Система комунікацій цивілізації

Информация - Социология

Другие материалы по предмету Социология

Для того чтобы скачать эту работу.
1. Подтвердите что Вы не робот:
2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



азетні листівки, що випускалися для противника, демонстрували фотографії військовополонених тільки в колективі.

По суті, навіть зміна гасла пропаганди, що велася психологами союзників серед німецьких солдатів з виразу здавшися в полон, ти рятуєш себе на здавшися в полон, ти рятуєш свою сім`ю також демонструє ефективність того типу повідомлення, що відповідає очікуванням одержувача інформації. Якщо перше гасло не працювало, бо дезертирували тільки маргінали, то друге привело до масового дезертирства. І в тому, і в іншому випадку була спроба вводити поведінку, потрібну для комунікатора. Але тільки в другому випадку вона стало достатньою мірою обгрунтованою для одержувача інформації. Тому й реклама жувальної гумки або гігієнічних тампонів вирішує не стільки чисто фізіологічні завдання, скільки завдання соціального спрямування.

Реально комунікатор передає не повідомлення, він передає ключ до нової програми дій, тому більш вдалим варіантом стає опора на вже записані в свідомості подібні або близькі установки. Тобто це опора на вже відоме, що має позитивне забарвлення для одержувача інформації. Ця модель діє на будь-якому рівні. Наприклад, у свої президентські перегони 2000 року Дж.Буш-молодший втягнув міцного горішка Брюса Вілліса, актрису Бо Дерек, співака блюзу кубинського походження Джона Секеду усе заради завоювання голосів відповідних верств населення.

Загалом, слід визнати, що, якщо стандартні підходи (їх застосуванню присвячені лінгвістика, літературознавство) спрямовані на аналіз та породження повідомлення і лише потім його контексту, то прикладні підходи (в першу чергу це стосується паблік рілейшнз) спрямовані на створення контексту, а повідомлення вже випливає з нього. Достовірність контексту для людини важливіша, оскільки контекст складніше деформувати, аніж форму його вираження. Одночасно контекст цілесрпямовано обробляється поза тим рівнем уваги, який має місце при обробці повідомлення. Контекст як би виходить за межі нашої уваги.

Таким чином, ключовими для комунікатора стають наступні елементи процесу комунікації: цільова аудиторія; канал; метакомунікатівні знання; контекст.

Успіх комунікації залежить від професійного вміння оперувати на цих рівнях комунікації.

І остання характеристика. Комунікація породжує обєкти нової природи. Вони лише мають функції, схожі з реальними обєктами, але часто споживач інформації відноситься до них як до реальних. Як наслідок, ми маємо більш динамічні зміни у цій сфері, порівняно зі сферою матеріальною. Згадаймо гарячкову зміну символіки, що мала місце внаслідок різного роду революційних змін в історії людства. Перед нами обєкти іншої енергії, породження яких не потребує значних матеріальних витрат, але які несуть набагато більший смисловий контекст, ніж деякі матеріально затратні блага.

 

4. Зміна ролі комунікації в інформаційному суспільстві

 

Коли робота з інформацією (знаннями) стала однією з продуктивних сил суспільства, зявилися й країни (наприклад Японія), що будують своє економічне благополуччя в значній мірі використовуючи цю сферу. Елвін Тоффлер говорить про інформацію як про сировину: Для цивілізації третьої хвилі одним з головних видів сировини, причому невичерпним, буде інформація, включаючи уяву.

Усе це в значній мірі повязано з тим, що сучасне суспільство вийшло на більш складний етап своєї організації, що вимагає для успішного функціонування більш досконалих процесів координації, і більш серйозної мірою спирається на інформаційні процеси. Аналогічний приклад спостерігався в період виникнення писемності в Китаї.

Кінець ХХ століття вивів процеси комунікації на новий рівень, коли в них у значній мірі виявилися зацікавленими держави, зокрема, військова галузь. Мова йде про феномен інформаційних війн. Вперше на цю тему заговорив Е.Тоффлер у своїй теорії типології війн. Війни аграрного періоду велися за території. Війни індустріального періоду за кошти виробництва. Війни ж інформаційного століття будуть вестися за кошти обробки й породження інформації та знань.

Американські аналітики підсумували набір загроз, що впливають на розвиток інформаційних технологій. Такий аналіз дуже важливий для національної безпеки. Серед них такі загрози:

  1. інформаційні технології становлять небезпеку для всіх країн;
  2. при цьому відсутні легальні механізми протидії їм;
  3. виникнення нових методів маніпуляції сприйняттям, емоціями, інтересами, вибором;
  4. доступність великих масивів інформації для всіх (включаючи агресивно направлені сили, наприклад, терористів).

До інформаційної війни сучасний світ підштовхує і глобалізація сучасних ЗМІ, які поступово стають рівноправними учасниками прийняття рішень. Виник так званий ефект СNN, який утворюється, коли пріоритети комунікативного каналу починають диктувати умови політикам і людям, що приймають вагомі рішення.

Військові, у свою чергу, розкрили його в такий спосіб, створивши власний список загроз:

А загроза виживанню;

В-загроза західним інтересам;

С непрямий вплив на західні інтереси (наприклад, Косово, Боснія, Сомалі і т.д.).

При цьому дослідники підкреслюють, що останній список знаходиться в центрі уваги мас-медіа в інформаційному столітті. Особливості каналу комунікації та особливості сприйняття інформації людиною диктують пріоритети, під які починає підлаштовуватися політика.

Сучасні країни стикаються також з іншими видами інформаційного впливу, якими вони можуть бути не готові оперувати. При цьому, вони не носять військового характеру і через це держава не має адекватної системи реагування на них. Це можуть бути різного роду інформаційні атаки за допомогою мас-медіа, психологічний вплив на все населення з метою підірвати довіру до лідерів і їхніх дій. До речі, загальна схема всіх цих міркувань така: як не дивно це звучить, однак чим сильнішою стає країна в інформаційному плані, тим більш вразливою може ставати її інформаційна інфраструктура (прикладом може бути витік інформації через Wikileaks). Точніше, можна сказати, що у цієї країни зявляються нові точки вразливості, яких не було на попередньому етапі її розвитку.

Усі ці параметри демонструють новий статус інформації в сучасному суспільстві, вимагаючи до себе іншого відношення суспільства і державного апарату. На жаль, у країнах СНД ще недостатньо осмислена неминучість подібного розвитку подій, у той час, коли на Заході це вже давно є загальновизнаним фактом. Навіть офіційні американські документи використовують термін глобальне інформаційне середовище, маючи на увазі його вплив на політичні, економічні і військові дії.

Не менш значущою, ніж вплив на суперника, є увага до дружньої або нейтральної аудиторії. Світ сповнений стереотипів, які часто є невигідними для тієї чи іншої національності. Ведеться активна боротьба проти подібних негативних уявлень однієї національності в рамках масової культури іншої. Відомий факт, що японці купували акції голлівудських компаній, аби впливати на те, як будуть виглядати в американських фільмах японські персонажі. Аналогічно намагається впливати на західні кіноуявлення і арабський світ. Наприклад, в 1993 році відбулася зустріч між американськими арабами і студією Волта Діснея, у результаті чого Були вилучені деякі образливі ні їх думку пасажі з пісень дитячого фільму Аладін.

Новий інформаційний світ по-іншому вибудовує свої пріоритети, спирається на нові типи можливостей. І статус наук комунікативного циклу зростає. У цій області також зявилися свої глобалісти. Це Маршал Маклюен і вже згаданий вище Елвін Тоффлер.

Концепцію Маршала Маклюена можна описати кількома основоположними ідеями:

1) підвищення ролі самого каналу комунікації, який в ряді випадків задає тон і розуміння повідомлення. Маклюен також підкреслює, що сучасні засоби комунікації вже акцентують не стільки на самому повідомленні, скільки на його авторові;

2) загальність його підходу призвела до розгляду світу як одного глобального села, єдність якого досягається за рахунок ЗМІ;

3) він запропонував розмежування гарячих та холодних ЗМІ. Гарячі ЗМІ повністю завантажують органи певні чуття, холодні через недостатню інформаційну визначеність змушують підключитися всі органи чуття. Радіо, на його думку, є гарячим засобом, телебачення холодним, оскільки радіо не викликає такого високого ступеню співучасті аудиторії у своїх передачах, як телебачення. Його роль в тому, щоб створювати звуковий фон або посилювати шуми, як у випадку з людьми, що відкривають у радіоприймачі спосіб відгородитися від свого оточення. Телебачення для ролі створення фону не підходить. Воно приваблює і заманює аудиторію, і без цього не обійтися.

 

 

Висновок

комунікація суспільство інформаційний пропаганда

Людство у своїй історії весь час займалося створенням нових типів породження комунікативних обєктів. При цьому вони проходили і продовжують проходити один і той самий шлях: спочатку ними користується обмежена група осіб, потім цей механізм набуває поширення. Наприклад, такий шлях пройшло книгодрукування. Актуальним прикладом такого роду може служити Інтернет, який також вирвався з рук військових, які його створили.

Все це говорить про сильну самодостатність комунікативних обєктів, які можуть не тільки існувати самостійно, а й вступати у власні взаємозвязки, не передбачені їхніми творцями. Можна сказати, що будівництво повітряних замків може передувати, супроводжувати, замінювати будівництво реальних замків.

Розвиток суспільства призводить до кардинальних змін у пріоритетності вербальних чи нев