Система пенсионного обеспечения населения и пути его реформирования

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



70,9- у разі втрати годувальника58,080952,061,085,595,9120,2* З урахуванням цільової грошової допомоги та індексації

Джерело: www.ukrstat.gov.ua

 

Якщо в середньому вихід на пенсію означає втрату приблизно двох третин доходу, то ці люди позбуваються з припиненням роботи майже 90% колишнього заробітку. Тим часом у країнах ЄС пенсіонер з виходом на пенсію втрачає не більше 40% попереднього доходу. Низький рівень пенсій змушує багатьох людей продовжувати роботу; протягом перших десяти років після виходу на пенсію працює майже третина пенсіонерів (Таблиця 3.2)

 

Таблиця 3.2

Економічна активність та зайнятість населення похилого віку( у %)

199619971998Рівень економічної активності населення

60-64 років

чоловіки

жінки

65-69 років

чоловіки

жінки

 

39,4

24,5

 

24,1

19,1

 

41,2

30,5

 

26,9

20,8

 

46,0

31,7

 

32,0

23,8Рівень зайнятості населення

60-64 років

чоловіки

жінки

65-69 років

чоловіки

жінки

 

37,7

22,7

 

22,8

18,5

 

39,8

29,5

 

26,4

20,5

 

43,8

30,5

 

31,6

23,5Джерело: Лібанова Е. Демографічні передумови реформування системи пенсійного забезпечення // Соціальний захист. 2000. - №2 с.54

 

Розмір трудових пенсій практично не залежить від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків. Через обмеження максимального розміру пенсій, які призначаються відповідно до Закону „Про пенсійне забезпечення”, дві третини колишніх робітників та службовців отримують майже однакові пенсії. З 1 серпня 2001 року максимальна пенсія перевищує мінімальну разом з цільовою грошовою допомогою тільки на 45 гривень. А у більшості країн максимальна пенсія перевищує мінімальну не більше, ніж у 4 - 5 разів. Люди, які все життя добросовісно працювали, незадоволені незалежністю розміру пенсій від трудового внеску. Це породжує споживацькі настрої, незацікавленість роботодавців і працівників у сплаті пенсійних внесків.

Пенсії, призначені за різними законами, диференціюються значно більше, ніж заробітки. На початку 2001 року середня пенсія народного депутата перевищувала найменшу пенсійну виплату в 19 разів, тоді як середня заробітна плата в газодобувній промисловості (найвища) перевищувала заробітну плату в сільському господарстві (найнижча) - тільки в 7 разів.

Частина пенсіонерів одержує необґрунтовано високі пенсії. Колишні народні депутати, державні службовці, працівники прокуратури та суду, науковці, журналісти після виходу на пенсію отримують до 90% колишньої зарплати.

Набула поширення практика встановлення окремим категоріям громадян дострокових пенсій. За останні десять років коло осіб, що мають право на дострокову пенсію за професійною ознакою, суттєво розширилося. Якщо в 1971 році її одержували 7% від усіх пенсіонерів, то в 2001 році - уже 16%. У 2000 році 28% людей, які вийшли на пенсію, були молодші від загального пенсійного віку.

Розмір заробітку, з якого обчислюється пенсія, не обмежується, тоді як пенсійні внески сплачуються лише із заробітної плати до 1600 гривень. У результаті високооплачувані особи одержують вищі пенсії, не сплативши адекватних пенсійних внесків, тобто фактично за рахунок інших працівників.

Оскільки для основної маси одержувачів пенсій діє обмеження максимального їх розміру, то такий перерозподіл має значення тільки для осіб, які користуються пенсійними пільгами. Наприклад, при заробітній платі 2000 грн. представник пільгової категорії одержує 1800 грн. пенсії, а металург - 156, токар, слюсар, будівельник - 117 гривень. [5]

Значна частина пенсіонерів з пільгових категорій продовжує працювати, повністю отримуючи свою високу зарплату і пенсію, яка не оподатковується. Це стосується народних депутатів, державних службовців, наукових працівників.

Суттєвим елементом соціальної несправедливості діючої пенсійної системи є відсутність правових та фінансових механізмів закріплення права власності громадян на пенсійні внески (частину пенсійних внесків), які вони сплачують. Це, в свою чергу, не дозволяє накопичувати та успадковувати пенсійні заощадження спадкоємцям платника внесків у випадку його передчасної смерті. Виправити такий стан справ у межах лише солідарної системи неможливо навіть після запровадження персоніфікованого обліку пенсійних внесків, оскільки він передбачає лише фіксацію прав щодо майбутнього розміру пенсії, а не встановлення прав власності на здійснені пенсійні внески. Від цього найбільше втрачають представники найбідніших верств населення, оскільки, як правило, помирають раніше забезпечених і за коротший період отримують пенсії. Сплачені ними пенсійні внески втрачаються, бо не є їхньою власністю і не можуть бути успадковані членами родини, а пенсія, що призначається у разі втрати годувальника, не співставна із сумою сплачених внесків.

Значна частина працівників фактично звільнена від сплати страхових внесків, хоча водночас має право на одержання пенсій з Пенсійного фонду.

Надто складні і непрозорі процедури призначення та перерахунку пенсій. Діюча пенсійна система регулюється більш як 20 законодавчими актами і величезною кількістю нормативно-правових документів. Це викликає непорозуміння, недовіру та справедливі нарікання громадян.

Таким чином, діюча пенсійна система передбачає необґрунтовано великі масштаби переро

s