Синонимия и антонимия в поэзии

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



истання такої поетичної фігури, як антонімічний паралелізм, з тією ж метою (бачив горе співав про щастя, чув "рятуйте" кричав "ура!");

  • ампліфікація, нанизування антонімічних пар, що посилює контраст явища (відомі невідомі, друзі ледь знайомі, пустотливі серйозні, невразливі нервозні, слоноподібні тендітні);
  • уживання синонімічно-антонімічних блоків з метою створення концептуальної напруги чи розрядки (життя (земне буття) потойбічність (мороки нірвани)).
  •  

    3.4. Взаємозвязок синонімії та антонімії в поезії Ігоря Муратова

    Мову І.Муратова не можна вивчати тільки статично, бо в його мові переплітаються різні мовно-стилістичні засоби. Зокрема це помітно там, де в антонімічні звязки вступають синоніми. Такі антонімічно-синонімічні взаємозвязки у художніх творах поетах є не спорадичним явищем, а зустрічаються постійно. Це одна із стильових ознак поезії І.Муратова.

    На взаємодію між синонімічними і антонімічними відношеннями вказувалось неодноразово [Шмелев, 1973, 134-135].

    На думку дослідників, семантичні звязки синонімів і антонімів найбільш відчутно постають у взаємодії двох протилежних СР [Иванова, 1982, 48], обєднаних опозиційними звязками. Ф.П.Філін з цього приводу зазначив: “Синонімічні і антонімічні відношення два важливих види семантичних звязків слів у рамках тієї чи іншої лексико-семантичної групи...” [Филин, 1982, 237]. Але це особливо виявляється в художніх текстах.

    Оскільки синонімія і антонімія тісно повязані, то між ними існує складна система залежностей. Так, В.М.Русанівський звертав увагу на те, що “синонімічний ряд слів разом з антонімами до кожного члена ряду утворює семантичне поле, яке межує з іншими семантичними полями, частково й накладається на них” [Русанівський, 1991, 3]. Про те, що слова, які складають семантичне поле, повязані різного роду відношеннями, відмічав Ф.П.Філін. Дослідник характеризував їх, як відношення "синонімії, антонімії, всякого роду уточнення, диференціації й узагальнення близьких чи тотожних значень" [Филин, 1957, 536]. Л.О.Введенська вважає, що “взаємодіють антоніми з синонімами насамперед тоді, коли члени одного ряду синонімів вступають в антонімічні відношення з одним якимось або з усіма словами другого ряду” [Введенская, 1971, 14].

    Як уже зазначалося, для мови Ігоря Муратова характерне вживання в одному тексті і синонімів, і антонімів, що створює, так би мовити, два ряди нагнітання і тим самим підсилює образ.

    Частіше за все поет використовує звязок антонімії з синонімією як спеціальний образний прийом: "Я короля оспівував так гучно, Що став багатієм із жебрака..., Я короля звеличував так часто, Що до душі припала підла гра" (181). У цьому тексті синоніми оспівував звеличував обрамляють опозицію багатій жебрак, тобто антонімічний ряд розділяє синонімічний, що дає змогу кожному із цих лексичних засобів чітко виконувати свої функції: синоніми заміщують один одного, щоб уникнути повтору в невеликому фрагменті, а в антонімічному ряді спостерігаємо, як одна протилежність виходить з іншої, чим підкреслюється контраст явища.

    Характерне для поезій І.Муратова і вживання поруч двох рядів синонімів і антонімів: "Вагались, як і я, в жорстокій творчій тиші, Терзались, як і я, у гомонах життя" (1980, 154), "За ніч блага: "Помстіться, рідні, а мертвих відплатіть, живі!" (50). В обох прикладах дієслівні синоніми вагались терзались, помстіться відплатіть виконують функцію уточнення, а повязані з ними антоніми тиша гомін, мертві живі підсилюють емоційну образність тексту.

    Цікаві також приклади взаємодії синонімів і антонімів, які поєднуються з такою стилістичною фігурою, як повтор: "Захмелію, згадаю все прикре, болюче, лихе... Вяне сад мій і знову цвіте... Ах, забуду, забуду все прикре, болюче, лихе!" (151). Таке нагромадження антонімів і синонімів (згадаю забуду, вяне цвіте; прикре болюче лихе) письменник використовує, щоб виділити, звернути увагу читача на головне страждання ліричного героя. А повтор антонімічного слова забуду та синонімів прикре болюче лихе допомагає повніше відобразити цей схвильований і напружено емоційний стан ліричного героя. Особливої виразності текстові надає кільцевий синонімічний повтор (прикре болюче лихе), який починає і закінчує фрагмент.

    Знаходимо у поета і такі конструкції, які утворюють синонімічно-антонімічний трикутник, що дає змогу стисло і виразно розкрити концептуальний зміст поезії: "Овіяний тривогою, журбою Чи радістю розбуджений кажу: Любов до нього в серці збережу..." (1980, 157), "Вночі, коли спить все спокійне, наїдене, сите... Я чую, ...як світ потрясають могутнім воланням голодні" (112),", "Найкраща всохла яблуня моя, А ще ж торік на ній буяла цвіть! Квітує все. А яблуня моя Одна в садку безрадісно стоїть" (141). Як видно з поезій, антоніми, як вершини трикутників, допомагають виявити і розрізнити значення синонімічних слів: журба, тривога радість; наїдене, сите голодні; буяє, квітує всохла.

    Складне переплетіння антонімії і синонімії відбувається і в наступному тексті: "Непорушне вістря полудневе. Чом же так суворо, а не втішно? Буряно, бентежно, а не ніжно? Не дрімотно в тиші, а турботно?" (131). Тут спостерігаємо своєрідний паралелізм трьох антонімічних рядів суворо втішно; буряно, бентежно ніжно; дрімотно турботно, які вступають між собою ще й у синоніміч

    s