Синонимия и антонимия в поэзии

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



сто облич, Що можуть ґендлярі за могорич На правду кривду перелицювати" (68). Фрагмент починає антонімічна пара неправда правда, яка ніби дає поштовх для роздумів і разом з тим запевнення в тому, що правда є правда й іншого обличчя в неї немає. Ця впевненість підтверджується наступною антонімічною парою правда кривда, де слово кривда має сильніший вияв протилежності, ніж неправда. Поєднання однокореневої і різнокореневої антонімії в одній парадигмі надає текстові, з одного боку, ніби емоційної стриманості, а з другого, категоричності і впевненості: правда ніколи не стане кривдою.

Таким чином, розвиток антиномій життя смерть, правда кривда повязаний із загальним рухом від проективності до концептуальності, до гармонійного єднання обох начал.

Прикметникові антонімічні пари. Комплементарні антоніми-прикметники позначаються у поета чіткістю протиставлення парадигм, і неабияку роль у цьому відіграють сполучники ні (ані), що привносять значення заперечення чи невизначеності, або сполучник чи із значенням дизюнкції. Наприклад: " Спи, зірко, спи. Ти думаєш, я вірю, Що ти планета, мертва чи жива?" (226), "Там дочка його, мов зоря, Мов печальниця вечорова, Ані хвора, ані здорова..." (256). Крайні протилежні значення антонімів хворий здоровий, мертвий живий мають контрадикторні відношення. Пара антонімів мертвий живий зосереджена у міркуваннях філософського характеру. Автор роздумує, він впевнений, що зірка це не планета, але це щось таємниче, надосяжне. Поет наголошує, що не важливо “мертва” чи ” жива” зірка, а головне вона є, існує.

Прислівникові антонімічні пари. Контрадикторні відношення у прислівників, що становлять третю групу комплементарних антонімів, можна проілюструвати на такому прикладі: "Й не боюсь я Повторювати те ж саме: Я люблю! Бо і нарізно, ми були з нею разом." (39). Спостерігаємо досить тісне зіткнення двох протилежних явищ нарізно разом, які у тексті становлять одне поняття. Тільки велике земне почуття любові може обєднати те, що протиставляється, тільки заради безмежного кохання можна і нарізно бути разом. І.Муратов дуже тонко підмічає ці нюанси людських почуттів, вдало використовує спосіб поєднання комплементарно протилежних компонентів. Таким чином, саме в цих рядках експлікується концептуальний рівень змісту вірша.

Аналіз комплементарних антонімів показує, що цей тип протилежності І.Муратов вживає не дуже часто. Але серед них є такі образи, які проходять через усю поетичну творчість митця (життя смерть, правда кривда, війна мир, поразка перемога). Як бачимо, протиставлення комплементарних слів-антонімів базується не на якісній ознаці, а на функції розмежовування ознак. Саме цю особливість антонімів-комплементативів відбивається в експресивних образах-контрастах, підсилюючи тим самим концептуальний елемент структури тексту.

 

3.1.4. Антоніми контративи в поетичних текстах І.Муратова

Антоніми-контративи складають у мові поезій І.Муратова малочисельну групу (приблизно 10%) антонімічних пар, вжитих письменником у поетичних творах.

Відомо, що до цього типу належать антоніми, які виражають протилежну спрямованість дій, ознак та властивостей і представляють векторну протилежність [Новиков, 1973, 237].

Антоніми цього класу характеризуються вираженою спрямованістю і позначають дві однакові, протилежно направлені дії, де диференціальна ознака реалізується як протилежна спрямованість. До окремого розряду слів, що “позначають різноспрямовані дії, одна з яких знищує результати другої”, відносить такі антоніми і Д.М.Шмельов [Шмелев, 1977, 204]. Тотожні визначення знаходимо і в українських мовознавців [Лисиченко, 1977, 104; 1997, 112].

У мовознавчій літературі відзначається, що найбільш широко цей антонімічний клас представлений дієсловами. Крім дієслів з їх розгалуженою системою форм (дієприслівники, дієприкметники), до нього входять прикметники та іменники з дієслівними коренями, а також деякі прийменники. Значення протилежності тут виражається як кореневими, так і афіксальними морфемами. При цьому значна кількість дієслів-антонімів має семантично співвідносні з ними дієприкметники (рідше прикметники) та іменники, що виражають протилежні властивості (якості).

Формою опозиції у антонімів, що виражають протилежну спрямованість дій, ознак і властивостей, є антонімічна пара.Це протилежність двох дій, ознак чи властивостей, у котрій можна виділити декілька підтипів. Перш за все, симетричні відношення, коли обидві дії (ознаки) спрямовані одна проти другої, і несиметричні відношення, де одній дії (ознаці) протистоїть друга, спрямованість якої не виражена.

Щодо характерних особливостей вживання антонімів цього класу, то слід звернути увагу на властивість виражати протилежність при віднесенні дій (ознак) до однієї й тієї ж особи. Питання про належність слів з протилежною спрямованістю дії до антонімів поки що мало розроблене.

Проведене дослідження переконує, що переважна більшість антонімів-контративів у Муратова представлена дієсловами або їх формами, кількість антонімів-іменників незначна.

Антоніми, що реалізують векторну протилежність, у Муратова можна поділити на такі основні тематичні розряди:

  1. антоніми, що характеризують соціальні явища, взаємовідносини людей у суспільстві та ін.: гомоніли помовкли (24), зустріти розпрощатися (148), класти брати (156), терпів пов

s