Система пенсионного обеспечения населения и пути его реформирования

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



хід формується за рахунок прибутку, який отримується від інвестування пенсійних активів в цінні папери; відсотків, які нараховуються на пенсійні активи, розміщенні на банківських депозитних рахунках; та від інших видів інвестування. Засоби Накопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які робили страхові внески в цей фонд.

Економічними джерелами Недержавних пенсійних фондів є добровільні внески населення, які мають можливість і бажання після досягнення пенсійного віку разом виплатами з солідарної та обовязкової систем отримувати додаткові кошти з Недержавних пенсійних фондів; прибуток від інвестування цих внесків.

 

 

 

 

 

 

 

3. Стан системи пенсійного забезпечення в Україні та необхідність її реформування.

3.1 Історичний аспект та основні субєкти пенсійного забезпечення

 

Перш ніж говорити про сучасний стан системи пенсійного забезпечення в Україні, необхідно розглянути її історичний аспект.

У СРСР пенсійну систему було запроваджено ще з перших років радянської влади, яка будувалась не на основі врахування досягнутого віку, а на підставі втрати працездатності й настання інвалідності. Ухвалена 5 грудня 1936 р. Конституція СРСР проголосила право усіх громадян СРСР на матеріальне забезпечення в старості. Однак пенсійне забезпечення регулювалось через ухвалення окремих постанов ЦК ВКП(б), Ради Народних Комісарів СРСР і ВЦРПС, а не законів.

У 1956 р. був ухвалений Закон СРСР „Про держанні пенсії”, який закріпив існуючу на той час нерівність у соціальному забезпеченні робітників і службовців, з одного боку, і колгоспників з іншого.

15 липня 1964 р. було ухвалено Закон СРСР „Про пенсії і допомогу членам колгоспів”, а у 1990 р. - Закони СРСР „Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців”.

Після здобуття незалежності перед Україною постало питання розробки національного законодавства в системі пенсійного забезпечення й нової стратегії соціального захисту, яка б відповідала ринковим умовам, забезпечувала кращу соціальну захищеність пенсіонерів при одночасному досягненні макроекономічної стабілізації. Тому, Верховна Рада України ухвалила 5 листопада 1991 р Закон „Про пенсійне забезпечення”. Він майже нічим не відрізняється від аналогічного Закону СРСР 1990 р. Винятком стало істотне розширення пільгових категорій пенсіонерів, які одержали право на достроковий вихід на пенсію. Значним недоліком цього Закону є те, що він не враховує демографічного чинника при створенні пенсійної системи. На жаль, тоді українські політики ще не усвідомлювали, що процес старіння населення є обєктивним соціальним феноменом, який треба враховувати під час побудови пенсійної системи. [20, c. 8-15]

Молодій українській державі бракувало політичної волі та досвідчених фахівців з соціальної політики, що, вочевидь, стало головною причиною допущених помилок у пенсійному забезпеченні. І 9 серпня 2003 р. було схвалено нові Закон України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” і Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, які більшою мірою відповідають європейським стандартам та соціально орієнтованій ринковій економіці.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” субєктами системи пенсійного забезпечення в Україні є:

  • субєкти солідарної системи: застраховані особи (фізична особа, яка підлягає загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню і сплачує страхові внески); страховики (роботодавці та інші особи, що сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування); Пенсійний фонд; уповноважений банк (банк, що здійснює розрахунково-касові операції засобів Пенсійного фонду); підприємства та організації, які здійснюють виплату та доставку пенсій;
  • субєкти накопичувальної системи: особи, від імені та на користь яких здійснюються накопичення та інвестування засобів; підприємства, організації та фізичні особи, які здійснюють перерахування внесків в систему накопичувального пенсійного забезпечення; Накопичувальний фонд; недержавні пенсійні фонди; зберігач (банк, що забезпечує зберігання та обслуговування засобів Накопичувального фонду); страхові організації (юридична особа, виключною діяльністю якого є страхування життя, а також здійснює страхування і виплату довічних пенсій).

Управління солідарною системою загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснює Пенсійний фонд, який є самоврядною неприбутковою організацією, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші. Він проводить такі основні види платежів: виплати на підставі Закону „Про пенсійне забезпечення”; виплати військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби та їхнім сімям; пенсії відповідно до Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за дорученням державного бюджету; виплати державним службовцям; цільова грошова допомога непрацездатним громадянам з мінімальними доходами; державна грошова допомога деяким категоріям пенсіонерів; пенсії та

s