Система пенсионного обеспечения населения и пути его реформирования

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



тва, що є основним у соціально орієнтованій ринковій економіці, до якої прагнуть всі країни світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Моделі та економічні джерела пенсійного забезпечення в ринковій економіці

 

На відміну від інших економічних систем, в ринковій економіці посилюється соціальна спрямованість державного регулювання і система пенсійного забезпечення населення відіграє важливу роль у розподілі доходів суспільства.

Поява пенсійного страхування та пенсійного забезпечення нерозривно повязані зі створенням нового класу працівників класу найманих робітників, які залежать від регулярної виплати заробітної плати як єдиного джерела існування. З перетворенням робочої сили в товар та відповідно заробітної плати в основне джерело існування для багатьох членів суспільства, виникає особливий вид соціальної незахищеності висока вірогідність (ризик) матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку. Причому ризик має соціальний характер, оскільки в основному визначається соціальними умовами та не залежить (або недостатньо залежить) від кожної окремої людини.

Перед системою пенсійного забезпечення стоять три головні цілі:

  • захист від бідності при настанні пенсійного віку;
  • надання гарантованого доходу по завершенні трудової діяльності, розмір якого становить певну суму, пропорційну сумі заробітку;
  • захист цього доходу від наступного зниження реального рівня життя внаслідок інфляції.

На цій основі виникла трирівнева модель пенсійного забезпечення населення, що визнана Світовим банком як найбільш справедливою і яка характерна для соціально орієнтованої ринкової економіки. Вона складається з трьох частин:

  1. солідарна система означає, що платник податків вносить кошти в загальний фонд, а виходячи на пенсію отримує мінімальну, але гарантовану соціальну допомогу. Така система базується на принципі солідарності, тобто працююче покоління утримує пенсіонерів, а коли нинішні працюючі вийдуть на пенсію, то їх утримуватимуть ті, хто перебуватиме на той час у працездатному віці. Солідарна система виконує функцію запобігання бідності серед осіб похилого віку. Але у промислово розвинутих країнах така система забезпечує дуже невисокий рівень пенсій порівняно із середнім розміром заробітної плати (у США, наприклад, пенсія на підставі солідарної системи становить близько 35% від середнього доходу за весь час роботи до виходу на пенсію і ставка обовязкових відрахувань роботодавців до державної пенсійної системи становить лише 12,5%). Невеликі виплати змушують населення здійснювати індивідуальні пенсійні заощадження. Тому виникла система обовязкового накопичення;
  2. система обовязкового накопичення означає, що кожен працівник зобовязаний певну частину заробітку в обовязковому порядку відкладати на старість і сплачувати в накопичувальний пенсійний фонд. Завдяки цьому працівник після досягнення пенсійного віку буде одержувати додаткову пенсію із обовязкової накопичувальної системи (залежно від суми, що накопичена ним на рахунку) разом з виплатами із солідарної системи. При цьому держава виступає гарантом збереження зроблених працівником внесків;
  3. система добровільного накопичення розрахована на осіб, які готові здійснювати добровільні додаткові грошові відрахування з метою отримання додаткового джерела доходу після виходу на пенсію.

З-поміж перших країн світу, які запровадили солідарну пенсійну систему на зламі ХІХ-ХХ ст., були Німеччина, Англія, Франція та Швеція, а згодом Чехословаччина і Румунія. За межами Європи першими такі самі пенсійні системи у 20-х роках заснували три латиноамериканські країни Чилі, Аргентина і Уругвай. У США лише в 1935 році президент Ф.Рузвельт підписав „Закон про соціальне забезпечення”. У СРСР пенсійну систему було запроваджено ще з перших років радянської влади.

Спочатку солідарна система набула значного поширення в країнах Європи та американського континенту. Але нині через старіння націй більшість країн Європи зіткнулися з неможливістю подальшого пенсійного забезпечення за цією системою. Водночас низка країн Південно-Східної Азії та Африки з самого початку запровадили накопичувальні системи державного пенсійного забезпечення. В останнє десятиріччя XX століття у світі все більшої популярності набрала комбінована (змішана) система пенсійного забезпечення - частину пенсії виплачує держава за солідарною системою, а частину - за рахунок пенсійних накопичень.

Тому у кожній країні сформувалася своя особлива модель системи пенсійного забезпечення. Розглянемо ті, що мають низку цікавих особливостей.

У Чилі в 1980 році було здійснено пенсійну реформу, спрямовану на перетворення солідарної системи пенсійного забезпечення на накопичувальну. Було дозволено створювати компанії для керування приватними пенсійними активами. Пенсійні внески сплачуються лише працівниками (10% від зарплати). Розміри пенсій залежать від суми сплачених внесків та нарахованого інвестиційного доходу. Основною перевагою чилійської моделі стало розумне й ефективне інвестування пенсійних коштів приватними фінансовими компаніями порівняно з нижчими ставками доходу від державних інвестицій. У Чилі кошти пенсійних фондів становлять 40% ВВП. Чилійський досвід перетворення пен

s