Система соціального захисту сиріт і дітей

Курсовой проект - Социология

Другие курсовые по предмету Социология

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



1032) [16, с. 15].

 

1.3 Альтернативні форми виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки

 

У світі існує кілька альтернатив утриманню дітей у державних установах. Моделі деінституціалізації (тобто переміщення дітей із "масових" закладів (інституцій) в альтернативне, більш турботливе середовище, а також надання допомоги за місцем проживання) включають у себе різнопланові заходи (див. таблицю 1.).

 

Таблиця 1. Моделі деінституалізації

МоделіЗміст роботиПланування родиниСтатеве виховання, розяснювальна та просвітницька робота серед молоді щодо запобігання небажаної вагітності, планування сімї.Запобігання відмові та розміщенню дітей у державних закладахПідготовка молодих батьків, соціальна підтримка вразливих сімей, у т.ч. матеріальна, індивідуальний супровід сімей з дітьми, розвиток і надання соціальних послуг сімям, які мають дітей з особливими потребами.Реінтеграція кровної/біологічної родини іНадання послуг щодо воззєднання та реабілітації сімї.Усиновлення/удочерінняПошук сімей, які беруть на виховання неповнолітню дитину на правах сина чи доньки й оформлюють це спеціальним юридичним актом (рішенням суду).Прийомні родиниПошук, підготовка та підтримка сімей, які добровільно взяли із державних закладів від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.Дитячі будинки сімейного типуПошук та підтримка сімей, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо говорити про соціально-педагогічну роботу з сімєю як засобу запобігання появі бездоглядних дітей або їхньої інституціалізації, то у світовій практиці відпрацьовані такі напрями:

  1. розміщення дітей із девіантною поведінкою та сиріт у прийомних сімях;
  2. нормалізація дітей, які мають функціональні обмеження у фізичному та розумовому розвитку, в біологічних та прийомних сімях;
  3. громадська підтримка сімей;
  4. усвідомлене батьківство;
  5. укріплення сімей, що переживають кризу;
  6. організація груп само- та взаємопідтримки і допомоги, діяльність фахівців із сімейної просвіти;
  7. формування тендерної рівності, захист жіночих, дитячих прав у сімї та суспільстві;
  8. запобігання і боротьба з насильством у родині;
  9. запобігання та боротьба з наркоманією, курінням, алкоголізмом, проституцією в родині;
  10. навчання членів сімї поведінці у кризових ситуаціях (підтримка тяжкохворих, догляд за ними, спілкування з ними та найближчим оточенням, перебування члена сімї під слідством та у вязниці тощо);
  11. підтримка сімї в кризових ситуаціях (смерть члена сімї, вихід дитини з сімї, випадки насильства в сімї, вимушена зміна місця проживання, втрата роботи членами сімї, народження дитини з особливими потребами);
  12. адаптація сімей у новому середовищі;
  13. забезпечення умов для поєднання праці з сімейними обовязками і з життєвими інтересами людини;
  14. планування сімї, профілактика ранніх та небажаних вагітностей через статеве виховання;
  15. обєднання поколінь (непрацюючих пенсіонерів і молодих активних, але з недостатньою освітою і досвідом молодих осіб) [18, с. 78].

Не всі ці напрями реалізуються в Україні повною мірою. Однак відбувається й поступова трансформація державної системи опіки та піклування за дітьми, що залишилися без догляду батьків, апробуються нові форми і методи підтримки кризових та прийомних родин. Поява нових моделей соціальної роботи з дітьми викликана необхідністю викорінення системи стаціонарного догляду за дітьми, намаганнями покласти край стражданням, духовному зубожінню та втраті людського потенціалу, які є неминучим наслідком інституціалізації дітей.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Діти, позбавлені батьківського піклування, це діти, які залишилися без піклування батьків у звязку з:

- позбавленням їх батьківських прав;

- відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав;

- визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними;

- оголошенням їх померлими;

- відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства;

- розшуком їх органами внутрішніх справ, повязаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження;

- тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обовязки;

- підкинуті діти, батьки яких невідомі;

- діти, від яких відмовилися батьки;

- безпритульні діти.

На даний час питання надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування регулюється Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності повязаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок), що набрала чинності 17.10.2008 [16, с. 27].

Щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які набули відповідного статусу до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, то їх статус без спеціального на те рішення підтверджується комплектом документів, зокрема:

- статус дитини-сироти - свідоцтвом про смерть кожного з батьків.

- статус дитини, позбавленої батьківського піклування:

- батьки якої поз

s