Суб'єктивна та об'єктивна сторони розбою

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



кі містять такі вказівки, не обмежують застосування їх лише до злочинів будь-якого визначеного ступеня суспільної небезпеки.

Скоєння такого тяжкого злочину як розбій, саме по собі достатньо переконливо виявляє суспільно-політичну особистість та суспільну небезпечність винного. Однак ц не виключає необхідності ретельно вивчати індивідуальні особливості злочинця.

Всебічне вивчення особистості субєкта розбою необхідне для справедливого покарання винного і має велике значення для виявлення причин та умов, які сприяють скоєнню розбоїв.

Тут не може йти мови про субєктивну схильність до скоєння злочинів та розбоїв, в тому числі, про які-небудь біологічні, фізіологічні, анатомічні особливості субєктів злочинів, які могли б розглядатися в якості обставин, котрі викликають скоєння злочинів цими особами. Такого роду людсько-ненависні теорії, які мають своєю метою приписувати невикорінну злочинну направленість особам, які належать до експлуатуючих класів, відсталим націям, або нижчим расам, властиві буржуазним вченим, які виконують класову функцію скорочення причин злочинності.

Мова йде про такі людські якості як рівень освіти і культури, зараження особи пережитками минулих часів. Крім того, до числа таких обставин може бути віднесена деградація особистості, наприклад, на основі пияцтва та наркоманії.

Вивчення злочинців, які скоюють розбій, показує, що більшість з них мають освіту у межах семи класів, причому значну частину складають особи, які закінчили 34 класи.

Недостатній рівень освіти сприяє проникненню у свідомість корисливих, незмінних прагнень, які перешкоджають глибокому впливу передових поглядів, які властиві моралі суспільства.

Недостатньо освічена, малокультурна особа заповнює своє дозвілля у співвідношенні з тим низьким рівнем культурних потреб та інтересів, якими вона володіє. Це відкриває дорогу до пияцтва, хуліганства, марного проведення часу, полегшує шкідливий вплив на таких осіб з боку злочинців-рецидивістів, відсталих людей.

Більшість осіб, притягнених до відповідальності за розбій, не працюють і не навчаються. Нерідко виявляється, що засуджені часто міняли місце роботи, форму навчання, у результаті чого у віці 20-26 років не обіймають жодної спеціальності.

Незайнятість роботою, відсутність виробничої спеціальності або незакінченої освіти у тому або іншому обємі створюють труднощі у визначенні подальшого життєвого шляху, а коли ці обставини обєднуються, наприклад, із шкідливим впливом злочинців-рецидивістів, вони можуть активно сприяти виникненню рішучості скоювати злочини.

Вік більшості осіб, засуджених за розбій, знаходиться у межах від 16 до 25 років. Причому найбільш багатозначну вікову групу складають злочинці 18-20 років.

Особливості проведення часу, інтересів, звязків молоді у співвідношенні з незміцнівшою психікою, відсутністю достатнього життєвого досвіду нерідко призводять до того, що у компаніях молодих людей найбільший авторитет набувають особи з невисокими моральними якостями.

Таким чином, до числа умов, сприяючих скоєнню злочинів та розбійних нападів, до того числа слід віднести й такі властивості молоді як недостатньо складені моральні переконання, невірний орієнтир в образах прикладах.

Субєктивна умова, яка сприяє скоєнню розбоїв, являється вживання спиртних напоїв. Розбійні напади, як правило, вчиняються молодими людьми, котрі вживають спиртні напої не систематично. Стан спяніння при скоєнні розбійних нападів часто являються результатом прагнення злочинців привести себе у стан рішучості для скоєння злочину.

Стан спяніння, особливо у осіб, які не звикли до вживання алкоголю, викликає різке послаблення звичних звязків та уявлень, знижує контроль за своєю поведінкою та можливості опиратися чужому впливу. У цьому найчастіше проявляються діяння вживання алкогольних напоїв як умова, яка сприяє скоєнню злочинів.

Іноді розбій вчиняється підлітками з метою дістати гроші на придбання алкогольних напоїв. Частіше за все це пояснюється не непереборною потребою до пияцтва, а в більшій мірі з цікавості до властивостей алкоголю.

Вивчення судової практики показує, що в результаті розбійного посягання злочинці, як правило, заволодівають малоцінним майном. Часто в результаті розбою винним вдається заволодіти лише шапкою, годинником або невеликою сумою грошей.

Той факт, що заради нікчемного майна злочинці не зупиняються перед тяжким насильством над особою, а іноді й убивством, є свідченням того, що їм байдуже на життя і здоровя оточуючих [5, с. 36-41].

Отже субєктом розбою є особа, яка скоїла дане діяння та має можливість нести за нього кримінальну відповідальність. Система ознак, які характеризують субєкт розбою, складає відповідний елемент складу злочину.

Загальною умовою кримінальної відповідальності являється існування трьох ознак:

  1. Фізична особа;
  2. Осудна особа;
  3. Особа, яка досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

Перераховуючи обовязкові ознаки субєкту злочину, законодавець не згадує про факультативні ознаки, які характеризують ознаки спеціального субєкта, котрі можуть бути застосовані до конкретних складів злочину як обовязкові. Субєкт розбою загальний, і тому необхідно розглянути який зміст законодавець вкладає у поняття загального субєкта, застосовного до розбою.

Субєктом розбою може бути лише фізична особа.

До фізичних осіб, які підлягають кримінальній відповідальності віднос

s