Система контролю забруднення

Курсовой проект - Экология

Другие курсовые по предмету Экология

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



гани, органи охорони здоровя та інші уповноважені на те державні органи.

Нормування викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє середовище виконується шляхом встановлення гранично допустимих викидів цих речовин в атмосферу (ГДВ) і гранично допустимих скидів речовин із стічними водами у водні обєкти (ГДС).

ГДВ це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує гранично допустимі концентрації їх для населення, рослинного і тваринного світу, якщо немає більш жорстких екологічних вимог і обмежень.

ГДС це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом уданому пункті водного обєкта за одиницю часу з метоп забезпечення норм якості води у контрольованому пункті. ГДС встановлюється з урахуванням ГДК в місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водною обєкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води.

Нормативи викидів і скидів для підприємства встановлюються в сукупності значень ГДВ (ГДС) для окремих діючих і тих джерел забруднення, що проектуються чи підлягають реконструкції. Для останніх нормативи визначаються на різних стадіях проектування обєктів. Для тих обєктів, що вводяться в дію, нормативи ГДВ і ГДС повинні бути забезпечені на момент прийняття їх в експлуатацію.

При викидах (скидах) у навколишнє середовище речовин, для яких не встановлено ГДК, органи охорони природи мають право прийняти рішення про зупинення роботи підприємств або їхніх окремих виробництв. Введення в експлуатацію нових виробництв, у викидах (скидах) яких містяться речовини без встановлених ГДК, заборонено.

Для оцінки рівня забруднення середовища та його якості використовують показник, який називають гранично допустимою концентрацією. Гранично допустима концентрація (ГДК) це максимальна концентрація речовини в навколишньому середовищі, за якої не спостерігається прямий або опосередкований шкідливий вплив цієї речовини на організм людини.

ГДВ встановлюються для кожного джерела забруднення атмосфери на діючому підприємстві за умови, що викиди шкідливих речовин від одного або сукупності джерел населеного пункту з урахуванням перспективи промислового розвитку і розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері не створять приземну концентрацію, що перевищує ГДК. У разі, коли значення ГДВ з обєктивних причин на підприємстві не можуть бути забезпечені, виконується поетапне скорочення викидів забруднюючих речовин до значень, які забезпечують додержання ГДВ.

Для неорганізованих викидів і сукупності дрібних джерел (вентиляційні викиди з одного виробничого приміщення) встановлюють сумарні значення ГДВ. При визначенні ГДВ для джерела забруднення атмосфери враховують одержані розрахунковим або експериментальним методом значення фонових концентрацій забруднюючих речовин у повітрі від інших джерел (у тому числі і від автотранспорту) міста або іншого населеного пункту.

Значення фонового забруднення атмосфери включає забруднення, яке виникло в результаті транскордонного переносу шкідливих речовин, що має певне значення для прикордонних регіонів.

Матеріали щодо ГДВ і ГДС, які подаються на погодження і затвердження, передбачають наявність клопотання, пояснювальної записки, результатів розрахунків нормативів ГДВ і ГДС, заходів щодо дотримання встановлених нормативів тощо.

Особливо важливим є витримування гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у двох основних середовищах, з яким постійно стикається людина, у повітрі й у питній воді. Гранично допустимі концентрації основних забрудників питної води за розробками Всесвітньої Організації Охорони здоровя (ВООЗ) наведені в табл. 1.

Переліки ГДК постійно розширюються, що повязано з появою нових технологій, матеріалів, а також з новими даними медико-біологічних досліджень, які розкривають невідомі шкідливі впливи на живі організми речовин, що раніше вважалися нешкідливими. У ґрунтах навколишньої зони паспортизованого обєкту мають контролюватися ті самі шкідливі речовини, що визначаються у викидах і стоках, оскільки вони з водойм, куди надходять після очищення стічні води, а також осідаючи з атмосфери з опадами, потрапляють у ґрунти, а з них у рослини і тварин.

 

Таблиця 1. Пропозиція Всесвітньої організації охорони здоровя щодо контролю за забрудненням питної води

ПоказникиРекомендації ВООЗ щодо безпечної для людини концентрації речовин у питній водіДопустимі надходження хімічних речовин в організм людиниКадмій0,005 мг/лХром0,05 мг загального хрому/лЦіаніди0,1 мг/л4,7 мг/добуФтор0,5 мг/лСвинець0,05 мг/лОрієнтовно допустиме щотижневе споживання 3 мг/чол.Ртуть0,001 мг/лНітратиРекомендовано для азоту нітратів 10 мг/лСелен0,01 мг/л1,2Дихлоретан10 мкг/лТетрахлорид вуглецю3 мкг/л1,1Дихлоретилен0,3 мкг/лТетрахлоретилен10 мкг/лДДТУмовна величина ДСП 0,005 мг/кг маси тілаАльдрин і дильдрин0,0001 мг/кг маси тілаХлордан0,001 мг/кг маси тілаГексахлорбензолОрієнтовна величина0,01 мкг/лБензол10 мкг/лХлороформ30 мкг/лАніонні детергенти ПАВ0,2 мг/лАлюміній0,2 мг/лХлориди250 мг/лФеноли і хлорфенолиВ питній воді їх концентрація не має перевищувати 0,1 мкг/лМідьРекомендацію видано на 1 мкг/лЖорсткість (за карбонатом к

s