Синтаксичні зв'язки у внутрішній структурі українського простого речення

Статья - Иностранные языки

Другие статьи по предмету Иностранные языки

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СИНТАКСИЧНІ ЗВЯЗКИ У ВНУТРІШНІЙ СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

 

Вступ

 

Розглядаються синтаксичні звязки в структурі українського простого речення, що охоплюють предикативний у синтаксичних формах координації, співположення, співвияву, співвідношення; аналізуються особливості прислівного синтаксичного звязку в синтаксичних формах інтеграції, керування, узгодження, кореляції, прилягання. Досліджується специфіка напівпредикативного, опосередкованого, опосередкованого, приєднувального, сурядного типів звязку, орієнтованих на реалізацію обєктивної модальності, а також модального, інтродуктивного типів звязку з послідовним аналізом закономірностей субєктивномодального звязку в структурі простого речення.

Ключові слова: синтаксичний звязок, синтаксична форма, предикативний звязок, обєктивна модальність, субєктивна модальність.

 

Внутрішньосинтаксичні і зовнішньосинтаксичні значення розрізняються тим, що перші безпосередньо повязані із закономірностями синтагматики компонентів речення, які у своїй цілісності структурують його обєктивний зміст. Зовнішньосинтаксичні значення співвідносяться із тими додатковими субєктивно привнесеними смислами, що марковані специфікою ситуативно-мовленнєвої комунікації. Вони охоплюють той спектр значень, що повязані з авторизованими, заперечними, темпорально-дейктичними та іншими значеннями.

Розгляд системи внутрішньореченнєвих синтаксичних звязків та їхніх форм дозволяє встановити особливості формально-граматичної будови речення та окреслити закономірності співвідношення із семантико-синтаксичною, власне-семантичною, комунікативною структурою, простежуючи площини їхньої корелятивності / некорелятивності.

Метою пропонованої статті є концептуальний розгляд усього спектру синтаксичних звязків, що реалізуються у структурі простого речення, та вияв ядерних / периферійних синтаксичних форм їхнього вияву.

Внутрішня структура простого українського речення являє собою досить складне утворення, що на формально-граматичному рівні формується відповідними синтаксичними звязками. При цьому розгляд останніх слід ґрунтувати на врахуванні специфіки номінативно-денотативної та предикативної функцій речення. Номінативно-денотативна функція речення це вичерпна реалізація його компонентами типової пропозитивної ситуації, що відображається в особливостях відношень компонентів між собою та закономірностях їхньої реалізації номінативними засобами у реченнєвій структурі. Основною одиницею номінативно-денотативної функції речення є денотативні ролі, що диференціюються на актантні, сирконстантні і предикативно-атрибутивні. До актантних ролей належать учасники певної події та визначуваний перебігом події чи стану статус учасників: Батько любить своїх дітей Батько (перший актант) любить (предикат) своїх (атрибут) дітей (другий актант). Перший актант може акумулювати у собі сумарну кількість учасників дії, носіїв стану, актуалізуючи локативність, квалітативність, дистрибутивність та ін.: Завод випускає продукцію, де завод репрезентує усіх тих, хто працює на ньому, наголошуючи локативні параметри. Особливо вартісною постає диференціація і деталізація семантичного окреслення членів речення, що й дозволяє кваліфікувати "семантичні ролі" як позначення семем членів речення, що у своїй сукупності охоплюють інваріантні (їх може один і кілька) і варіантні реалізації. Перехідну площину таких виявів складають синкретичні вияви типу "інструментальний субєкт" (Камінь розбив вікно), "адресатний субєкт" (Мати отримала пакунок) та ін. Ситуативно-пропозитивний рівень речення дозволяє говорити про субєктний агентив, обєктний агентив і под., що найбільшою мірою корелює з відповідними денотатами.

Предикативна функція речення ґрунтується на відношенні його змісту до обєктивної дійсності, що відображено у всіх відомих на сьогодні граматиках. Предикативна функція найбільшою мірою виявляється у базовому предикативному реченнєвотвірному синтаксичному звязку, основною формою вияву якого постає координація, що виявляється у закономірностях взаємопогодження форм підмета і присудка (особи, роду, числа (детерміновані підметом), форми відмінка (визначувані присудком)): Вітри кучеряві беру я у серце, Гаями, полями бреду... (С.Будний); Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку (М.Коцюбинський). До координації прилягають синтаксичні форми взаємовияву і співположення. Взаємовияв окреслюється у тому, що два слова однієї частиномовної семантики реалізують синтаксичні функції підмета і присудка завдяки відповідному внутрішньореченнєвому розташуванню: Людські пісні найглибша мука, найвища радість на землі (М.Рильський); Кожна пісня моя віку мого день (І.Франко); Учити завжди удосконалювати себе (А.Яна); Вік прожити не ниву пройти гомінку (А.Малишко); Керувати для мене це знаходити спосіб допомагати кращим силам у літературі (І.Драч). Синтаксична форма співположення виявляєть

s