Синонимия и антонимия в поэзии

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



ється провести практично, бо підміняє логічні відношення... тими..., які існують в природі мови” [Булаховський, 1955, 247]. Таке розширення розуміння синонімів неодноразово заперечувалося у літературі: "У мовленні нерідко одні слова вживаються замість інших, означаючи в семантичному плані суміжні поняття або поняття, що перебувають у родо-видових відношеннях, приналежність до однієї тематичної групи і т.п.

Проте ці слова не можуть бути віднесені до розряду синонімів. Підставою до того, щоб вважати слова синонімами, може бути лише замінність, яка являє собою єдність двох взаємозвязаних, що випливають одна з другої семантичної сторони і слововживання тих чи інших слів. Наявність же тільки однієї з названих ознак взаємозамінності або смислової, або слововживання з двох або кількох слів ще не дає підстави вважати ці слова синонімами" [Синонимы рус.яз. и их особенности. Л. 1972, 14-115].

Більшість лінгвістів наших днів розмежовує категорії логічні і лінгвістичні і не включає в синоніміку слова, що називають різні поняття. У ряді робіт визначається, що не є синонімами слова, обєднані однією темою, видові і родові поняття, видові назви між собою. Правда, В.М.Клюєва називає слова, що обєднані спільною темою або ж називають видові поняття, тематичними синонімами [Клюева, 1956].

Разом із тим, ми пристаємо до думки Д.М.Шмельова, який стверджує, що “немає сенсу заперечувати проти позначення контекстно зближених слів терміном ”контекстні синоніми” або “ситуативні синоніми”, але слід при цьому чітко уявляти собі, що в такому разі відмічаються не системні відношення, які існують у лексиці, а (майже безмежні) можливості використання різноманітних слів з різною метою” [Шмелев, 1977, 202].

Для поезії І.Муратова з її емоціональним напруженням, із багатоманітними асоціативними звязками синонімічне зближення слів і контекстуальна синонімія є одним із суттєвих виражальних засобів. Таке синонімічне зближення потрібне , щоб не втратити емоційності висловлювання, якщо синонімів немає або СР обмежений: “Стою собі замріяний піїт. Розгублений... Трибуном би, трибуном! Оракулом... Пророком... Сурмачем! (1980, 98). У ряд синонімів оракулом пророком включаються слова трибуном та сурмачем, які обрамляють СР і переймають на себе їх ознаки, а також самі впливають на них: поет мріє, що він не просто оратор-трибун, він перший серед перших сурмить пророчі слова своєму народові. У такий спосіб відбувається семантичне зближення названих слів, або синонімічна “індукція” слів, які в мовній системі не є синонімами.

Синонімічне зближення слів цінне тим, що суттєво збільшує виразові можливості української синоніміки, робить місткішими СР. Слова, що входять до СР, повязані між собою синонімічними звязками і являють собою не просту сукупність синонімів, а певним чином організовані групи. Завдання ряду таких синонімів у тексті полягає, наприклад, у тому, щоб описати інтенсивність прояву дії: “Ви й прощайте сказати не встигли (я самотній на сходах стою) і пішли. Подалися. Побігли” (1972, I, 69). Пішли і подалися як синоніми виражають різний ступінь інтенсивності: податися піти більш інтенсивно. При такому зростанні інтенсивності дії (пішли, подалися) цілком логічним є вживання наступного слова побігли, яке в тексті синонімічно зближується з попередніми словами. Слова пішли, подалися, побігли передають зростання інтенсивності руху і одночасно наростання хвилювання як ліричного героя, так і героїні поезії.

Наведемо інші яскраві приклади синонімічного “зараження” слів, де завдання СР полягає в розкритті різноманітності ознак: “А в серці спогадів моїх чудесний сплав, відсіялося з них все другорядне, нещире, випадкове і дрібне” (101). У тексті відбувається ніби складання смислу декількох слів, що створює експресивність оповіді: ліричний герой відкидає зі своїх спогадів все другорядне, дрібне і на цій підставі (тобто за негативною ознакою) “відсіює” нещире і випадкове. Слова другорядне, нещире, випадкове, дрібне семантично зближуються в тексті, бо вони мають спільний семантичний компонент з ознакою “негативно”.

Синонімічні групи в поезії І.Муратова можуть бути побудовані як СР: в порядку зростання інтенсивності дії. Інший тип відношень полягає в протиставленні синонімів через домінанту: кожне слово повязане з домінантою і тільки завдяки цьому синонімічні слова співвідносяться між собою. Звязок слів через домінанту ми бачимо в наступному прикладі, де синонімічна “індукція” слів надає можливість розширити семантичний обсяг явища: “У мовчазнім натхненні ліс мішає фарби на палітрі. О літній бунт! Безладдя гам! Відтінків шал!” (83). Тут виділяються окремі семи: бунт безладдя, бунт шал, бунт гам. Завдяки такому звязку художник слова зміг передати яскраві фарби осіннього лісу, не називаючи жодного кольору.

Слід сказати, що звязки через домінанту особливо виявляються у контекстуальних синонімів, які в поетичному мовленні створюють багатобарвний веєр значень.

Із наведених прикладів видно, як на основі асоціативного звязку виникають ряди однорідних членів, які не є синонімами, але обєднуються якоюсь спільною семою, що створює враження спільності їх змісту.

Як бачимо, І.Муратов глибоко відчував величезні стилістичні можливості контекстуальних синонімів, їх оцінну силу, поняттєву, пізнавальну й естетичну їх місткість, і майстерно використовув

s