Суб'єктивна та об'єктивна сторони розбою

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



на які виражається у порушенні гарантованої державної, кооперативної чи суспільної організації чи окремій особі можливості за своїм розсудом розпоряджатися майном, яке їй належить.

Направленість розбою проти суспільних відносин власності виражається конкретно в посяганні на соціальне чи власне майно, яке являється матеріальним вираженням цих суспільних відносин.

В результаті розбійного посягання на особу порушуються суспільні відносини, які гарантують недоторканість життя або здоровя членів соціального суспільства. Посягання на ці два суспільні відносини виражаються або у вчиненні реальної шкоди здоровю, чи в створенні небезпеки для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу [5, с.8-10].

Отже основний безпосередній обєкт злочину це суспільні відносини в сфері власності, а додатковий обовязків безпосередній обєкт розбою життя або здоровя потерпілого[6, с.181].

Особливе значення при вчиненні таких злочинів має їх предмет. Предметом є речі матеріального світу, на які безпосередньо впливає винний, здійснюючи злочинне посягання на обєкт. Майно, як предмет злочинів проти власності із застосуванням насильства має певні обовязкові ознаки фізичного, економічного й юридичного характеру. До фізичних ознак належить те, що вказані речі завжди матеріальні, є частиною матеріального світу. За відсутності фізичної ознаки не можуть бути предметом майнових злочинів із застосуванням насильства ідеї, погляди, прояви людського розуму.

Юридичними ознаками майна як предмета розбою є те, що по-перше, таке майно повинно бути чужим для винного, по-друге, воно як правило, має належати на праві власності, по-третє, воно не повинно виступати предметом злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК України. Чужим слід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного.

Предметом злочинів проти власності із застосуванням насильства може бути як рухоме, так і нерухоме майно: житлові будинки, квартири, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, монетарні метали, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба, насадження на земельній ділянці, вироблена продукція, акції, деякі інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення [11, с.120].

Неоднозначно вирішується серед науковців питання з приводу віднесення до предмета насильницьких злочинів проти власності предметів, які повністю або частково вилучені із цивільного обороту. Одні вчені вважають, що предмети, вилучені з цивільного обороту, не можуть бути предметами злочину проти власності, оскільки, щоб бути такими, річ повинна мати вартість, через що вона здатна брати участь у цивільному обороті. Прихильники іншої точки зору вважають, що до майна як до предмета злочинів мають бути віднесені предмети, які вільно обертаються у цивільному обороті, та предмети, вилучені з обороту.

Обєктивні та субєктивні ознаки злочинів проти власності із застосуванням насильства зберігаються незалежно від того, вилучені чи не вилучені предмети із цивільного обороту. Предмети, вилучені із цивільного обороту, хоч і характеризуються особливими умовами, але мають свою визначену вартість. Такі обмежені умови обертання подібних матеріальних предметів зумовлені особливою цінністю, важливістю їх для держави і тим, що у разі вільного обертання таких предметів збільшується ступінь і характер суспільної небезпеки злочинів. Підтвердженням такого підходу є наявність у КК України спеціальних норм про відповідальність за викрадення або вимагання предметів, повністю або частково виключених із цивільного обороту. Так, ст.262 КК України передбачає кримінальну відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів[11, с.120].

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009р п.2 визначає, що предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі(рухомі й не рухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери, тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія [4, п.2].

Розбій, як і інші форми викрадення, відноситься до категорії предметних злочинів.

Предметом злочину під час викрадення, та і взагалі при розбої, найчастіше являється річ матеріального світу, тобто, посягаючий предмет, який можна взяти руками, захопити. Разом з тим, різні вчені покладають в це поняття різну суть.

Так, під предметом викрадення Ю.І. Ляпунов розуміє товарно-матеріальні цінності, які володіють економічними властивостями та їх грошовим вираженням ціною, а також гроші, як особливий товар, який являє собою всезагальний еквівалент будь-якого іншого майна. Л.Д.Гаухман під власністю в ролі предмета викрадення розуміє матеріальний предмет, створений суспільно необхідним трудом, який має матеріальну цінність та певну вартість, який являє собою рухому або нерухому річ, і яка являється чужою для винного.

Це можуть бути будь-які носії цінності, які володіють або фізичними (речі, будь-яке майно) або економічними (гроші, цінні папери) ознаками. Майно при розбої, як і при інших формах викрадення, повинно бути саме чужим, тобто не належати винному.

Не може бути предметом викрадення людина у звязку з тим, що людина взагалі не може бути предметом злочину, а також обєктом злочинного посягання: у випадку викрадення людини обєктом буде її фізична свобода, а не відносини власності. Однак Н.І. Коржанський, відстоюю

s