Синонимия и антонимия в поэзии

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ьому, що несе добро, А не хорали й не догмати Є сенс, є корінь, є ядро, Є мисль душі сувора мати" (1980, 150), "Помру і воскресну, згнию відроджуся стократно, Щоб світ задротований, чорний, тюремний, загратний заднів після ночі..." (113), "Непорушне вістря тополеве Протинає небо полудневе. Чом же так суворо, а не втішно? Буряно, бентежно, а не ніжно? Не дрімотно в тиші, а турботно?" (131), "Якби ж нам і волі, й миру, Щоб буряно, й законно, Щоб і грізно, і безкровно Полюбовно, молитовно?" (71), "Так і буде, повір, І на мить не знекрилиться, Не стьмяніє, не зблякне, не згасне повік, Поки неміч глуха... Не припинить цим радощам трепетний лік" (1980, 172).

У кожному прикладі спостерігаємо, як автор доточує смисловий ряд словами, близькими за значенням до синонімів, бо поет, охоплений задумом твору, почуттями і знайденим ритмом, не може зупинитися на малому, його почуття і думка сягають далі, і це виливається в ряд близькозначних або синонімічних слів. Він ніби висловив думку, але не повністю, не вилив чуття, а потім вхопив іще одну її грань і виражає це новим словом. Такі чотирислівні СР надають висловлюванню вагомішого змісту, бо відбувається складання смислів слів.

Як бачимо, СР, де наявні три і більше синонімів, роблять текст більш емоціонально насиченим, сприяють створенню ритму поезії або, навпаки, самі є одним із засобів ритмізації, як, наприклад, у тексті: “Була я чиста, доброчесна, безгрішна, майже безтілесна” (167). Синоніми чиста, доброчесна, безгрішна, безтілесна задають певний ритм, інтонацію при читанні: кожне наступне слово вимагає піднесення інтонації порівняно з попереднім або додаткового акценту.

Прийом здвоєння синонімів. Слід зауважити, що І.Муратов часто використовує попарні синоніми, що створює певний перегук його творів з фольклором, сформованим на ґрунті усномовної експресії. У поетичній тканині творів І.Муратова знаходимо попарно вжиті:

а) іменникові пари: "І, шляху-дороги не питавши, В темну ніч, за голосом дівочим, Полетів я вітру навперейми" (31), "Із тиші поля житній шелест-шум, Із тишини пташиного яєчка голосні Дзвіночки-жайвори і ластівки нестримні" (149), "Чорний кіт та й перебіг нам путь-доріжку, Завернули ми назад баскії коні (1980, 101), "Та не чуть ні голосу, Ні ходи людської. Сам-один у лісі я З думою важкою" (184);

б) дієслівні пари: "Хуртовиною гони Занесло-замело, Партизанські загони Покидають село" (1980, 19), "Як мені хочеться Зрости аж урівень з тією старою вербою, Що все літо шумить-шелестить над тобою" (139).

Такі сполучення синонімічних слів є засобом підненсення емоціонального впливу на слухача. Попарні звязки слів-синонімів мають також ритмо-мелодійне і смислове значення. Смислова функція таких сполучень полягає в посиленні значення шляхом повторення: називаючи явища поруч двома синонімічними словами, автор ніби складає смисл, значення двох слів: не просто “занесло” або “замело”, а занесло-замело дуже-дуже занесло і замело; не просто "шумить" або "шелестить", а шумить-шелестить дуже-дуже шумить і шелестить.

На таку особливість вживання синонімів у народній поезії вказував Л.А.Булаховський: “Народна поезія виявляє нахил до здвоєння синонімів, ніби намацуючи цим прийомом, з одного боку, точне значення відповідного поняття, а з другого емоціонально насичуючи його тим, що становлять нарізно взяті синонімічні слова” [Булаховський, 1955, 32-33].

Нам уявляється, що в таких парах не просто намацується точне значення, а відбувається своєрідне складання смислів синонімів, додавання до значення першого слова тієї різниці (відтінку значення), що властива другому. Таке складання випливає з відчуття читачем відмінностей у значеннях синонімічних слів, а, як стверджує Л.А.Лисиченко, “синоніми, що відрізняються мірою виявлення ознаки, властивості чи характером дії, дуже часто вживаються поруч для уточнення, підсилення, нагнітання ознак” [Лисиченко, 1977, 76].

Підтвердження цієї думки знаходимо і у О.М.Гвоздєва, який говорить, що “таке нагнітання синонімів використовується з метою підкреслення, розгорнутого визначення тих чи інших явищ” [Гвоздев, 1965, 48].

Слід наголосити, що складання смислів слів спостерігається переважно в синонімах із дуже слабко вираженими відмінностями, тому цей прийом властивий переважно ідеографічним синонімам.

Проаналізувавши такі способи стилістичного використовування синонімів, як дистантне, контактне, рамочне розміщення слів, висхідну і спадну градацію в поетичних творах І.Муратова, зауважимо, що контактне вживання синонімічних слів дозволяє письменникові підкреслити, уточнити ту чи іншу думку і, відповідно, створити певний настрій. Дистантна синонімія, виступаючи засобом організації тексту, підвищує експресивну силу висловлення. Рамочне вживання завдяки своїй структурі передбачає семантичну концентрацію понять і служить смисловому оформленню цілого поетичного тексту. Градація як висхідна, так і спадна сприяє створенню високої емоційно-експресивної наснаги тексту.

Особливість мови І.Муратова потрійне і більше використовування синонімів. Таке вживання синонімів потрібне для вираження внутрішньої напруги, емоціональної напруги думок і почуттів, а також для організації вірша.

Як видно з аналізу, І.Муратов не байдужий до прийому здвоєння синонімів, що приводить до складання смислів слів, нагнітання, бо це створює вражен

s