Система права і законодавства

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



Система права i законодавства

 

1. Поняття системи права i законодавства.

2. Поняття реалiзацiї норм права /застосування, тлумачення, прогалини/.

3. Поняття i види правових вiдносин.

4. Правова поведiнка. Правопорушення та юридична вiдповiдальнiсть.

 

 

Система як фiлософське поняття - це певне цiлiсне явище, що складається з частин, взаємоповязаних та взаємодiючих мiж собою. Як цiле неможливе без його складникiв, так i окремi складники не можуть виконувати самостiйнi функцiї поза системою.

Cистема права формується та функцiонує на пiдставi загальних обєктивних закономiрностей. Це складне соцiальне явище, яке вiдображає та закрiплює у нормативнiй формi закономiрностi суспiльного життя.

Право як система характеризується наступними ознаками:

1) Право - це органiчно цiле правове явище, а не випадковий набiр правових норм. Система права характеризується обєктивнiстю. Вона не може створюватися за субєктивним розсудом людей, оскiльки обумовлена реально iснуючою системою суспiльних вiдносин. Право, з одного боку, вiдображає у специфiчнiй формi цю систему вiдносин, а з iншого боку, вчиняє на неї регулюючий вплив. Якщо право у своїх нормах не адекватно вiдображає потреби суспiльного життя - воно стає гальмом суспiльного прогресу. Для системи права характернi єднiсть та взаємозвязок норм, що складають її. Вони не можуть функцiонувати iзольовано. Їх регулююча сила полягає у взаємоузгодженостi та спiльнiй цiлеспрямованостi. Будь-який структурний елемент, вiдокремлений вiд системи права позбавляється системних функцiй, а отже, i соцiального значення.

2) Система права - це багатоманiтне правове явище, до якого входять неоднаковi за своїм складом та обсягом структурнi елементи. Будучи цiльним утворенням, система права у той же час подiляється на норми права, iнститути права, пiдгалузi та галузi права. Такий подiл пояснюється великою рiзноманiтнiстю суспiльних вiдносин, якi вiдображає та регулює система права.

Норма права регулює типове суспiльне вiдношення, утворюючи первинний елемент системи права, а з рiзних сполучень правових норм складаються iншi її елементи: iнститути права, пiдгалузi та галузi права, - якi регулюють бiльш складнi за структурою групи суспiльних вiдношень.

Таким чином, система права - це внутрiшня будова права, яка виражається у єдностi та узгодженостi правових норм i разом з тим у подiлi права на вiдносно самостiйнi частини.

Iсторично усi системи права умовно включають у себе право приватне i публiчне. Такий подiл можливий тiльки у сферi реалiзацiї права, тобто у сферi правовiдносин. Як система норм, що походять iз специфiчної органiзацiї суспiльства, право покликане охороняти iнтереси усього суспiльства, всiляко враховуючи iнтереси індивідів, якi складають його. Охороняючи власнi iнтереси, держава за допомогою правових установлень охороняє в першу чергу iнтереси своїх громадян. У iдеальному випадку приватнi та публічні iнтереси, вiдображенi у правi, повиннi збiгатися.

Свiтова юридична наука вважає подiл права на приватне та публiчне досить умовним, але необхiдним. Iстотною пiдставою для подiлу права на приватне i публiчне є характер правових взаємовiдносин мiж індивідуумом та державно-органiзованими структурами суспiльства. Будь-яке право, приватне воно чи публiчне, мiстить у собi вiдносини конкретної особи не тiльки до iнших осiб, але й до держави i суспiльства в цiлому. В залежностi вiд того, яким є вiдношення субєкта права до спiльних державних iнтересiв, право буде приватним чи публiчним. Тi права, де iндивiдуальна особа є незалежною, - це права приватнi. Якщо ж субєкт виступає як частина соцiального цiлого, пiдлегла йому - це права публiчнi. У правовiй державi права приватнi та публiчнi гармонiйно поєднуються.

Традицiйно до приватного права вiдносять тi галузi, якi покликанi забезпечувати iнтереси приватних осiб (цивiльне, банкiвське, сiмейне, патентне та iншi). До публiчного права вiдносяться галузi державного, адмiнiстративного та кримiнального права.

Головним елементом системи права є галузь права. Це найбiльш широке обєднання правових норм, що регулюють усю рiзноманiтнiсть певного виду суспiльних вiдносин. На вiдмiну вiд iнших структурних елементiв системи права галузь, не пориваючи системного звязку, є вiдносно автономною: вона здатна самостiйно функцiонувати в загальнiй системi права.

Приоритетне становище галузi права у системi права визначається тим, що вона вiдображає та регулює найбiльш важливi, вiдносно вiдокремленi групи суспiльних вiдносин, якi вiдiграють суттєву роль в органiзацiї суспiльного життя.

Галузь права - це вiдносно самостiйний пiдроздiл системи права, який складається iз правових норм, що регулюють якiсно специфiчний вид суспiльних вiдносин. Так, норми права, що регулюють земельнi вiдносини, утворюють галузь земельного права; сукупнiсть норм права, що визначають характер фiнансових вiдношень у державi, складають галузь фiнансового права. У свою чергу галузь права пiдроздiляється на окремi взаємоповязанi елементи, якi називаються iнститутами права. Таке внутрiшньогалузеве групування правових норм зумовлене характерними особливостями рiзних вiдносин певного виду.

Правовий iнститут - це вiдокремлений комплекс правових норм, якi є специфiчною частиною галузi права та регулюють рiзновид певного виду суспiльних вiдносин. На вiдмiну вiд галузей права правовий iнститут обєднує норми, якi регулюють лише частину вiдносин певного виду. Цi норми дiють у складi галузi права, хоча й вiдрiзняються вiд iнших галузевих норм деякою

s