. Вони ж здійснюють оперативне регулювання водокористуванням і охороною вод.

Згідно з «Основними напрямками державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (прийняті Верховною Радою та затверджені Указом Президента України) до пріоритетних напрямків належить поліпшення екологічного стану басейну Дніпра та якості питної води, запобігання забрудненню Чорного і Азовського морів, поліпшення їх екологічного стану, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи та деякі інші найбільш важливі напрямки природоохоронної діяльності.

Україна як член Міжнародного співтовариства визначає стратегічні напрямки водно-екологічної політики у відповідності з міжнародними рішеннями з цього питання. Так, Міжнародна конференція у Ріо-де-Жанейро (1991 р.) звернулась до світового співтовариства із заявою про необхідність переходу на шлях сталого розвитку, який передбачає збалансований підхід до розв'язання соціально-економічних проблем і збереження довкілля для майбутніх поколінь. Під водоресурсною складовою сталого розвитку розуміють такий стан водних об'єктів та систем їх експлуатації, при якому

ставиться під загрозу екологічна і економічна безпека країни. При цьому збереження природних властивостей водних екосистем є обов'язковою умовою їх господарського використання. Водні ресурси країни повинні знаходитись у такому стані, який гарантував би забезпечення населення і різних галузей економіки якісною питною водою в необхідній кількості .

На реалізацію державної політики України в галузі сталого розвитку водоресурсного потенціалу спрямована зокрема «Національна Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води», затверджена Верховною Радою в 1997 р. Основною метою Програми є забезпечення сталого функціонування екосистем Дніпра, якісного водоспоживання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження.

Програма - це довгостроковий організаційно-економічний документ, що визначає стратегію і шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - екологічного оздоровлення водних об'єктів басейну Дніпра. Цій меті можуть бути підпорядковані і інші заходи, в тому числі й міжнародні програми і гранти.

Так, згідно з Меморандумом, підписаним урядами України і Канади (1994 р.), розроблено Програму технічної допомоги «Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)». Загальною метою програми є сприяння оздоровленню екосистеми річки Дніпро, особливо її південної частини, шляхом спільних зусиль українських і канадських організацій .

При виконанні програми здійснено більше 40 проектів за сьома пріоритетними напрямками. Зокрема, створено ряд нормативних документів, впроваджено геоінформаційну систему екологічного менеджменту, здійснюється екологічний аудит на підприємствах з метою удосконалення технологічних процесів та зменшення забруднення водного середовища.

При формуванні екологічних програм важливе місце відводиться проведенню екологічного аудиту на підприємствах різних галузей виробництва, які можуть забруднювати довкілля.

Екологічний аудит - це управлінський інструмент, методологія якого базується на обґрунтуванні найбільш ефективних і безпечних технологій, які забезпечують конкурентоспроможність та функціонування виробництва в екологічному правовому полі [113].

Правове регулювання екологічних проблем річкових систем, які охоплюють територію кількох країн, розглядається на національному і міжнародному рівнях. У фізико-географічному відношенні кожна річка являє собою єдиний природний комплекс, що необхідно враховувати при її господарському використанні і охороні вод. Тим часом міждержавні кордони умовно поділяють її на окремі відрізки, кожен з яких складає частину території держави, у межах якої річка повністю знаходиться під суверенітетом цієї держави. До таких річок належать Дунай, Дністер, Захі

Лучшие

Похожие работы

<< < 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>