Синонимия и антонимия в поэзии

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

Скачать Бесплатно!
Для того чтобы скачать эту работу.
1. Пожалуйста введите слова с картинки:

2. И нажмите на эту кнопку.
закрыть



вищ та встановити їх основні функції у поетичному мовленні;

  • схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів і антонімів у мові поезій І.Муратова;
  • зясувати взаємозвязок і взаємодію синонімії та антонімії у поетичних текстах Муратова.
  • Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що творчість Ігоря Муратова з погляду характеристики його ідіостилю досліджується вперше. Здійснюється цей аналіз на матеріалі поетичних творів автора.

    Науково-теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній розвивається вчення про функціональні особливості синонімів і антонімів у поетичному тексті. Дисертація є певним внеском у дослідження механізму виникнення художньо-образного тексту. Результати роботи можуть знайти застосування у розвязанні актуальних проблем лексикології та стилістики.

    Практичне значення дисертації визначається можливістю використання її положень і результатів у наукових дослідженнях з проблем тексту, при викладанні вузівських курсів “Лінгвістичний аналіз тексту”, “Стилістика тексту”, при укладанні підручників. Результати дослідження можуть бути також актуальними для літературознавчих розробок.

    Матеріалом дослідження стали поетичні твори Ігоря Леонтійовича Муратова (1931-1973). Картотека містить понад 500 одиниць.

    Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідались на семінарах кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди, на ІХ Міжнародній конференції з питань семантики тексту (Харків, 1999 р.), а також використовувалися в шкільній практиці під час викладання лінгвостилістичних спецкурсів у Сумській класичній гімназії з поглибленим вивченням англійської мови.

    У повному обсязі дисертація обговорювалась на засіданні кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди.

    Основні положення дисертації висвітлені в публікаціях:

    1. Синоніми як засіб експресивності в поезіях І.Муратова // Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник. Випуск 3. Харків: ХДПУ. 1997. С.22-27.
    2. Індивідуально-авторські метафоричні словосполучення у віршах Ігоря Муратова (на матеріалі збірки “Надвечірні птахи”) // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 4 (9). Харків: ХДПУ. 1997. С.52-58.
    3. Антоніми в поезіях Ігоря Муратова //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць. Випуск 5. Харків: ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. 1998. С.152-159.
    4. Мовні засоби експресії в поезії І.Муратова // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 5 (16). Харків: ХДПУ. 1998. С.90-95.

     

    1. Ігор Муратов і загальна характеристика мови його поезій

    Творчість Ігоря Муратова посідає важливе місце в українському літературному процесі і, як зазначає М.Ільницький, вона стосується не тільки минулого, а входить і в сучасний літературний процес, втілюючи спадкоємність художніх традицій [Ільницький, 5]. Масштабність художнього мислення, громадянський пафос, філософська глибина і висока культура поетичної думки ці найголовніші риси творчої індивідуальності поета є визначальними в його літературній спадщині. Твори І. Муратова художньо відображають етапи драматичної історії нашої держави, живим свідком і активним учасником якої був письменник. Так, О.Галич пише: “І. Муратов постать неоднозначна і у його художній біографії були свої припливи і відпливи, періоди творчого піднесення змінювалися періодами депресії і зневіри” [Галич, 89].

    Із розповіді про нього дружини Наталії Андріївни, дітей Олексія та Ольги, друзів і знайомих І.Муратова у Харкові, Донецьку, Чернівцях і Києві ми дізнаємося, яка він людина. І сьогодні можемо уявити його блискавичний погляд, швидку ходу, дотепну і влучну репліку. І.Муратов був людиною могутнього темпераменту, який, за класифікацією І.П.Павлова, можна назвати сильним і рухливим. Цей динамізм особистості поета знаходить виявлення і в його поетичному мовленні. Тому мова поета це і джерело вивчення його особистості.

    І.Муратов був талановитим поетом, прозаїком, драматургом, публіцистом, він належав до покоління поетів другої генерації радянського часу. А.І.Кацнельсон згадує, що “серед “призовників” у літературі, які в тридцяті роки прийшли із шахт, заводів, Ігор Муратов був одним із найталановитіших” [Кацнельсон, 3].

    І.Муратов народився 28 липня 1912 року в Харкові в сімї службовця. У юні роки він працював робітником ливарного цеху на Харківському тракторному заводі.

    У 1930 р. він закінчив хімічну профтехшколу, працював на заводі “Електросталь”. Учився на вечірньому відділенні філологічного факультету Харківського університету, який закінчив 1939 року, уже будучи відомим поетом, автором кількох книг.

    Життя поета було часткою життя країни, а творчість часткою української літератури ХХ ст.

    Початок тридцятих років у поезії І.Муратова позначений впливами лефівських “теорій”: проповідь фактографізму, плакатності й заперечення класики. Це відбилося на ранніх поезіях І.Муратова, зокрема першій поетичній збірці “Комсографік” (1933). У другій поетичній книжці “Загибель синьої птиці” (1934) теж відчувалися залишки цих впливів. Звернення до Метерлінка було спробою повязати нові потреби, нові світоглядні критерії з класикої, отже, встановити наступність поетичних пошуків із традиціями.

    Молодий поет у цей

    s