Суб’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



чної особи, що завдали шкоди суспільним відносинам у сфері порядку управління [18, с. 26]. В.О. Продаєвич, як і Д.М. Лукянець, вважає, що, виходячи з поняття юридичної особи, запропонованого Цивільним кодексом України, для розвязання питання про те, чи є дії юридичної особи винними, необхідно встановити: є вони наслідком дії чи бездіяльності фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи. Протиправні дії юридичної особи можна вважати винними, якщо вони є наслідком дій чи бездіяльності фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи. Дії людей усередині юридичної особи, не будучи протиправними, можуть призводити до протиправних діянь юридичної особи. З іншого боку, протиправні дії фізичних осіб, які стали причиною протиправних дій юридичної особи, в більшості випадків є самостійними правопорушеннями і передбачають відповідальність саме цих осіб [17, с. 101].

Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення містить положення про те, що юридична особа визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення, якщо буде встановлено, що цією юридичною особою не дотримано норми (правила), за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, або означеною особою не були вжиті всі заходи щодо їх дотримання [7].

Частиною 2 статті 36 Кодексу про адміністративні правопорушення республіки Казахстан встановлено, що юридична особа підлягає адміністративній відповідальності, якщо передбачене Особливою частиною цього розділу діяння було вчинене санкціоновано, схвалене органом чи особою, що здійснює функції управління юридичною особою [12].

Концепція вини в обєктивному сенсі передбачає винність юридичної особи безпосередньо в її протиправній поведінці, тобто за основу береться обєктивна сторона правопорушення, і юридична особа визнається винною, виходячи з її фактичних дій (бездіяльності). На основі такої концепції закріплено вину юридичної особи в Кодексі Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення.

На пріоритеті обєктивного аспекту в діяльності юридичної особи засноване поняття вини в цивільному праві. За такого розгляду вина юридичної особи визначається як комплекс негативних елементів, які характеризуються дезорганізацією діяльності юридичної особи, невжиттям необхідних заходів для належного виконання покладених на неї обовязків, для запобігання правопорушенням та усунення їх причин [10, с. 13].

За такого підходу винність, по суті, зводиться до протиправності, субєктивна сторона протиправного діяння набуває обєктивного змісту. Юридична особа несе відповідальність за сам факт вчинення адміністративного правопорушення (за винятком випадків, коли правопорушення сталося внаслідок впливу непереборної сили), тобто в разі притягнення до відповідальності вказаних осіб доказування субєктивної сторони не потрібне.

Таким чином, розгляд вини юридичної особи з обєктивного боку дозволяє дійти висновку про те, що вина юридичної особи повязана ні з чим іншим, як із виходом її за межі відведеної праводієздатності або неналежним розпорядженням нею. У адміністративному праві неналежне розпорядження юридичною особою своєю праводієздатністю може розумітися як вина лише за умови оцінки цієї обставини з боку державного органу, що накладає адміністративне стягнення. В цьому випадку вина юридичної особи аналогічна до звичайної протиправності.

Концепція вини в субєктивному сенсі, коли винність організації визначається на основі винності її уповноважених представників (посадовців, працівників), має більшість прихильників [6].

Розгляд вини юридичної особи як елементу субєктивної сторони складу правопорушення за допомогою субєктивного підходу дозволяє визначити вину юридичної особи через вину її колективу, вірніше, тієї його частини, яка, будучи носієм домінуючої волі, призвела до вчинення адміністративного правопорушення. Носії домінуючої в колективі волі - посадовці, винність яких є підґрунтям для визнання організації винною і притягнення до адміністративної відповідальності.

На нашу думку, вибір підходу до вини (у субєктивному або обєктивному сенсі) на сьогодні здебільшого залежить від специфіки взаємовідносин, оскільки специфіка деяких публічно-правових правовідносин в ряді випадків може обумовити неможливість притягнення до відповідальності при розумінні вини в субєктивному аспекті.

За обох підходів поняття форм провини (необережність у формі недбалості або самовпевненості, прямий або непрямий умисел) мають другорядне значення і наукою адміністративного права в принципі не розглядаються.

Виходить, що при визначенні вини юридичної особи необхідно враховувати безліч обставин, до яких наприклад можна віднести такі:

наявність у винних діях посадових осіб й інших співробітників юридичної особи ознак складу правопорушення;

спосіб формування волі юридичної особи, спрямований на вчинення правопорушення;

виявлення безпосереднього носія регулятивного публічно-правового обовязку, в результаті невиконання якого було вчинене правопорушення;

дії представника юридичної особи в інтересах юридичної особи чи на шкоду їм тощо.

Намагатися сформулювати універсальне визначення вини фізичних і юридичних осіб досить важко. Природа вини цих субєктів різна, що обумовлено абсолютно різними способами формування, виразу і прояву їх інтелектуально-вольових характеристик. Крім того, визначення вини організації залежно від вини її посадовців або предста

s