Система нормативних та індивідуальних актів, що регламентують роботу суду

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



дів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що недоторканність суддів один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення частини першої статті 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обовязків не обмежується визначеною у частині третій цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі гарантії визначені, зокрема, статтею 13 Закону України “Про статус суддів”. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Важливою позицією є також тлумачення положення частини другої статті 126 Конституції України “вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється”, яке треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у звязку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обовязків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

 

2. Міжнародно-правові акти

 

Європейська конвенція про захист прав і основоположних свобод (1950 р.) (далі Конвенція) закріплює право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6). Положення Конвенції находять розяснення і тлумачення у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі Суд). Так, у справі “Добертен проти Франції” від 25.02.1993 р. Суд відзначив, що “держави мають організовувати свою судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди були спроможні задовольнити кожну вимогу статті 6 Конвенції”.

Норми Конвенції і рішення Суду є обовязковими для виконання на території України. Це випливає із норм Конституції України про те, що міжнародні договори, згоду на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства (ст. 9). Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 р. встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17).

Низка положень з питань належної організації судової влади містяться у актах Комітету Міністрів Ради Європи. Рекомендація R № (86) 12 від 16.09.1986 р. “Про заходи щодо недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суддів” закликає держави надавати судовим органам необхідні кошти для ефективного розгляду зростаючої кількості справ, що розглядаються судами, а також поступово зменшувати коло завдань, які не стосуються судочинства, вилучаючи їх із судової юрисдикції до компетенції інших органів. Рекомендація № R (95) 12 від 11.09.1995 р. “Про спрощення управління системою кримінального правосуддя” пропонує уживати заходи, спрямовані на визначення критеріїв навантаження на суддів, враховуючи демографічні, соціальні, економічні та інші умови. Підкреслюється важливість ефективного використання наявних матеріальних ресурсів, у тому числі приміщень, в яких розташовані суди, а також упровадження новітніх інформаційних технологій в роботі суду.

Рекомендація № (94) 12 від 13.10.1994 р. “Про незалежність, дієвість та роль суддів” встановлює стандарти щодо відповідні умови праці суддів. Для цього пропонується:

(1) укомплектувати штати достатньою кількістю суддів та забезпечити їм перед їхнім призначенням та протягом їхньої карєри необхідну професійну підготовку, прикладом якої може бути стажування у судах та, за можливості, в інших органах та інстанціях влади. Судді не повинні оплачувати таку професійну підготовку; ця підготовка має бути спрямована на вивчення нового законодавства та судової практики. У разі необхідності така підготовка повинна включати навчальні візити до органів влади та судів в європейських та інших зарубіжних країнах;

2) забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе;

3) запровадити чітко означену структуру з тим, щоб комплектувати штати кваліфікованими суддями та закріплювати їх;

4) надати в розпорядження суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання, зокрема, засоби для діловодства та звязку, з тим, щоб вони могли діяти ефективно та без невиправданих затримок;

5) ужити відповідних заходів з тим, щоб доручити виконувати несудові завдання іншим особам;

6) для гарант

s