Система комунікацій цивілізації

Информация - Социология

Другие материалы по предмету Социология

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



смаку людина не має такої чіткої системної памяті.

Вербальна комунікація будується на лексично виділених одиницях, що відповідають реаліям світу. Це призводить до великої кількості одиниць тезаурусу. З них складається нескінченне число повідомлень.

Візуальна комунікація не володіє подібним набором заздалегідь встановлених одиниць. Відсутність елементарних одиниць робить більш універсальним процесс сприйняття візуальної комунікації, оскільки не потребує попереднього знання великого масиву одиниць для розуміння повідомлення.

Однак і на візуальному рівні існують попередні норми, що визначають форму необхідного повідомлення. А.Маслоу дивиться на проблему ширше, коли говорить, що брак краси може бути патогенним фактором. Тобто нормування присутнє і в цьому типі комунікації.

Завдяки відсутності наперед заданої визначеності одиниць візуальне повідомлення несе більший обсяг інформаційної новизни. Тому телебачення настільки небезпечне з точки зору фахівця з паблік рілеішнз як багатий повідомленнями канал, воно може видати зайве повідомлення, що особливо яскраво проявляється у випадку прямого ефіру. Звідси випливає необхідність більш суворого контролю саме телевізійного повідомлення, щоб не породжувати додаткових повідомлень, які супроводжують основне.

Комунікативні процеси відповідно до моделі Г.Бейтсона відбуваються на двох рівнях: комунікативному та метакоммунікатівному.

Комунікативний рівень розуміється стандартно, а метакоммунікатівний задає модуль, загальне розуміння переданого повідомлення. Г.Бейтсон прийшов до своєї теорії спостерігаючи за іграми мавп. Його цікавило питання: як мавпи розуміють у конкретному випадку, що покусування це не сварка, а гра? Відповідь полягала в тому, що мавпа передає метакоммунікатівне повідомлення, що дає потрібну інтерпретацію і передається змістом. У людській комунікації яскраво продемонструвати це може те, що психічно хвора людина, наприклад, шизофренік, на думку вченого, не володіє метакоммунікативним інструментарієм, тому не може адекватно інтерпретувати отримані повідомлення. Так, вона не може розуміти жартів і тим самим випадає з процесу звичайної комунікації.

Метакоммунікативні процеси повинні співвідноситися з тими чи іншими жанрами, з тими чи іншими типами дискурсів. Людина, що володіє мовою, повинна володіти набором прийнятих в даній структурі типів дискурсів, оскільки в кожному з них існує свій варіант комунікативної поведінки.

Комунікація також може бути ієрархічною (з пріоритетністю прямого звязку) і демократичною (з пріоритетністю зворотного звязку). Для ієрархічної схеми важливий наказ, для демократичної переконання. Для ієрархічної схеми більше значення має чистота каналу звязку, оскільки в ньому повідомлення що містить директиву, якщо досягне одержувача, завжди буде виконане. Не так ідуть справи з демократичною схемою, оскільки, згідно з нею, одержувач має право вибору: виконувати, чи ні повідомлення, що надійшло. Це повязано з іще однією відмінністю: в рамках ієрархічної комунікації перед нами поєднання начальник підлеглий, і у підлеглого немає іншого вибору, окрім послуху. У демократичній схемі ми маємо справу з вільною людиною. Країни СНД, володіючи гарним досвідом ієрархічних комунікацій, не мають достатнього досвіду роботи з вільною людиною. Влада, як правило, промовляє в режимі монологу, а не діалогу. Виступаючи в ролі автора, влада породжує один текст, тоді як у випадку демократичної комунікації йде породження безлічі текстів, що неможливо в ієрархічній системі. Будь-який інший текст там відразу оголошується єретичним, неприйнятним.

Можна вважати, що ці два типи комунікації належать до різних соціальних структур: держави і суспільства. Держава зацікавлена в єдності, суспільство у розмаїтті. Звідси і випливає вищевідзначена орієнтація на монолог, який, по суті, блокує дії іншої сторони, або діалог, що дозволяє подібні мовні і немовні дії.

І реклама, і паблік рілейшнз породжують свої тексти в режимі суспільної (демократичної) комунікації. Звідси випливає складність цього процесу, оскільки таке породження може йти в агрессивному комунікативному середовищі з одночасним існуванням інших джерел інформації. Тобто породження повідомлення відбувається в умовах, коли одночасно існує і породження інших повідомлень, що йому суперечать. Ця характеристика особливо важлива в умовах інформаційних війн та психологічних операцій, коли проти безлічі пропагандистських повідомлень можна зуміти протиставити одне-єдине, що зможе призвести до капітуляції суперника.

Ознакою, що сприяє породженню агресивного середовища, стає автономне існування різних комунікативних центрів. Розпад єдиної ієрархічної комунікації, властивий радянському періоду, створив соціальні групи з автономною комунікативною поведінкою. Наприклад, партія і парламент як інституції такої автономної поведінки, вступають у конфлікт з президентськими центрами в республіках СНД, які вимагають пріоритетності саме свого типу інформації.

Найбільш поширеною і дослідженою є дихотомія усної та письмової комунікацій. Вони помітні за такими ознаками:

  1. за своїм словником (абстрактні конкретні поняття, довгі короткі слова);
  2. за своїм синтаксисом (довгі короткі речення).

Крім того, письмова комунікація не фіксує в повній мірі такі явища, як хезитація (вираз сумніву), що в ус

s