Системи стабілізації поля зору сучасних танкових прицілів

Дипломная работа - Компьютеры, программирование

Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



вується як

 

 

де - квадрат модуля АФЧХ системи за зовнішнім збуренням.

Як правило, спектральну щільність SΔφ (ω) похибки стабілізації знаходять графоаналітичним методом. Порядок розрахунків при цьому такий:

визначають амплітудно-фазочастотну характеристику АФЧХ, використовуючи передавальну функцію Wу (р) стабілізатора, і замінюють у ній оператор р на уявну змінну :

 

Wу (р) →= P (ω) + Q (ω),

 

де P (ω), Q (ω) - дійсна та уявна частини АФЧХ;

обчислюють квадрат модуля АФЧХ за її дійсною та уявною частинами:

 

= P2 (ω) + Q2 (ω),

 

і, задаючись частотами ω від 0 до ∞, будують графік = F (ω) (рис.13, б);

знаходять у спеціальному довіднику графік Sy (ω) спектральної щільності потрібного збурювального впливу. Такі спектральні щільності є результатом обробки на ЕОМ реалізацій збурювальних впливів, що отримуються експериментально для найбільш імовірних трас бойового застосування танків;

накладають графік Sy (ω) на графік , як показано на рис.13, б;

перемножуючи однойменні ординати Sy (ωi) та на кожній із частот ωi, отримують графік спектральної щільності SΔφ (ω) похибки стабілізації;

 

 

знаходять середнє квадратичне значення похибки стабілізації

де значення визначається планіметруванням площі, обмеженої кривою спектральної щільності SΔφ (ω) та віссю абсцис;

якщо похибка не відповідає вимогам технічних умов, проводять коригування параметрів стабілізаторів танкового озброєння та лінії прицілювання.

 

2.1.2 Силова стабілізація поля зору

Структурна схема силового СПЗ наведена на рис.13. Основою СПЗ є структурна схема тристепеневий гіроскоп. Зв'язок гіроскопа з верхнім дзеркалом урахований безінерційною ланкою з передавальним коефіцієнтом 1/2.

Як вихідний сигнал розглядаємо кут аВДз повороту дзеркала приладу спостереження.

 

Рис.13. Структурна схема силового стабілізатора поля зору.

 

В ідеалі (абсолютно точному СПЗ) кут повороту дзеркала повинен дорівнювати половині кута φ0 коливань його основи: аВДз = φ0/2. Проте у реальних умовах на рамки гіроскопа діють збурювальні моменти Мх, Му, внаслідок чого зовнішня рамка змінюватиме своє первинне положення на довжину кута а, вносячи тим самим деяку похибку у роботу СПЗ: аВДз = (а+φ0) /2,де а - відхилення зовнішньої рамки гіроскопа від заданого положення. Моменти Мх, Му, що діють на рамки гіроскопа, визначаються, як

 

 

правило, тертям у їх опорах, статичною і динамічною неврівноваженістю карданових підвісів:

 

 

де Мтрx, Мтру - моменти тертя в опорах рамок; Мнх, Мну - динамічні моменти незрівноваженості рамок; Мнх', Мну' - статичні моменти незрівноваженості рамок.

 

 

Формування моментів тертя та динамічної незрівноваженості визначаються роботою СПЗ на рухливій основі, тобто кутовими і лінійними коливаннями корпусу танка. Розкриваючи значення складових моментів Мх, Му для стабілізатора поля зору у вертикальній площині, маємо:

 

 

де lнQн - неврівноваженість карданова підвісу;

рφ0 - швидкість коливань основи у вертикальній площині;

рγк - швидкість коливань основи у горизонтальній площині;

аz - вертикальні лінійні прискорення; ах - горизонтальні лінійні прискорення.

Беручи до уваги передавальні функції СПЗ за кожним із збурювальних моментів, знаходимо помилку гіроскопічного задавача:

 

 

Відзначимо, що моменти неврівноваженості Мнх, Мну діють на рамки гіроскопа постійно, викликаючи зростаюче уведення (відхилення) дзеркала приладу спостереження. Швидкість такого уведення може періодично усуватись навідником.

Кутові відхилення зовнішньої рамки, що залежать від кутових φ0, γк та лінійних аz, ах коливань основи, є випадковими функціями часу і визначають власне помилку гіроскопа-задавача, а отже, і СПЗ у цілому.

Знання спектральних щільності кутових коливань та лінійних прискорень дозволяє знайти імовірнісні характеристики кожної із складових помилки СПЗ, а за ними визначити середньоквадратичне значення сумарної помилки стабілізатора:

 

 

2.2 Дослідження двоплощинних стабілізаторів поля зору сучасних танкових прицілів на основі електромеханічних гіроскопів

 

Стабілізатори лінії прицілювання силового типу, одно - і двоплощинні. широко застосовуються в прицілах, які встановлюються на вітчизняних танках різноманітних марок і модифікацій. Так, наприклад, одноплощинні стабілізатори стоять у прицілі ТПД 2-49, ТПДК-1, які встановлюються на танки Т-64А, Т-72.

З появою різноманітної протитанкової зброї та високоточних комплексів керованого озброєння з'явилась необхідність у більш точному наведенні і утриманні центральної прицільної марки на цілі. Одно площинна стабілізація поля зору цього не забезпечувала і в прицілах, пристосованих для стрільби артилерійськими і керованими снарядами були встановлені двоплощинні сило

s