Синонимия и антонимия в поэзии

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



та антитеза, як проста (нерозгорнута і розгорнута), так і складна. Ця важлива стилістична фігура створена за рахунок не тільки лексичних антонімів, але й контекстуальних і міжчастиномовних. Антитеза у поета виступає як засіб реалізації емоційно-експресивного значення слів. Уживання в одному великому поетичному фрагменті кількох пар антонімів, які утворюють антитезу, характеризує мову поезій І.Муратова.

Значне місце в поезії І.Муратова посідає оксиморон, який, як відомо, відзначається великою виражальною силою. Оксиморон у Муратова утворює нові відтінки смислу і є важливою складовою частиною експресивності його поезій.

Антонімія різних частин мови у митця представлена трьома типами міжчастиномовних опозицій, рівних між собою у кількісному відношенні. До найтиповіших моделей міжчастиномовних антонімів відносимо антонімічні опозиції, що утворюють прикметники та іменники. Як засіб вираження протиставлення, така антонімія більш повно розкриває динамічну натуру автора.

Використовування різних способів введення антонімів у текст: ампліфікації, нагромадження антонімічних пар для посилення контрасту явища, антонімічного паралелізму для підкреслення протиставлення, уживання як антонімів синонімічних слів, уживання антонімів з антонімічними епітетами, введення синонімічно-антонімічних блоків для конструктивної організації вірша, для вираження внутрішнього напруження чи розрядки особливість мови І.Муратова.

Одна із стильових ознак поезії І.Муратова антонімічно-синонімічні взаємозвязки. Найбільш характерним для мови поета є вживання поруч двох і більше рядів синонімів і антонімів, введення в текст синонімічно-антонімічних трикутників, використання синонімічного та антонімічного повтору.

 

Загальні висновки

Мова поезій І.Муратова багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.

Поетичне мовлення І.Муратова дуже багате: воно вміщує складні й багатоманітні словникові глибини української літературної мови другої половини ХХ століття, і чисті джерела народнопоетичної мови та мови української літератури ХІХ ХХ століть.

Крізь сучасну лексику науки, культури, техніки у поета просвічується народна першооснова його поетики. Посьменник використовує різні способи поетичного освоєння фольклорних джерел: включення в поезію пісенного тексту, використання сюжету народної пісні, трансформація пісенного твору, введення народної символіки в новий семантичний контекст, поєднання традиційних фразеологізмів з новітньою інтелектуальною лексикою, вживання релігійної лексики та біблійної символіки для створення оригінальних поетичних образів.

Інтелектуальні асоціації виявляються в літературних ремінісценціях, які органічно вливаються в авторський текст, зокрема із "Слова о полку Ігоревім", Т.Г.Шевченка, О.С.Пушкіна, І.П.Котляревського, П.А.Грабовського, М.М.Коцюбинського, О.П.Довженка, П.Г.Тичини.

Своєрідність мови поезій І.Муратова полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно не тільки до предмета зображення, а й до психічного складу поета, зокрема його психічного типу й темпераменту, які позначені пристрасністю й динамізмом.

У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів. Так, вираженню емоціонального світу поета відповідають лексико-морфологічні повтори, переважно дієслівно-іменникові; порівняння, серед яких виділяються предикативні порівняльні структури (повні і неповні), структури з орудним порівняльним, безсполучникові і семантично ускладнені порівняльні конструкції; індивідуально-авторські метафоричні словосполучення.

Більшості творів поета притаманне використовування абстрактної та іншомовної лексики на позначення психічних якостей чи станів людини.

Характерною ознакою індивідуального стилю І.Муратова є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають прикладки та композити-прикметники. Відзначаються оригінальністю також афіксальні новоутворення і прислівникові оказіоналізми.

Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів.

Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії І.Муратова переважають синоніми ідеографічного типу.

З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.

У поетичних творах І.Муратова синоніми, як мовний засіб, виконують усі пять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерні функції уточнення (диференціації), заміщення та протиставлення. Серед них кількісно виділяється функція диференціації, оскільки вона дає можливість виразити найтонші семантичні, стильові й емоційно-експресивні відтінки поняття.

Одна із стильових ознак поезії І.Муратова широке використання різних стилістичних способів введення синонімів у текст. Однак поет надає перевагу дистантному та рамочному способу розташування слів.

Визначальною рисою поетичного мовлення І.Мур

s