Суб’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ників може викликати труднощі під час доведення на практиці:

- необхідно встановити працівників, діяння яких утворюють склад адміністративного правопорушення організації загалом;

зясувати, чи діяли вони в межах належних повноважень, довести їх винність, а якщо представником організації постає інша юридична особа, процедура доведення ускладнюється вдвічі.

Юридична особа є цілком реальним утворенням, що не обмежується ні своїми учасниками, ні, тим більше, працівниками, які в цій якості не мають ніяких прав на її майно і ні за яких обставин не відповідають за її боргами.

Юридична особа є обєднанням людей для реалізації певних спільних цілей. Проте, як справедливо зазначають І. А. Біpюков, Ю.О. Заіка, В.М. Співак результатом такої інтеграції є абсолютно новий субєкт права, самостійний фактично і юридично, тобто наділений власними характеристиками, що не обмежуються характеристиками складових його компонентів. Цей субєкт може виявляти власну волю і діяти винне, незалежно від винності або невинуватості окремих його працівників [18 с. 154].

У західній літературі, наприклад, можна знайти немало досліджень, у яких констатується, що часто, надто у сфері економічних і екологічних порушень, неможливо встановити конкретну особу, що вчинила правопорушення, оскільки керівництво підприємства легко перекладає провину з одного працівника на іншого. Встановити ж, чи входило до кола обовязків цієї особи виконання тих або інших конкретних дій, часто взагалі не можливо [2, с. 59].

Крім того, у звязку з розподілом праці усередині організації в окремого її члена може навіть не виникати усвідомлення неправомірності своїх дій, оскільки вона сама собою не утворює повного складу правопорушення.

Отже, для притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності за порушення прав на обєкт права інтелектуальної власності необхідні визначені законом умови. Юридична особа може підлягати адміністративній відповідальності за протиправне винне порушення прав на обєкт права інтелектуальної власності, якщо вона:

- винна в невиконанні або неналежному виконанні вимог спеціальних законів, що встановлюють обов'язок або заборону на провадження певної діяльності з обєктами права інтелектуальної власності;

винна в провадженні діяльності, забороненої зазначеними законами, здійсненні незаконних операцій, невиконанні умов авторських договорів або інших зобовязань тощо;

правопорушення вчинено умисно та існує причиновий звязок між діянням і шкідливими наслідками, що настали.

Деякі вчені пропонують визначати вину юридичної особи за вчинене правопорушення залежно від психічного ставлення працівників такого субєкта до діяння і наслідків [3, с. 102]. Вони вважають, що ціла організація ні за яких обставин не може бути винною, а її діяльність вольовою. Воля - це здатність свідомо здійснювати свої задуми, тобто ця категорія є субєктивною, властивою тільки окремій особі. Нами не виключається існування колективної волі. Вона може бути вираженою на загальних зборах трудового колективу, на зборах акціонерів, на засіданні колегіального органу управління тощо. Але неможливо уявити, як така колективна воля реалізується у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вина - це психічне ставлення особи до вчиненого протиправного діяння. Для того, щоб установити вину колективу людей (юридичної особи), необхідно визначити щодо кожного члена колективу, припускаючи їх осудність, що він активно чи пасивно брав участь у вчиненні діяння умисно або через необережність. Практично це зробити неможливо. Встановлюється вина конкретної фізичної особи, яка за вчинене адміністративне правопорушення несе адміністративну відповідальність. Не виключається вина у вчиненні цього правопорушення й інших осіб як співучасників, але в жодному випадку не всього колективу юридичної особи.

А. Шестобітов і В.Є. Овчаров вважають, що юридична особа відповідає за все, що перебуває у причино-наслідковому звязку з її діяльністю. У спричиненні адміністративним правопорушенням шкоди, у наявності причинового звязку між дією або бездіяльністю юридичної особи й настанням шкоди саме полягає протиправність діяння, що призвела до адміністративної відповідальності цього субєкта [18, с. 102]. Якщо погодитися, що адміністративна відповідальність юридичної особи є наслідком всього, що перебуває у причино-наслідковому звязку з її діяльністю, тобто за діяння, вчинені її працівниками в процесі трудової діяльності, необхідно відмовитися від подвійного субєкту відповідальності: фізичної особи, винної у вчиненні адміністративного правопорушення; і юридичної особи, у трудових відносинах з якою перебуває ця фізична особа. Відповідальність повинен нести хтось один.

У звязку із зазначеним в окремій статті Загальної частини КУпАП необхідно було би передбачити, що юридичні особи несуть адміністративну відповідальність за правопорушення, вчинені винне їх працівниками в процесі трудової (службової) діяльності. Працівник юридичної особи, який вчинив адміністративне правопорушення, зобовязаний відшкодувати збитки, які ним було завдано юридичній особі.

У наукових колах пропонується також інший варіант. Фізична особа юридичної особи, яка вчинила правопорушення в процесі трудової (службової) діяльності, несе адміністративну відповідальність за конкретною статтею Особливої частини, а юридична особа відшкодовує завдану вчиненим правопорушенням матеріальну шкоду [5, с. 53].

Хотілося б вказ

s